#giovedìmusicale: e ricominciò il suo canto

Хопа-хопа, наче вчора ще був понеділок, а сьогодні вже наш улюблений музичний четвер. Нещодавно я дізналася, що не всі знають пісню “Карузо”, а це означає, що не всі мають змогу під неї кайфувати. Тож от вам, кайфуйте:

Ну, а тим, кому мало просто музики, давайте ж розберемося, що то за пісня така геніальна. Написав її Лучо Далла – італійський музикант, родом з Болоньї. На теренах СНД пісню часто перекладають як “Пам’яті Карузо”.

Трактування тексту пісні може бути різним, залежно від того, кого вважати головним жіночим персонажем – молоду дружину Карузо чи його доньку. В залежності від цього пісня може змінювати свій вектор з романтичної лірики до філософської драми. Сюжет пісні розповідає про останній період життя великого італійського тенора Енріко Карузо, що жив на зламі 19-20 сторіч.

Перший куплет пісні дуже короткий, він розповідає нам, що десь там, де блищить море, біля Сорренто, на терасі стоїть чоловік і обіймає молоду дівчину, що плаче. Чоловік співає:

Te vojo (voglio) bene assai
ma tanto tanto bene sai
è una catena ormai
che scioglie il sangue dint’e
vene sai

Саме приспів дає нам змогу обирати настрій пісні і головного жіночого персонажа, бо фраза “ті вольо бене” дослівно перекладається як “я хочу тобі добра” і таку фразу можна сказати і дитині, і коханій людині. Українською це пояснити ще легше. “Я кохаю тебе” ми можемо сказати тільки людині, в яку закохані і це має глибокий романтичний аспект. А от “я люблю тебе” фраза більш універсальна. Її можна сказати і членам сім’ї, і друзям і Бітьківщині. “Ті вольо бене” – це те саме наше універсальне “я люблю тебе”.

Другий куплет – довший і тяжчий. В ньому розповідається про спогади, що постають перед головним героєм і смерть.

guardò negli occhi la ragazza,
quegli occhi verdi come il mare
poi all’improvviso uscì una lacrima
e lui credette di affogare

Він поглянув в очі дівчини – зелені, наче море, покотилася сльоза і він подумав, що задихається.

Енріко Карузо помер у віці 48 років через проблеми зі здоров’ям. Під час одного з виступів, він отримав травму, що, як виявилося потім, пошкодила одну нирку . Але лікар Карузо поставив невірний діагноз. Далі стан Енріко дуже сильно погіршився, наприкінці 1920 – на початку 1921 йому було зроблено 7 операцій під час яких лікарі відкачували рідину з його легенів та гоїли їх. Карузо повернувся до Італії, де його оглянув лікар… як виявилося, що не добре знав про важливість гігієни, і стан Карузо знову погіршився. Лікарі з Риму наголошували на тому, що співаку треба неодмінно приїхати до них в клініку, щоб видалити пошкоджену нирку. По дорозі до Риму співаку стало зле, йому дали морфін і на ранок він помер. Тож фраза “він подумав, що задихається” тут не просто так.

Не дивлячись на трагічний фінал другого куплету, третій розповідає нам про те, як швидко плине життя і яке все може в ньому бути оманливе, проте в очах наших дітей (я прихильниця саме варіанту про дітей, а не про коханих) життя продовжується і хоча б ради цього треба співати:

e non ci penso poi tanto
anzi, si sentiva giа felice,
e ricominciò il suo canto

і вже не думаючи про це, почуваючи себе щаслим, почалася пісня його

А який варіант обирете ви, хто стоїть на терасі в Сорренто поруч із головним героєм: молода дружина чи дочка?

Та знаю я що дочці не могло бути більше 2 років на момент смерті батька, але все одно.

Core `Ngrato – неаполітанська пісня чи оперна арія?

Вчора я задалася питанням “А з якої опери “Core `Ngrato”?” Виявилося, що не з якої, що це взагалі просто пісня… просто пісня. Справа в тому, що я звикла чути цю “неаполітанську пісеньку” у виконанні Паваротті, Бочеллі, Кауффмана

…і мені зовсім не вкладалося в голові, ЯК ТАКА арія може бути просто піснею. Виявилось, що таки може.

У 1911 році ця пісня була написана Сальваторе Кардільйо на вірші Рікардо Кордіферо. Першим цю пісню заспівав Енріко Карузо та не відомо, чи він замовляв цю пісню у Кардільйо та Кордіферо.

Арія чи не арія, ця пісня – нереальна і у кожному виконанні вона здається неперевершеною.