Тот самый погорелый театр LA FENICE

И снова видео, в последнее время всё написанное сливается с картинками и видео и превращается в видео. Надеюсь, вам понравится новая экскурсия по театру Феникс, что в Венеции

2 євро за квиток у пізнє середньовіччя

Отже, як я вже розповідала раніше, після того як я спіймала себе на думці, що Собор я спрймаю лише як “о, прохолодно, кайф” і перестала себе за це вважати людиною, я зрозуміла, що пора бігти на вокзал, повертатися до затишної Верони і більше з неї не вилазити. Але карта мені підказала, що десь в 3 хвилинах від мене є якийсь театр Бібієна. Допхалася я до нього, глянула і ще раз впевнилася, що пора валити з цього міста.

Але вгледіла жіночку, що заходила до театру і послідкувала за нею, наче Аліса за білим кролем. Жіночка мені повідомила, що відвідати театр можна за скажені 2 євро, я відрахувала монетки і нічого не очікуючи зайшла за гардину, одразу ж втягнувши голову в плечі, бо…

20180724_155236

Маленьке приміщення мене здивувало і наштовхнуло на позитив, наче щось знайшла дійсно старе і зачаровано прекрасне. А далі 2 кроки вліво і я вже затискала рот обома руками, щоб не пищати як дівчисько, бо…

Замість субтитрів: я казала щось погане про Мантую? Беру свої слова назад! Подивіться на цей прекрасний театр.

І він справді прекрасний.

DSC_1251

Побудований ще у 1769 році за проектом Антоніо Бібієна театр зберіг свій неймовірний шик. Навіть колір – не звичний червоний, а спокійний коричневий. Хоча, маю зазначити, що цей “коричневий”, підкреслений ліхтариками, та відтінений жовтуватим білим, справляє враження більш пишного, ніж той самий червоний.

DSC_1256.JPG

Спочатку мені здалося, що я у ляльковому театрі, таким він здався маленьким, у партері щільно туляться один до одного окремі крісла і здаються, що їх там зовсім мало, але це лише так здається. Загальна кількість глядачів, що можуть перебувати у театрі – 363 особи.

DSC_1243.JPG

В театрі немає оркестрової ями, тому на сцену можна піднятися одразу з зали. Але за сценою є балкончики, які, можливо, також можуть використовуватися як місця для музикантів. Але то лише моє припущення. Сцена, до речі, також доволі мала, всього 12 на 5,5 метри.

DSC_1250.JPG

Театр було відкрито 3 грудня 1769 року, а кількома тижнями потому, на сцені Театру Бібієна давав концерт 13-річний Вольфганг-Амадей Моцарт.

 

Зараз театр працює за призначенням, там проводяться концерти та вистави, ціна білетів варіюється в залежності від заходів. Але класичні концертні заходи, що їх проводить театр, вартують – 17 євро. А білет за концерт запрошеного виконавця – 30 євро – партер.

Тож, підсумовуючи усе вище згадане, можу сказати одне: я шукала у Мантуї щось таке, що вразить мене у саме серце, здається, я їхала до цього місця з розумінням, що я щось таке знайду, і я його знайшла. Театр Бібієна – дивовижне маленьке пізнє середньовіччя у сучасній Мантуї, що, мабуть, недолюблює туристів і саме тому проводить реконструкцію УСЬОГО в найтуристичний місяць. В мене є декілька улюблених виконавців, є декілька улюблених сцен і я мрію побачити своїх улюблених виконавців на цих улюблених сценах, тепер і у театрі Бібієна у Мантові.

 

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: 

вартість відвідання театру – 2 євро;

часи роботи – з понеділка по п’ятницу 10.00-13.00 та 15.00-18.00, субота, неділя, святкові дні – 10.00-18.00

 

Ну а після того як я повернулася до центру міста, я зрозуміла, що нікуди не поспішаю і маю час ще на один собор, точніше Церкву Святого Андрія.

DSC_1263

 

 

Найголовніше культурне будівництво сторіччя – Гамбурзька Філармонія

Як ви вже помітили, останнім часом я мало пишу,
повністю довірившись своїм друзям.
І цей раз – не виключення.
Я мрію побачити об’єкт, про який піде мова у цьому дописі,
а от Марія вже його побачила.
І розповіла, що ж то за головне культурне будівництво сторіччя. 

І так, в моєму славному турі від #eurotrips маршрут був прокладений через Гамбург.
Німецька Венеція, портове місто, яке виявилосяся для мене повним сюрпризів, але про нього, я б воліла поговорити іншим разом 🙂
А поки, ось рада поділитися однією з його пам’яток:
Гамбурзька філармонія на Ельбі

Screenshot_2

Відкрита вона була в січні 2017 року.
Зведення концертного залу зайняло 10 років і коштувало міській владі 789 млн євро при початковій вартості в 77 млн.
Звичайно, в першу чергу після оглядової екскурсії я просто помчала шукати цю красуню!

Screenshot_3

Вид на філармонію з води:

Screenshot_4

Один з моїх місцевих друзів розповів, що абсолютно безкоштовно можна піднятися на оглядовий майданчик і насолодитися видами в усі 4 сторони.
Тут тобі і Ельба з видом на причали, з іншого боку можна поспостерігати за тим як далеко в далечінь йдуть склади (2 паралельні вулиці, які тягнуться майже 1,5км і занесені в список ЮНЕСКО).

Screenshot_5

Сама будівля називається культурним “будівництвом століття” і мені здається, не дарма!
Усередині будівля виглядає потрясно!
Елегантне поєднання чорного і пастельних тонів в поєднанні з дзеркальними поверхнями не залишить байдужим нікого)
А тут інформація для перфекціоністів :D, я підслухала сусідню екскурсію, і дізналася про те, що для того щоб отримати такий натуральний безлад і хаотичність в забарвленні підлоги, кожен камінь був пронумерований і поставлений в певне місце:

Screenshot_7

А ось і сам вихід на оглядовий майданчик, цікаве викривлення скляної стіни просто приковує очі:

Screenshot_8

хто зміг відірватися від Маші, і подивитися на вихід… тому медалька

Ще багато можна говорити про архітекторів, дизайнерів, які працювали над цим шедевром.
Можна ще дізнатись про технології будівництва, особливості скла і чому філармонія так по різному відбиває річку в різний час доби, але мені
просто хотілося б поділитися виглядом на Ельбу під час заходу, який ми застали нагорі:

Screenshot_9

Перші мої думки з приводу цього культурного об’єкта були неоднозначні, я ловила себе на думці, чи варті ті 10 років будівництва і ті мільйони які були вкладені в будівництво? Багато що стало на свої місця після відвідин цього чудового місця)
Як сказав Домінік, мій знайомий фотограф і за сумісництвом житель Гамбурга:
“До того як затіяли будівництво там був склад весь в дірках, від якого залишився майже тільки фундамент (який, до речі зберегли) і пара поверхів, а зараз філармонія одна з Перлин Гамбурга, вона перегукується по висоті і видимості з усіма головними церквами міста та вже стала місцевою улюбленицею. ”
І я з Доменіком повністю згодна, від себе ще додам – ​​просто must see в Гамбурзі!
Для тих хто вирішить відвідати це чудо, ось адреса: Platz der Deutschen Einheit 1, 20457 Hamburg, Німеччина

BONUS:

 

 

ДЯКУЮ, МАРІЯ!

Як стати привидом Опери чи Екскурсія театром Опери та Балету

 

Історія моїх стосунків з Києвським театром опери та балету почалась ще в дитинстві. Коли була малою, дуже часто відвідували балетні вистави з батьками – дуже вже мені подобалось. Одного разу так завзято плескала балерині, яка крутила фуете, що ледь-ледь не випала з ложі – тато спіймав в останню мить. 💪

20170930_171952

А тепер, коли в театр я навідуюсь майже кожного тижня, стало цікаво, а що ж там за лаштунками, як воно все влаштовано? Але хто ж мене туди пустить? Саму – ніхто, а от у складі екскурсії від #kyivcode – залюбки. Маю зазначити, що ціна на таку екскурсію – доволі прийнятна – 150 грн.

Починається екскурсія біля пам’ятнику Лисенку на Театральній площі. Саме там вам розкажуть, що колись театр був зовсім маленьким, а в 30-ті та особливо 80-ті (до мого народження готували 😋) його відновили, розбудували та віддали під його потреби ще декілька будівель. Наприклад, ось цю:

Це цех з пошиття костюмів для солістів.

Варто зазначити, що наш чарівний театр не завжди викликав захоплення. Колись критики порівнювали його з жахливою велетенською черепахою, що вмостилася на площі, а дехто навіть не цурався порівнянь із жабою. От не знаю, яким був театр у 1901-му (тоді було завершене будівництво), але маю процитувати нашого чудового гіда: “бачили б ті критики оце:…”

Але ходімте вже до театру.

20170930_171459

Очікуючи на виставу, тепер можна присісти на лави з сонячними батареями.

Так, я знаю, що це дуже круто і екологічно, але мені здається, що поки що ці батареї використовуються більше як тренд. Але що я розумію?

Театр починається з вішалки. Київський театр починається з драконів. Чому – запитайте гіда.

20170930_172725

Колись у цьому приміщенні, де зараз гардероб, була машинна шахта, але у 80-ті під Театральною площею було вирито котлован і машинна шахта, що працює на вентиляцію зали, переїхала туди. А звільнівшийся простір було віддано під гардероб.

Знаходячись у цьому приміщенні, зверніть увагу на стелю – так, це сусальне золото. А тепер на підлогу – це відновлена технологія виготовлення кераміки; відновлювали і виготовляли плитку у Харкові. А мармур для сходинок везли з Алтаю.

З гардеробу одразу рушаємо до зали. За 90 хвилин тут почнеться вистава (у моєму випадку – Борис Годунов).

20170930_174646

Кімната відпочинку: щоб не бігати між віходами на сцену актори залишаються у цій кімнаті, по телевізору транслюють лише диригента.

Затримавшись трохи біля дзеркала у кімнаті відпочинку (я ж бо – дівчинка 💋), відстала від групи і понеслася по всім поверхам, а там гримери і костюмери прасують плаття, розчісують перуки… феєрія, феєрія!

А на сцені в цей час завершується фінальний етап налаштування світла. Зараз усі ці неймовірні софіти керуються комп’ютером, що розташований за вікном позаду глядацької зали.

20170930_175616

Дехто з музикантів повторює свою партію.

20170930_175515

А на сцені вже готові декорації.

Відчуття в пустій залі – дивні, темрява поглинає тебе і ти втискаєшся у м’яке крісло все дужче і дужче. Хочеться злитися з цією темрявою, перетворитися на пилинку і літати по залі вічно, підлітати до музикантів, до виконавців опери, танцівників балету – хочеться доторкнутися до тієї феєрії, яку вони створюють.

І нам дозволяють це зробити – зайти за лаштунки, вийти на сцену, подивитися в чорну залу та уявити себе… да ким завгодно. Я уявляла себе Тоскою і сподівалася, що десь є мій чудовий Каварадоссі, якого можна ревнувати, а він лише буде любовно зітхати: ну, що за диво-жінка?

Так…так… але очі зроби їй чорними*.

Сцена. Хто не мріяв тут стояти? Я мріяла ще в дитинстві, але мої мрії розбилися об широку кістку (тоді в мене справді ще були одні кістки… але широкі… але кістки 😁).

Сцена неймовірно велика. Те, що ми бачимо, сидячи в залі – процентів 20, не більше. Позаду декорацій є ще величезний простір, на якому навіть вказаний шлях до інших приміщень. І це не просто так, під час вистави за сценою темно і щоб актори не губилися, вони рухаються по цій доріжці.

Окрім простору за так званим задніком, є ще бокові ніші сцени, а також царство дрібного реквізиту.

Роздивитися його нам дозволили ще біля сцени, навіть приміряти шолом. Уся ця атрибутика в той же вечір “виступала” у Борисі Годунові, а після “виступу” була відправлена на зберігання у те саме царство дрібного реквізиту.

Царює там Сергій – реквізитор і поет. Перемежовуючи вірші з розповідями про роботу художників та реквізиторів, він демонструє шаленої краси меч, на якому зроблено гравіювання і зазначено назву неіснуючої античної країни. Це меч з опери Аїда.

А ося ця “дичь” з Ріголетто. Це капелюх для двох осіб.

Реквізит більш ніж як для 50 спектаклів розташований в ось таких шафках, кожна підписана.

Відкрию вам таємницю: якщо дуже попросити Сергія, то він продемонструє вам реквізит і з вашої улюбленої вистави. Так я побачила кинжал, яким Тоска вбиває свого кривдника.

А далі – ще одне диво. Балетні пачки. Одразу пригадую своє захоплення від білих тендітних лебедів з балету “Лебедине Озеро”. У нас в групі були маленьки дітки, тож знайшлись ті, кому костюмчики підійшли за розміром.

Ну а після того як подивилися на костюми, можна вже йти дивитися на самих балерин. Нас завели в дуже потаємне місце – залу, де артисти балету тренуються. Коли ми завітали, там саме готувалася до вистави “Баядерка” Христина Шишпор. Дівчина дуже привітна і весела. А ще й прима.

А вже лишаючи залу, ми зустріли ще одну зірку балету – Олександра Стоянова, премьєра нашого театру. Тож, блукаючи театром, будьте обережні, не знесіть зірку.

До початку вистави залишалося вже хвилин 10 – не більше. А ми впевнено крокуємо до Царської ложі. “Царська” ложа є царською номінально. Жоден Цар тут так і не побував. Крісла нічим не відрізняються ні від тих, що в партері, ні від тих, що на третьому ярусі. А квитки в це ложе можна придбати лише у касі і лише в день вистави.

Ось на такій майже царській ноті закінчується чудова екскурсія Київським театром опери та балету.

Якщо ви вважаєте, що прочитавши цю статтю, ви вже побували на екскурсії, не тіште себе ілюзіями – ця стаття навіть на 5% не відображає обсягу інформації, яку вам запропонує гід. А якби мені і вдалося занотувати кожне слово, передати словами емоції, які ти відчуваєш, стоячи на головній театральній сцені країни… ні, це не під силу жодному митцю слова, а мені – тим більш.

Зареєструватися на екскурсію, почитати відгуки та знайти більше інформації можна тут.