5 годин в Барсі: побачити щоб відчути

Барселона була моєю шаленою мрією і здійснення цієї мрії також стало шаленим. Коротке я вже розповідала про це раніше, але, мабуть, варто згадати ще раз і нагадати і собі і усім мрійникам, що мрії здійснюються, коли ми цього навіть не очікуємо. Коли я вперше спланувала подорож, а це була подорож до Риму, в мене залишилось ще трохи “вільних” грошей і… я купила квитки з Рима в Барселону і назад. Ось так в першу ж свою поїздку в Європу, я побачила і славетний Рим і омріяну Барселону. І знаєте, що саме смішне? В той раз в мене на Барсу також було лише 5 годин. І ось що я встигла за них:

Від аеропорту міста можна дістатися декількома способами: автобус, таксі, електричка. Я обрала останню і не пожалкувала. Електричка сполучається напряму з метро.

IMG_20160210_113356

Від зупинки “Аеропорт” (дивіться внизу) я дісталася до Sants, там перейшла на зелену гілку і доїхала до зупинки Lesseps.

map_metro (1)

Від Лессупсу до Парку десь 20 хвилин пішки, більш того, йти треба трошки вгору.

Screenshot_8.png

Дивлячись на карту зараз, я розумію, що від станції метро Vallcarca йти трохи меньше.

Screenshot_9.png

Але зараз не про то. Біля парку є східці, але є й ескалатор, що мене на той час просто врятувало.

IMG_20160210_125841

Входів у парк декілька, біля кожного є каса та гіди, які зустрінуть, все покажуть та дадуть пам’ятку. Мені пощастило, я напрапила на дівчину, що спілкувалася російською мовою, тож вона мені все дуже доступно пояснила і я потрапила в парк з цієї галереї:

IMG_20160210_131200.jpg

У цій частині парку людей майже не було, так лише поодинокі туристи, такі як і я.

IMG_20160210_131506

Але біля центральної частини, яку легко впізнати по ось цим будиночкам, люду було набагато більше.

IMG_20160210_131750.jpg

Проте так як вперше я приїхала в Парк Гуель у лютому, а це найменьш туристичний місяць, не можу сказати, що мені навіть у центральній частині парку було незатишно від натовпу.

Парк Гуель сам по собі доволі великий, але він ділиться на дві частини. Є місце, в якому ви можете просто погуляти ні за що не сплачуючи, а ось на територію, де знаходяться будиночки та скульптури, що проектував Гауді, вхід коштує 7,5 євро.

IMG_20160210_132205

Ціна не велика , але і не очікуйте, що ви там багато чого побачите. Це не древньогрецький музей. Майже всі принади парку зосереджені в одному місці. В перший свій візит я витратила на парк не більше 30 хвилин.

IMG_20160210_132332.jpg

IMG_20160210_132439.jpg

Проте, насправді, у парку можна затриматися і на цілий день – блукати, роздивлятися скульптури, слідкувати за туристами, вдивлятися в обрій.

IMG_20160210_133115.jpg

Так як часу в мене було обмаль, я побігла далі через будинок Тріас до виходу, бо далі за планом в мене була зустріч з Sagrada Familia. Від пару до Сагради недалеко, 2,5 кілометри. Але я тоді вирішила під’їхати. Квиток мені вдалося купити безпосередньо у водія автобусу, щоправда, решти в першого водія не виявилося, тож прийшлось шукати де розміняти гроші і чекати наступний автобус.

Screenshot_10 Отже, 92 автобусом до Av.Gaudi, а там трошки пішки і…

IMG_20160210_141843.jpg

Не можу вам навіть передати свого захоплення, коли я вперше побачила її, хоча… чогож не можу? Ось будь-ласечка. Відео з сімейного архіву:

А далі я хвилин з 30 ходила навкруги, перепочивала на лаві, робила міліард фото… а все через час, який вказано в квитках. При купівлі квитка, ви обираєте години, в які бажаєте потрапити.

IMG_20160210_142353.jpg

А так як я дуже відповідальна, я не наважувалася зайти раніше зазначеного часу. Тож, коли, нарешті час настав, я вперше зустрілася з храмом, який навчив мене спілкуватися чи то з Богом, чи то з собою. Детальніше про Sagrada Familia ви можете почитати тут.

IMG_20160210_154012

Разом з очікуванням, перебуванням в Храмі та музеї, на Саграда Фамілія я витратила години 2-2,5.

А далі мій маршрут пролягав через проспект діагональ аж до Casa Mila.

IMG_20160210_170321.jpg

Від Сагради до Міла приблизно 2 кілометри навпростець (від сердець до сердець). Проте у Барселоні перехрестя трохи відрізняються від наших і на кожному перехресті ти маєш ще дійти до пішохідного переходу, встати на перетені двох доріг не вийде. Насправді, це дуже корисно для правил дорожнього руху, але коли поспішаєш, трохи нервує.

Screenshot_12.png

Біля будинку Міла я надовго не затрималася. День тоді був не дуже сонячний, що помітно на фото і будинок Міла мені здався не дуже цікавим (ха, наївна я).

IMG_20160210_170534.jpg

Біля Міла я вийшла на найвідомішу вулицю міста. Так, я вважаю, що навіть Рамбла не така відома, як Пассейч ді Грасіа, на якому розташовані найкрутіші офіси, бутіки та готелі. А ще… Будинок Бальйо.

IMG_20160210_171808.jpg

Я побачила його здалеку і ледь не кинулася під колеса автівок. На тому перехресті, мені здалося, пройшло пів життя, так повільно минав час і от нерашті…

IMG_20160210_171813.jpg

…майже-майже…

IMG_20160210_171932.jpg

Будинок Бальйо поруч зі своїми одвічними супутниками – Будинком Амальер та Будинком Бонет.

IMG_20160210_171937.jpg

Як ви можете побачити на фото, не дивлячись на те, що на годиннику було вже майже 5, в черзі все ще повно людей.

Вдовж Пассейч де Грасія дійсно багато великих та цікавих споруд: магазини, кінотеатр, безліч цікавих будинків, які створювали сучасники та послідовники Гауді,  сучасні банки та торгові центри, тощо…

Проте час промайнув дуже швидко і я мала поспішати до Площі Каталонії, щоб встигнути на свій літак назад до вічного Риму.

Screenshot_13.png

 

Отже, підсумовуючи таку пригоду, я можу сказати, що я майже нічого не побачила в Барселоні (а якщо ви гадаєте, що Барселона – це лише спадщина Гауді, то у мене для вас гарні новини – це зовсім не так), проте мені вистачило цих 5 годин, щоб зрозуміти, що це місце варте моєї уваги і наступного разу я приїхала туди на цілих 7 днів і встигла подивитися майже все і дуже послідовно. Та це вже зовсім інша історія.

Sagrada Familia, бо в кожного з нас своя Свята Родина

На початку цієї статті я хочу зробити дві речі, яких раніше не робила:

  1. Зазвичай, коли я щось пишу в блог чи роблю відео на канал, я маю на меті розказати щось нове про об’єкт, який описую, зацікавити саме історією, легендою, особами, пов’язаними з цим місцем, або об’єктом. Сьогодні я не стану цього робити. Я хочу просто показати.
  2. Коли я потрапила в Саграду, а це було моєю шаленою мрією, я плакала, мабуть з годину. Точніше, я не плакала, просто сльози котилися, а я ховалася за однією з колон. І я не знаю, що зі мною тоді сталося: усвідомлення, що dreams таки come true, чи то захоплення від побаченого, чи пiдібраний ідеально саундтрек, але то було. І якщо саундтрек дійсно міг вплинути на мене і може вплинути на вас, коли ви будете переглядати цей пост, то я хочу з вами їм поділитися: Anderson Freire – Raridade (playlist)

Sagrada Familia – піщаний замок в Барселоні… 

20170424_135454

Починав будувати Саграду Франсиско дель Вільяр. Тоді, у 1882 році це місце, на якому зараз знаходиться церква, було зовсім пустим, місто починалося за декілька кілометрів звідси. Через рік після початку будівництва його очолив Антоні Гауді (саме АнтонІ – на каталонський манер) – знаний на той час митець, який вирізнявся поміж багатьох архітекторів своєї екстравагантністю та неординарністю.

20170424_135213

Гауді, мабуть, не вмів робити щось просто так, я його особисто не знала, навіть щоденників його не гортала, але я бачила його роботи, принаймні найвидатніші з них, тому буду розповідати так, як його підхід побачила я. В роботах Гауді немає ідеалу, немає звичної краси, притаманної тій чи іншій епосі. Його роботи – дикі, часом, навіть, вони йдуть в розріз зі звичним уявлення. Ось, наприклад, в усі часи плазуни вважалися церквою тварюками від диявола, а Гауді поналіпив їх в усіх своїх відоміших роботах, наприклад, в Будинку Бальйо, парку Гуель і навіть в Саграді. І це має пояснення, бо всі вони – створіння Божі.

IMG_20160210_145938

Гауді працював над Саградою 43 роки. За цей час, як розповідали його знайомі, він дуже змінився. Став самітником. На справді, він наче таким завжди був. З дитинства мав проблеми зі здоров’ям, тому не міг гратися як всі інші діти, звик бути лише в компанії своєї родини. Два його брати померли ще в дитинстві, ще один – у зрілому віці, а за ним і мати Антоні. За декілька років до початку роботи над проектом Сагради Фамілії помирає ще одна близька людина архітектора – його сестра, залишаючи під його опікою маленьку дочку. Гауді перевіз плимінницю та батька в Барселону, працював не покладаючи рук, але… у 1906 році помирає батько, а у 1912 – маленька плимінниця. Гауді ніколи не був одружений, не мав дітей, тож у той час коли він працював над роботою усього його життя (як він сам говорив про Sagrada Familia) – будував Храм Святої Родини і залишився один на всьому світі, як вважаєте, про що він думав?

IMG_20160210_162002

У той час Гауді все більше поринає у себе та у церковні книги, він віднаходить різні тексти, які допомагають створювати йому нові образи. А от що йому допомагає втілювати ці образи в життя?

Два кольори мої, два кольори…

За легендою, Гауді був збитий трамваєм, бо замилувався Саградою. Ну… а факти кажуть, що це трошки неможливо:

... ну, тобто я нічого не стверджую, я просто роздивляюся мапу.
… ну, тобто я нічого не стверджую, я просто роздивляюся мапу.

На той час архітектор жив лише будівництвом та вірою в Бога, кажуть, він мав жахливий та неохайний вигляд, тому ніхто йому не допоміг, ніхто його навіть не впізнав. Його відвезли до звичайної лікарні, де він і помер через три дні. Є ще одна легенда: таксі в Барселоні жовто-чорне. Це тому, що коли така видатна людина як Антоні Гауді помирала на вулиці, жодний візник не відвіз його до шпиталю, бо боялися що не матимуть за то грошей. Тож тепер таксі Барселони жовто-чорне, бо чорний – це колір трауру, а жовтий – ганьби.

IMG_20160210_162115

Різні епохи, різне бачення…

Здалеку Саграда Фамілія схожа на піщаний замок з трохи підмитими контурами. Але якщо роздивлятися…

мабуть, найжахливіша сцена з Біблії
мабуть, найжахливіша сцена з Біблії

…кожна скульптура на цьому фасаді ідеальна. На жаль, за часів Гауді встигли зробити лише цей фасад. З іншого боку скульптури мають зовсім інший вигляд:

IMG_20160210_160107

… я в жодному разі не хочу сказати, що вони погані, просто вони інші:

IMG_20160210_160153

Займався ними японський скульптур та його учні.

IMG_20160210_155941

Фасад з іншої сторони більш новий, і, на справді, це диво, що його таки змогли побудувати. Після смерті Гауді, об’єктом опікувався його добрий друг, який добре розумів генія та працював з ним багато років. Але, на жаль, йому також не довелося закінчити роботу над Храмом, він пережив Гауді всього лише на 3 роки. А після цього війна, спочатку громадянська, потім світова. А в 1936 році сталася пожежа, яка знищила велику кількість креслень. Деякі з них вдалося відновити, але архітектори не розуміли, ЯК це все будувати. Тому тоді будівництво просувалося дуже повільно і лише коли з’явилися технології 3д-моделювання, все зрушило з мертвого місця. Макети, до речі, конструюють зовсім не маленькі:

IMG_20160210_160959

Щоб ви собі зрозуміли, це не Саграда, це – макет. Зараз він знаходиться у музеї. До речі, там у музеї можна подивитися і на малюнки (чи фото, цих геніїв не зрозумієш) Гауді, що вціліли у пожежі:

IMG_20160210_161639

А ось так цей фасад виглядає на макеті:

IMG_20160210_161538

А ось так у реальності:

20170424_133150

В цьому храмі немає нічого “щоб було”, кожна сцена з Біблії має свій сакральний сенс, кожна дзвіниця, кожен голуб чи равлик в оздобленні – все має своє місце. Саме так як і в житті.

All your perfect imperfections…

Всередені Саграда Фамілія – казкова. Схожа на дитинство. Ну, в мене було казкове дитинство, тому…

IMG_20160210_154127

Гауді створив місце для хору з 500 чоловік. І хор знаходиться дуже і дуже високо. Я його не чула, але мені здається, що колись, коли хор заспіває там, це буде схоже на голоси янголів з небес, адже побачити хористів буде справді не легко, бо ну дууууже вже високо хори:

IMG_20160210_155005

У Храмі багато світла. Багато яскравого, різнокольорового світла. І якби не Розп’яття, то взагалі було б не схоже на церкву:

IMG_20160210_152828

А ще немає золота…

IMG_20160210_155600

тільки світло, світло, світло…

IMG_20160210_154854

тепле та родинне:

IMG_20160210_154723

Знаю, що дехто не може сприймати Саграду через будівництво, що ніяк не завершиться, але, як на мене, воно її не псує:

IMG_20160210_155715

бо як я вже казала раніше, на мою думку, в роботах Гауді нема звичного нам ідеалу: all your perfect imperfections.

IMG_20160210_155811

Колись будівництво закінчиться, планується, що це станеться вже у 26-му році. Всі ідеї і плани Гауді, а також його наступників будуть нарешті втілені у життя. Зараз будівництво йде дуже швидко. За рік з’явилося декілька нових добудов, найновіші виглядають ось так:

20170426_150401

ще зовсім свіженькі:

20170426_150410

У планах навіть зніс будинків, що побудовані навпроти головного входу в Храм. Бо сам Храм знаходиться трошки вище рівня вулиць, і заходячи в нього, люди будуть підійматися чи то по сходах, чи то планується місточок якийсь – поки не зрозуміло. Та й важко уявити – як це, знести ряд житлових будинків. Але подивимось, що там буде у 2026-му. Може, хтось бажає заздалегідь домовитись про поїздку на офіційне відкриття?

Я почала з того, що розповіла які почуття оволоділи мною, коли я потрапила всередину. І в мене було багато ідей, чому так сталося: і музика, і краса і мрія. Так, це все є, але чомусь зараз сльози знов навернулися на очі. Мабуть, це через те, що коли я дивлюся на фото Храму Святого Сімейства, я не можу не думати про своє Святе Сімейство, бо моя сім’я – то моя святиня. І я бажаю усім вам такого ж теплого і яскрового світла в ваших родинах, якими наділив цей храм Антоні Гауді.

 

Аудіо-гід: Барселона епохи Модерну

На сайті izi.travel знайшла дуже цікавий аудіо-гід по модерновій Барселоні.
АУДІО-ГІД: Барселона епохи модерну
Screenshot_3

На сторінці є посилання на скачування додатків. Як на мене, дуже зручно – завантажив те, що необхідно, вештаєшся містом, слухаєш щось новеньке та насолоджуєшся модерном Барселони.