PechaKucha “Борьба с лоу-кост-фобией”

Вчора спробувала пояснити колегам, як я докотилася до лоу-кост подорожей (виконується вперше і російською мовою).

Sagrada Familia, бо в кожного з нас своя Свята Родина

На початку цієї статті я хочу зробити дві речі, яких раніше не робила:

  1. Зазвичай, коли я щось пишу в блог чи роблю відео на канал, я маю на меті розказати щось нове про об’єкт, який описую, зацікавити саме історією, легендою, особами, пов’язаними з цим місцем, або об’єктом. Сьогодні я не стану цього робити. Я хочу просто показати.
  2. Коли я потрапила в Саграду, а це було моєю шаленою мрією, я плакала, мабуть з годину. Точніше, я не плакала, просто сльози котилися, а я ховалася за однією з колон. І я не знаю, що зі мною тоді сталося: усвідомлення, що dreams таки come true, чи то захоплення від побаченого, чи пiдібраний ідеально саундтрек, але то було. І якщо саундтрек дійсно міг вплинути на мене і може вплинути на вас, коли ви будете переглядати цей пост, то я хочу з вами їм поділитися: Anderson Freire – Raridade (playlist)

Sagrada Familia – піщаний замок в Барселоні… 

20170424_135454

Починав будувати Саграду Франсиско дель Вільяр. Тоді, у 1882 році це місце, на якому зараз знаходиться церква, було зовсім пустим, місто починалося за декілька кілометрів звідси. Через рік після початку будівництва його очолив Антоні Гауді (саме АнтонІ – на каталонський манер) – знаний на той час митець, який вирізнявся поміж багатьох архітекторів своєї екстравагантністю та неординарністю.

20170424_135213

Гауді, мабуть, не вмів робити щось просто так, я його особисто не знала, навіть щоденників його не гортала, але я бачила його роботи, принаймні найвидатніші з них, тому буду розповідати так, як його підхід побачила я. В роботах Гауді немає ідеалу, немає звичної краси, притаманної тій чи іншій епосі. Його роботи – дикі, часом, навіть, вони йдуть в розріз зі звичним уявлення. Ось, наприклад, в усі часи плазуни вважалися церквою тварюками від диявола, а Гауді поналіпив їх в усіх своїх відоміших роботах, наприклад, в Будинку Бальйо, парку Гуель і навіть в Саграді. І це має пояснення, бо всі вони – створіння Божі.

IMG_20160210_145938

Гауді працював над Саградою 43 роки. За цей час, як розповідали його знайомі, він дуже змінився. Став самітником. На справді, він наче таким завжди був. З дитинства мав проблеми зі здоров’ям, тому не міг гратися як всі інші діти, звик бути лише в компанії своєї родини. Два його брати померли ще в дитинстві, ще один – у зрілому віці, а за ним і мати Антоні. За декілька років до початку роботи над проектом Сагради Фамілії помирає ще одна близька людина архітектора – його сестра, залишаючи під його опікою маленьку дочку. Гауді перевіз плимінницю та батька в Барселону, працював не покладаючи рук, але… у 1906 році помирає батько, а у 1912 – маленька плимінниця. Гауді ніколи не був одружений, не мав дітей, тож у той час коли він працював над роботою усього його життя (як він сам говорив про Sagrada Familia) – будував Храм Святої Родини і залишився один на всьому світі, як вважаєте, про що він думав?

IMG_20160210_162002

У той час Гауді все більше поринає у себе та у церковні книги, він віднаходить різні тексти, які допомагають створювати йому нові образи. А от що йому допомагає втілювати ці образи в життя?

Два кольори мої, два кольори…

За легендою, Гауді був збитий трамваєм, бо замилувався Саградою. Ну… а факти кажуть, що це трошки неможливо:

... ну, тобто я нічого не стверджую, я просто роздивляюся мапу.

… ну, тобто я нічого не стверджую, я просто роздивляюся мапу.

На той час архітектор жив лише будівництвом та вірою в Бога, кажуть, він мав жахливий та неохайний вигляд, тому ніхто йому не допоміг, ніхто його навіть не впізнав. Його відвезли до звичайної лікарні, де він і помер через три дні. Є ще одна легенда: таксі в Барселоні жовто-чорне. Це тому, що коли така видатна людина як Антоні Гауді помирала на вулиці, жодний візник не відвіз його до шпиталю, бо боялися що не матимуть за то грошей. Тож тепер таксі Барселони жовто-чорне, бо чорний – це колір трауру, а жовтий – ганьби.

IMG_20160210_162115

Різні епохи, різне бачення…

Здалеку Саграда Фамілія схожа на піщаний замок з трохи підмитими контурами. Але якщо роздивлятися…

мабуть, найжахливіша сцена з Біблії

мабуть, найжахливіша сцена з Біблії

…кожна скульптура на цьому фасаді ідеальна. На жаль, за часів Гауді встигли зробити лише цей фасад. З іншого боку скульптури мають зовсім інший вигляд:

IMG_20160210_160107

… я в жодному разі не хочу сказати, що вони погані, просто вони інші:

IMG_20160210_160153

Займався ними японський скульптур та його учні.

IMG_20160210_155941

Фасад з іншої сторони більш новий, і, на справді, це диво, що його таки змогли побудувати. Після смерті Гауді, об’єктом опікувався його добрий друг, який добре розумів генія та працював з ним багато років. Але, на жаль, йому також не довелося закінчити роботу над Храмом, він пережив Гауді всього лише на 3 роки. А після цього війна, спочатку громадянська, потім світова. А в 1936 році сталася пожежа, яка знищила велику кількість креслень. Деякі з них вдалося відновити, але архітектори не розуміли, ЯК це все будувати. Тому тоді будівництво просувалося дуже повільно і лише коли з’явилися технології 3д-моделювання, все зрушило з мертвого місця. Макети, до речі, конструюють зовсім не маленькі:

IMG_20160210_160959

Щоб ви собі зрозуміли, це не Саграда, це – макет. Зараз він знаходиться у музеї. До речі, там у музеї можна подивитися і на малюнки (чи фото, цих геніїв не зрозумієш) Гауді, що вціліли у пожежі:

IMG_20160210_161639

А ось так цей фасад виглядає на макеті:

IMG_20160210_161538

А ось так у реальності:

20170424_133150

В цьому храмі немає нічого “щоб було”, кожна сцена з Біблії має свій сакральний сенс, кожна дзвіниця, кожен голуб чи равлик в оздобленні – все має своє місце. Саме так як і в житті.

All your perfect imperfections…

Всередені Саграда Фамілія – казкова. Схожа на дитинство. Ну, в мене було казкове дитинство, тому…

IMG_20160210_154127

Гауді створив місце для хору з 500 чоловік. І хор знаходиться дуже і дуже високо. Я його не чула, але мені здається, що колись, коли хор заспіває там, це буде схоже на голоси янголів з небес, адже побачити хористів буде справді не легко, бо ну дууууже вже високо хори:

IMG_20160210_155005

У Храмі багато світла. Багато яскравого, різнокольорового світла. І якби не Розп’яття, то взагалі було б не схоже на церкву:

IMG_20160210_152828

А ще немає золота…

IMG_20160210_155600

тільки світло, світло, світло…

IMG_20160210_154854

тепле та родинне:

IMG_20160210_154723

Знаю, що дехто не може сприймати Саграду через будівництво, що ніяк не завершиться, але, як на мене, воно її не псує:

IMG_20160210_155715

бо як я вже казала раніше, на мою думку, в роботах Гауді нема звичного нам ідеалу: all your perfect imperfections.

IMG_20160210_155811

Колись будівництво закінчиться, планується, що це станеться вже у 26-му році. Всі ідеї і плани Гауді, а також його наступників будуть нарешті втілені у життя. Зараз будівництво йде дуже швидко. За рік з’явилося декілька нових добудов, найновіші виглядають ось так:

20170426_150401

ще зовсім свіженькі:

20170426_150410

У планах навіть зніс будинків, що побудовані навпроти головного входу в Храм. Бо сам Храм знаходиться трошки вище рівня вулиць, і заходячи в нього, люди будуть підійматися чи то по сходах, чи то планується місточок якийсь – поки не зрозуміло. Та й важко уявити – як це, знести ряд житлових будинків. Але подивимось, що там буде у 2026-му. Може, хтось бажає заздалегідь домовитись про поїздку на офіційне відкриття?

Я почала з того, що розповіла які почуття оволоділи мною, коли я потрапила всередину. І в мене було багато ідей, чому так сталося: і музика, і краса і мрія. Так, це все є, але чомусь зараз сльози знов навернулися на очі. Мабуть, це через те, що коли я дивлюся на фото Храму Святого Сімейства, я не можу не думати про своє Святе Сімейство, бо моя сім’я – то моя святиня. І я бажаю усім вам такого ж теплого і яскрового світла в ваших родинах, якими наділив цей храм Антоні Гауді.

 

В Італію за 1400 грн. через Дебрецен або як не можеш летіти до мрії, повзи до неї!

Закортілося мені в Італію, і не просто закортілося, аж засвербіло. А грошей, як завжди, трохи меньше ніж нема. Тож я вирішила підбити на авантюру свою колегу. Ми купили квитки Дебрецен-Мілан Бергамо-Дебрецен у Wizzair за 998 грн (туди-назад, тут і далі ціни вказані на 1 особу). А от як дістатися Дебрецену ніхто не знає, в цьому і полягає авантюра. 

Можна було ще у Києві придбати квитки Чоп-Дебрецен за 600 грн. в одну сторону. Проте ми цього не зробили і вирішили максимально економити гроші.

З Києва доїхали до Ужгорода за 183 грн. Потішилися пару годин Ужгородом та майнули у Чоп за шалені 17 грн. Лише доїхали до автовокзалу, нас зустрів привітний літній чоловік і запропонував за 100 грн. довести до Захоні. 

На кордоні невеликий затор. Страхування, квитків на повернення або підтвердження бронювання готелів не питали, але наш літній чоловік казав, що інша зміна питає. Тож краще всеж таки бути підготовленими.

У Захоні на вокзалі лише встигли купити квитки за 220 грн. як мали вже сідати в потяг. Про зручний, чистий, маленький, наче дитячий потяг можна було б написати окремий допис, та я краще просто покажу фото:

Потяг приїхав до Дебрецену точно за графіком о 15:27. І лише усвідомивши це, я зрозуміла, що не брати квитки у Києві було вірним рішенням і ось чому: 

1. Рахуємо витрачені гроші: 183+17+100+220=520 грн. наш маршрут

183+17+600=800 грн. інший можливий маршрут.

2. Можна було б сказати, що ціни урівнюються, якщо порахувати хостел, адже ми ще заплатили по 400 грн. за ніч у Гостьовому Домі та за те, щоб до нього дістатися, але ви дуже помиляєтесь, якщо вважаєте, що вам не треба бути зупинятися на ніч у Дебрецені. Справа в тому, що літак з Дебрецену вилітає у 14:20, у цей час ви ще будете десь між Захоню та Дебреценом і якщо, користуючись нашим складним, але можливим варіантом ви ще можете встигнути на літак, то білети з Києва є тільки на один потяг – той, що прибуває в Дебрецен о 15:27 😯 отака засада.

Отже, рахуємо все разом 520 грн. до Дебрецену, 400 грн. у Дебрецені і близько 500 грн. до Мілану = 1400 грн. в одну сторону. 

Як будемо повертатися ще не вирішили. Буду розповідати по факту.