{VLOG} Из бани в церковь – Basilica di Santa Maria degli Angeli e dei Martiri

Кратенький влог на русском языке о малоизвестной церкви рядом с вокзалом, у которой история богаче и интереснее чем у многих грандов.

Що подивитися у Римі за 5 годин

У своїй печакуча, до якої я повертатимусь ще не один раз, я розповідала про пакетні тури до Риму, в яких на сам Рим закладається годин 5, не більше. І саме подив “ЩО можна побачити за 5 годин в Римі” спонукав мене відмовитись від ідеї такої поїздки, спланувати її самостійно і рушити. Так ми і зробили. І ось зараз, переглядаючи старі фото, я згадала, що в перший день в Римі ми і провели десь 5 годин…

Почну здалеку. Ми летіли з зупинкою в аеропорті Будапешту. Зупинка була лише 3,5 години, але ми встигли там надуріти на цілий окремий допис.

Прилетівши, ми дісталися міста і почали своє вивчення Риму одразу від Терміні. Першою пам’яткою, що нам стрілася, була церква Санта Марія Маджоре:

IMG_20160208_143256.jpg

Біля неї ми провели хвилин 10, бо на той час вона була закрита. Шляхи мої з цією церквою перетнуться не раніше ніж за рік.

Далі дорога нас повела до Колізею, це лише 1,2 км.

Screenshot_6

Не дивлячись на те, що ми були у лютому, а це вважається найменьш туристично навантажений місяць, в черзі ми простояли хвилин 40. І це реально не багато. Маю сказати, що ті, хто мав білети, стояли не меньше. Адже черга утворюється не через покупку білетів, а через перевірку речей, а її проходять усі, не дивлячись на те, купив ти квиток у касі чи онлайн.

На Колізей ми витратили близько 1,5 години, враховуючи очікування в черзі.

IMG_20160208_145851

Не буду казати щось на кшталт “там нема чого дивитися”. Якщо ви – людина, що цікавиться історією, то для вас просто перебування в цій споруді – насолода.

IMG_20160208_154534

Багато хто надовго затримується біля Хреста, що його було встановлено для того, щоб нагадати тим, хто розбирав Колізей для будівництва своїх маєтьків, що це є місце, де страчували християн і тому сюди не можна просто прийти і щось винести.

IMG_20160208_154549

У Колізеї, кажуть, натовп такий, що неможливо подивитись на арену. Фактично, арени там немає (проте, і натовпу також).

IMG_20160208_155205.jpg

Але, зновж таки, якщо ви цікавитесь історією, то ви знаєте, що ось ці руїни – це так звані “куліси” колізею. Саме там утримувалися гладіатори та дикі звірі і саме там було збудовано перший прототип ліфту, що підіймав звірів на арену. Коли дика кішка з’являлася на арені ніби з під-землі, пишуть, натовп шаленів.

IMG_20160208_161843

У Колізеї дуже круті східці, тож будьте максимально уважні.

IMG_20160208_161933

Ну а якщо ви НЕ цікавитесь історією, то так, для вас це лише старі руїни, які треба відвідати лише задля галочки.

Поруч із Колізеєм стоїть Тріумфальна арка Костянтина.

IMG_20160208_163006.jpg

Побудована була у 315 році на честь перемоги імператора Костянтина над Максенцієм.

IMG_20160208_162757.jpg

Квиток у Колізей дає право проходу на Римський Форум, проте Форум взимку зачиняється доволі рано і вже захід сонця ми спостерігали за межами форуму.

Проте, маю зазначити, що той захід сонця, коли останні промінчики виглядають з-за колон античного храму…

IMG_20160208_173846

…мабуть, саме в той момент я закохалася у Рим.

Але в сторону лірику! Від наших 5 годин майже вже нічого не лишилося, тож, встигаючи милуватися розкопками всіх віків, біжимо на зустріч із, як на мене, найгарнішим місцем у світі – Piazza Venezia.

IMG_20160208_175304.jpg

Вітторіано, Пам’ятник Вітторіо-Емануїлу… так називают це грандіозне спорудження російськомовні гіди та сайти. Італійці називають це місце Altare della Patria (Алтар Батьківщини). І маю сказати, що від цієї назви у мене мурахи по шкірі. Але насправді Altare della Patria – це лише частина правди. Все ж таки, повна назва цього колосального спорудження – Il Monumento nazionale a Vittorio Emanuele II o (Mole delVittoriano.

Я ніяк не могла змусити себе піти звідти. До речі, саме на площі Венеції я вперше помітила красу італійських чоловіків. Проте і від них і від пам’ятника Вітторіо-Емануїлу треба бігти далі до неймовірного Треві.

IMG_20160208_191726.jpg

Ось де дійсно багато люду, то це біля Треві. Коли ми вперше туди потрапили, мені здалося, що я його навіть не побачу, бо всі стояли так щільно і ніхто не збирався звідти йти. На наступний день і навіть на наступний мій приїзд до Риму ситуація не змінилася – біля Треві завжди людно.

Ну ось і все, на справді, 5 годин вже вичерпано і якщо ви поїхали автобусним туром, то маєте вже бігти до автобусу. Якщо мені не зраджує пам’ять, то за умовами туру, ночувати ви матимете за межами Риму, тож прогулятися містом вночі також не вийде.

 

 P.S. Будь ласка, не думайте, що я хочу когось образити за вибір пакетного туру – ні в якому разі і якщо вам так здалося, то я зазаделегідь приношу вибачення. Навіть, якщо у вас будуть лише п’ять годин чи п’ять зайвих хвилин, витратьте їх на Рим. Бо після своїх перших 5 годин у Римі, я зрозуміла, що мені на це місто знадобиться ще одне життя. І якщо воно у мене було б, я б віддала його Риму.

P.P.S. За словами моїх батьків, першою улюбленою піснею в мене стала пісня Атас гурту Любе. Кажуть, слів я не знала, але підмугикивала завжди, а от на приспиві як дурне верещала “АТАС”. До чого це я? а ось до чого:

 ПЕРШЕ ФОТО У РИМІ

IMG_20160208_135511

…це місто щось знало про мій приїзд!

Флоренція, тут починається Декамерон

Прибувши до Флоренції на станцію Санта Марія Новела, раптово усвідомлюєш, що ти потрапив в інший вимір. Тут ніхто нікуди не поспішає, тут немає звичних висоток, скляних або металевих багатоповерхівок, а більшість людей пересувається на велосипедах. У 75 метрах від вируючої (за мірками Флоренції, тобто, напів-порожній як на мене) вокзальної площі (Piazza della Stazione) стоїть перлина релігійного життя Флоренції – Церква Санта Марія Новела.

Санта Марія Новела, вид від площі Санта Марія Новела

Санта Марія Новела, вид від площі Санта Марія Новела

Наближаючись до неї, мене охоплювали чарівні почуття: ось-ось я побуваю в Декамероні.

Стоячи перед нею, дивлячись на простий, навіть скромний визирунок, замислюєшся: як же так, що саме звідси починається сюжет найексцентричнішого і розгнузданого твору середньовіччя? І чи може це бути літературним прийомом, де автор порівнює скромність і стриманість церкви Санта Марія Новела (а то й самої Матері-Церкви) з розбещеністю вдач середньовічних флорентійців? Але все це лише домисли, які, дгадаю, наповнюють будь-кого, хто вперше бачить Санта Марію Новелу.

Історія даної споруди бере свій початок ще в 9 столітті. Тоді на цьому місці була молитовня, і лише в 1221 році дана територія була передана могутньому Домініканському ордену. Тоді-то ченці і прийняли рішення побудувати тут церкву і монастир. З моменту ідеї і до освячення церкви пройшло майже 200 років.

Зараз до церкви можна потрапити з 9 ранку, вартість квитка для дорослих – 5 євро, для дітей і жителів Флоренції – безкоштовно. Закривається церква в 17:30. Вхід до церкви здійснюється не через центральний вхід, а через ці ворота:

Чинний вхід до церкви знаходиться правіше від центрального

Чинний вхід до церкви знаходиться правіше від центрального

Заходьте в них, обходьте невелику галявину по периметру і опинитесь біля кас. Вранці, коли церква тільки відкривається, вона зовсім порожня. Мало хто поспішає з самого ранку насолодитися її спокоєм і прохолодою. Від того вона виглядає всередині трохи порожньою і абсолютно неймовірно величезною. Це відчуття підкреслюється ще й грамотної роботою архітекторів і автора внутрішнього розпису – Брунелескі.

thumb-597a202aff93674040081b07-598191f5d7d12-1co34sk

Оглядаючись назад, не можна не закохатися в розкішний яскравий вітраж, через який сочиться ранкове сонце, розбавляючи зайву скромність і консерватизм оздоблення церкви.thumb-597a202aff93674040081b07-598191f5d7d12-1co34th

І ось нарешті:

в той час як наше місто за таких обставин майже спорожніло,
 сталося одного разу (як я потім чув від вірної людини), що у
 вівторок вранці в Високоповажному храмі Санта Марія Новела,
 коли там майже нікого не було, сім молодих дам, одягнених, 
як було пристойно за часом, в одежу смутку, простоявши божественну 
службу, зійшлися разом;

уривок з “Декамерон” Джованні Боккаччо

thumb-597a202aff93674040081b07-598191f5d7d12-1co350p

І хоч ніде в книзі не сказано, що дія починалася саме у вівтаря, та й навряд чи таке взагалі можливо, але мені завжди здавалося, що саме так воно і було. І ось тепер я стою на тому місці, де зав’язується сюжет одного з найбільш суперечливих і найзнаменитіших творів світової літератури.

Сам вівтар виконаний в дуже незвичайному стилі – з невеликим куполом, колонами і ангелами. Такого мені досі ніколи не зустрічалося. А позаду нього фрески ідеально доповнюють ансамбль розпису на стінах.

thumb-597a202aff93674040081b07-598191f5d7d12-1co351i

У різний час над розписом вівтарних стін і капел церкви працювали такі великі художники як Мазаччо, згаданий вище Брунелескі або Нардо ді Чоні. От саме його роботі хочеться приділити трохи більше часу. Кисті цього майстра належить величезна фреска – Страшний Суд в капелі Строцці ді Мантова. Зліва – Рай, праворуч – Пекло.

Капела Строцці ді Мантова

Капела Строцці ді Мантова

Вважається, що дана робота є чи не найбільш глибокою і філософською з усіх творінь автора. На жаль, визначити точний час написання фресок дуже складно, так як сама Санта Марія Новела будувалася і добудовувалася дуже довгий час, більш того, навіть авторство даних фресок не встановлено точно. Більшість схиляється до того, що фреска все ж належить авторству Нардо ді Чоне. Інші ж вважають, що автором міг виступити його брат Гіберті. Але є і третя версія – що обидва брати працювали над фресками разом.

Фреска Рай

Фреска Рай

Цікаво інше, про що варто пам’ятати не тільки дивлячись на фреску Страшний Суд, а й заглядаючи в обличчя статуй або милуючись старими полотнами –  всі вони писалися або творилися (у випадку зі статуями) з натури. Так що коли ви дивитеся на статую або на фреску, швидше за все, ви дивитеся на людину, що жила в ту епоху. Звичайно, всі ми знаємо Джоконду і знаємо, що вона писалася з знатної дами. Але ось такі роботи з великою кількістю зображених на них людей, писалися найчастіше з звичайних натурщиків, що залишили в історії лише своє безіменне обличчя. Хоча, з іншого боку, у даної фрески явно є замовник і ким би він не був (а тут дослідники знову розходяться в думках), він був представником сімейства Строцці, чиє ім’я носить капела. Цілком може бути, що фреска “Рай” писалася з представників родини Строцці. Втім, поки дослідники не визначилися навіть з авторством, отримати інформацію про те, кого ж автори помістили в Рай, а кого в Пекло, еаврядчи вдасться.

Капела в Санта Марія Новела

Капела в Санта Марія Новела

Зізнаюся чесно, Рай і Пекло так мене вразили, що на інші капели мене просто не вистачило. У кожній з них є чарівні фрески, надгробні камені небаченої краси, мармурові бюсти. І кожна з цих капел гідна окремої розповіді, але у випадку з Санта Марія Новела, я б рекомендувала все ж побачити це все на власні очі. І у першу чергу – капелу Строцці, так як в ній як приваблює своїми барвами і життям “Рай”, так і лякає і пригнічує “Пекло”. Після нього хочеться скоріше вискочити на вулицю і вдихнути свіжого повітря.

Санта Марія дей Фіоре

Санта Марія дей Фіоре

У 7 хвилинах ходьби від Санта Марія Новела знаходиться ще одна приголомшлива церква – Санта Марія дей Фіоре, яка будувалася для того, щоб під її куполом могли поміститися одночасно всі жителі Флоренції. А зовсім поруч з Санта Марія дей Фіоре – Баптистерій.

Санта Мария дей Фьоре

Санта Марія дей Фіоре