Как Римляне день рождения справляют

Кто увлекается футболом, тот знает, как могут быть сильны ненавистнические мотивы фанатов разных клубов друг к другу. А что если у некоторых клубов эта ненависть уходит так глубоко корнями в историю, что достигает тех времён, когда ещё и футбола-то не было. А вот ненависть уже была.

{VLOG} Из бани в церковь – Basilica di Santa Maria degli Angeli e dei Martiri

Кратенький влог на русском языке о малоизвестной церкви рядом с вокзалом, у которой история богаче и интереснее чем у многих грандов.

25 городов Италии и первый конкурс #exploreITA

Мои коллеги говорят: на твоей карте одна страна. Я поправляю: две… я же куда-то возвращаюсь каждый раз.

Вот уже почти 3 года Италия является моей музой и отрадой, наставницей и любовницей, поставщиком лучшего кофе и воспоминаний.

За эти почти 3 года я объездила… мало. Я всё ещё ничего не могу сказать об итальянцах, не разбираюсь в их музыке и истории как могла бы. Но с другой стороны – это всего 3 года. А в эту поездку я подвела пунктирную черту под 25 итальянским городом, с которым успела познакомиться. В связи с этим некруглым юбилеем предлагаю небольшой конкурс: кто угадает, в каком Итальянском городе я провела первую в своей жизни ночь в Италии, тот получит от меня памятный сувенир. 

Однаждыв поездке я и моя молодая команда поймали себя на мысли, что города стали сливаться в один и мы уже не помним, в каком мы городе и куда едем, а где уже побывали. Чтобы такого не случалось, думаю, надо периодически себе напоминать о тех местах, в которых побывал и чем они запомнились.

1969_oooo

Senigallia

Крепость, внутри которой находится выставка совеременного искусства. Я была уверенна, что именно в этой крепости Чезаре Борджиа казнил своих капитанов. Но нет…

1947_oooo

Cesena

 

 

Чезена – тоже попала в мой список “маст си” благодаря Чезаре Борджиа, именно этот город он планировал сделать своей столицей. Город студенческий, там есть бесплатные точки с отличным вайфаем.

 

 

 

1725_oooo

Verona

В первый раз Верона меня совершенно не впечатлила, не смотря на то, что я попала в дом Джульетты. В отличие от полного туристов двора дома. в сам дом Джульетты мало кто рискует зайти. А жаль. Но больше всего Верона меня впечатлила, когда я рискнула провести вечер на итальянский манер – с бокалом аперетива и никуда не спеша.

 

 

1633_oooo

Bergamo

 

О, мой очаровательный Бергамо. Одна из жемчужин моих поездок. окружённый горами, разделённый на верхний и нижний город. Чудесный, восхитительный Бергамо.

 

 

 

1619_oooo

Bolzano

Эта поездка была спонтанной. Я хотела к природе, к горам, к рекам, к умопомрачительным видам. Мой друг поддержал меня, а затем нашёл статью, что именно в Больцано хранится мумия человека, которой более 5300 лет. Дождь, солнце, снова дождь… и снова дождь – идеальная для меня погода.

 

 

 

1599_oooo

Lecce

Красоту архитектуры Лечче стоит воспевать в песнях и былинах. Мол есть где-то город у моря с белым мягким камнем, где вырезаны небывалой красоты люди и узоры.

 

 

 

1575_oooo

Mantova

Скромная, дерзкая, чихать желавшая на туристов, Мантуя кусает за ноги свой ребристой выкладкой главных площадей. Я бы сравнила Мантую с женщиной. Не самой привлекательной. Но это если смотреть только на внешность. Если же копнуть глубже, не побояться потратить 12 евро на Палаццо Те или на Палаццо Дукале, то Мантуя откроется совершенно с другой стороны. Ну а посетить театр Бибиена… ради этого в Мантую можно поехать из любой точки мира.

 

1572_oooo

Firenze

 

А вот Флоренция – совершенно другое дело. Эта дама с богатейшими украшениями, которые она не стесняется демонстрировать абсолютно всем. Да и сама по себе Флоренция безумно хороша. Но самым интересным для меня всегда во Флоренции будут булочки – лампредотто и церковь, в которой начинается сюжет Декамерона.

1527_oooo

Sirmione

 

Я ехала туда за крепостью в воде, но крепости толком и не получила. Но Сирмионе богат не только крепостью. Самая главная его достопримечательность – озеро Гарда с его прозрачной теплейшей водой, галечные пляжи и холодные источники. Узкие улочки и дома, полностью покрытые цветущими кустарниками.

 

1491_oooo

Pisa

 

Пиза – студенческая. А зная, что такое учёба в Пизанском универе, понимаешь, что даже стоять с этими умными малолётками – кайф. А ботанический парк при университете с бамбуковой рощей, в которой хочется затеряться и познать дзен, а цветущие в феврале ландыши! Ах да, ещё там есть эта башня. ну вы знаете.

 

1420_oooo

Pesaro

 

Город смутивший и подаривший детскую радость. Я никогда не забуду как мы ринулись в октябрськое море, повергнув в шок всех итальянцев, кутавшихся тогда в шарфы. Они уже носили сапоги, а мы позбрасывали свои босоножки и побрели по Адриатическому морю.

 

 

1364_oooo

Tivoli

 

Город, который часто обходят стороной, а зря. Там не только две потрясающие виллы, сам по себе город очень милый. Помимо вилл, там ещё есть крепость. А на подъезде к городу мощнейший водопад, который видно из поезда.

 

1262_oooo

Milano

Город контрастов и суровых контролёров. Там, если Вы забудете забрать карточку в турникете, Вас уже будут поджидать. Если что, штраф – 36,5 евро =)  Роскошный центр Милана совершенно никак не вяжется с утренним Лампуньяно, где нет ни одной свободной лавочки, а мусор, как перекотиполе, кружит под ногами. Город, в котором есть не только изысканная древность, но и восхищающее будущее.

 

1101_oooo

Palmanova

Город – крепость с населением 5 000 человек, с потрясающей пиццерией и самым классным официантом в мире. Город, в который нельзя войти, не рискнув жизнью, город, в который не поместится фура. И при этом город, в который съезжается огромное количество дорогущих машин. Город, в котором можно сыграть шахматную партию прямо перед входом в Собор, а в Соборе ужаснуться от реалистичности статуй. Врядли я бы хоть когда-то попала в Пальму, если бы не музыка.

 

1026_oooo

Vicenza

 

Камянная кошка и Океан Ельзи в колонке парня, который совершенно не понимал, что это играет. Младшая дочь Венеции, у которой, слава Богу, нет каналов. Или мы просто их не нашли?

 

 

945_oooo

Marostica

 

И снова спасибо музыке, что повела меня за собой в этот маленький чудесный уголок. В Маростику можно вернуться хотя бы из-за чудесного жилья, которое мы нашли. 2 восхитительных концерта, крепость далеко в горах и самое вкусное в мире клубничное мороженное.

 

 

858_oooo

Udine

 

УдинеНаш! =) Не поехала бы я в Пальманову, не увидела бы я тогда и Удине, не заскочила бы в украинский магазинчик, в котором самые дешёвые украинские кремы для рук продаются по цене самых крутых медицинских марок. В Удине мы побывали на службе в церкве и смогли проникнуться этой магией, после чего по городу ходили молча. И это было сказочно.

 

856_oooo

Brescia

 

У них есть метро! Нет, вы понимаете! Метро! Метро на втопилоте. А ещё есть крепость где-то высоко-высоко, а ещё площадь с двумя храмами. Но главное – у них есть Пирло. И это был мой первый опыт “насладиться моментом”. Именно Брешия научила меян не спешить.

 

 

443_oooo

Venezia

3 раза за год – это перебор, хотя… чёрт возьми, это действительно самый романтичный город и он на меян влияет. Я видела там свадьбы, я видела там предложение руки и сердца, я видела влюблённых в гондолах, я видела сладкие поцелуи. Венеция, что ты делаешь со мной? А ещё там есть церковь, потолок которой утрёт нос любому другому.

 

 

388_oooo

Rimini

 

На великах вдоль морского побережья… это одно из самых ярких воспоминаний, что останутся со мной навсегда. Каменная библиотека, что так перевернула моё понимание Италии, свежая рыба с только что вернувшихся из моря судов – всё это Римини.

 

258_oooo

Bari

 

Вы не видели чёрного моря, если не были в Бари =) Никогда не видела прежде, чтобы море выплёвывало чёрную воду на белую набережную. И эти ломанные улочки, деревья в огромных горшках.

 

 

171_oooo

Forli

 

Город, который оказался лишним. Мы приехали ипопали на попытку суицида – не лучшее начало, а потому настроение было подпорчено. Но то, как звучит Форли, будет всегда мне греть душу. Форли, Форли, Форли…

 

34_oooo

Ancona

Как и Форли, Пезаро и Сенигаллия, Анкона попала в мой список блягодаря моей туристической музе – Чезаре Борджиа. Я вот думаю, может, создать такой себе стёб: “Борджиа Тревел – экстремальные путешествия со скандалами, казнями, убийствами и оргиями. И в конце Вас, скорее всего, отравят. Спешите приобрести тур!” Так вот Анкона и её чудесный лазарет, статуя Папы, которую везли по морю и много приятных мелочей.

 

173_oooo

Roma

 

О, Рим! На этот город нужна отдельная жизнь! Сколько бы раз я туда не попадала, а понимаю, что посмотреть все красоты этого города мне не удастся никогда. Roma bella, tu, le muse tue asfalto lucido, “Arrivederci Roma”…

 

596_oooo

Bologna

 

И наконец, Болонья – город, вызвавший самое огромное негативное впечатление, а через месяц засыпал всё это снегом и влюбил в себя. Студенческий город с самым лучшим кофе, с окошком, каждый раз открывая которое, ощущаешь что-то новое.

 

 

25 – это только начало. Я ещё не добралась до Турина, в котором должна была, наверное, побывать ещё в самый первый приезд. А ещё впереди нас ждёт Неаполь и Сицилия. Пора уделить больше времени югу.

 

 

2 євро за квиток у пізнє середньовіччя

Отже, як я вже розповідала раніше, після того як я спіймала себе на думці, що Собор я спрймаю лише як “о, прохолодно, кайф” і перестала себе за це вважати людиною, я зрозуміла, що пора бігти на вокзал, повертатися до затишної Верони і більше з неї не вилазити. Але карта мені підказала, що десь в 3 хвилинах від мене є якийсь театр Бібієна. Допхалася я до нього, глянула і ще раз впевнилася, що пора валити з цього міста.

Але вгледіла жіночку, що заходила до театру і послідкувала за нею, наче Аліса за білим кролем. Жіночка мені повідомила, що відвідати театр можна за скажені 2 євро, я відрахувала монетки і нічого не очікуючи зайшла за гардину, одразу ж втягнувши голову в плечі, бо…

20180724_155236

Маленьке приміщення мене здивувало і наштовхнуло на позитив, наче щось знайшла дійсно старе і зачаровано прекрасне. А далі 2 кроки вліво і я вже затискала рот обома руками, щоб не пищати як дівчисько, бо…

Замість субтитрів: я казала щось погане про Мантую? Беру свої слова назад! Подивіться на цей прекрасний театр.

І він справді прекрасний.

DSC_1251

Побудований ще у 1769 році за проектом Антоніо Бібієна театр зберіг свій неймовірний шик. Навіть колір – не звичний червоний, а спокійний коричневий. Хоча, маю зазначити, що цей “коричневий”, підкреслений ліхтариками, та відтінений жовтуватим білим, справляє враження більш пишного, ніж той самий червоний.

DSC_1256.JPG

Спочатку мені здалося, що я у ляльковому театрі, таким він здався маленьким, у партері щільно туляться один до одного окремі крісла і здаються, що їх там зовсім мало, але це лише так здається. Загальна кількість глядачів, що можуть перебувати у театрі – 363 особи.

DSC_1243.JPG

В театрі немає оркестрової ями, тому на сцену можна піднятися одразу з зали. Але за сценою є балкончики, які, можливо, також можуть використовуватися як місця для музикантів. Але то лише моє припущення. Сцена, до речі, також доволі мала, всього 12 на 5,5 метри.

DSC_1250.JPG

Театр було відкрито 3 грудня 1769 року, а кількома тижнями потому, на сцені Театру Бібієна давав концерт 13-річний Вольфганг-Амадей Моцарт.

 

Зараз театр працює за призначенням, там проводяться концерти та вистави, ціна білетів варіюється в залежності від заходів. Але класичні концертні заходи, що їх проводить театр, вартують – 17 євро. А білет за концерт запрошеного виконавця – 30 євро – партер.

Тож, підсумовуючи усе вище згадане, можу сказати одне: я шукала у Мантуї щось таке, що вразить мене у саме серце, здається, я їхала до цього місця з розумінням, що я щось таке знайду, і я його знайшла. Театр Бібієна – дивовижне маленьке пізнє середньовіччя у сучасній Мантуї, що, мабуть, недолюблює туристів і саме тому проводить реконструкцію УСЬОГО в найтуристичний місяць. В мене є декілька улюблених виконавців, є декілька улюблених сцен і я мрію побачити своїх улюблених виконавців на цих улюблених сценах, тепер і у театрі Бібієна у Мантові.

 

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: 

вартість відвідання театру – 2 євро;

часи роботи – з понеділка по п’ятницу 10.00-13.00 та 15.00-18.00, субота, неділя, святкові дні – 10.00-18.00

 

Ну а після того як я повернулася до центру міста, я зрозуміла, що нікуди не поспішаю і маю час ще на один собор, точніше Церкву Святого Андрія.

DSC_1263

 

 

Мала вода озера Берг

Я побачила це фото на одному з сайтів з безкоштовними фото і закохалася. На фото озеро Берг в Германії, чи то озеро Ешинен у Швейцарії, яке на одному сайті, присвяченому Швейцарії назвали озером сибаритів, що мені дуже сподобалось. А ще це може бути озером Брайес в Італії чи будь-яким іншим.

До чого це я? Багато чую про любов людей до моря чи про мрію відвідати океан. А в мене от нема такої туги за великою водою, я люблю маленьку. Я люблю озера. Як на мене, вони більш беспечні і часто розташовані в якісь нереальних місцях. Я вже писала про свою мрію відвідати Плітвіцьки озера, озеро Тенно, бувала я на Комо (аж 5 хвилин), хочу побачити Гарду.

mountains-1620248_1920.jpg

А з нашим рідним Синевиром, як на мене, взагалі ніхто не може сперичатися:

 

А як ви ставитеся до озер, чи все ж таки моря і океани краще? Чи їх не можна порівнювати?

Довге очікування в аеропорті, що робити?

Знаю, що довгі паузи між рейсами для деяких людей стають приводом відмовитись від поїздки. Ми з друзями зіткнулися з пересадкою і очікуванням вже в першій же поїздці, але по нашим фото з того періоду, я тепер можу скласти інструкцію по використанню вільного часу:

Зробіть класні селфі! Пам’ятайте, якщо ви не викладете фото з відпустки в інстаграм чи фейсбук, ніхто вам не повірить що ви кудись їздили.

IMG_20160208_082025

Винайдіть нові способи використання селфі-палки. Ми от вирішили влаштувати лицарський турнір.

IMG_20160208_082515

Нарешті нвчіться грати на музичному інструменті. У Будапешті та Варшаві стоять піаніно та рояль, за 3,5 години ви, звичайно, Моцартом не станете, але Собачий Вальс засвоєте.

IMG_20160208_082909.jpg

Подзвоніть мамі! Повідомте всім близьким, що ви вже у відпусці!

IMG_20160208_083323

ПОСПІТЬ! Я так багато чую від людей, що їм не вистачає часу на сон. Будь-ласка, пересадка на 17 годин – ні в чому собі не відмовляйте!

IMG_20160208_091257

 

А після всього цього не забудьте пройти паспортний контроль, бо будете як ми  ловити працівників аеропорту і нестися через 2 термінали до свого рейсу, на якому вже закінчується посадка.

 

З Києва до Нюрнберга, Франкфурта чи Ганноверу за 1668 грн. в обидві сторони

ГАННОВЕР

hannover-1718110_1920

Київ-Ганновер-Київ за 1448 грн.

Київ – Ганновер – 12 лютого 2018 року за 799 грн. або 529 грн. для учасників Wizz Club

Ганновер – Київ – 19 лютого за 649 грн. або 379 грн. для учасників Wizz Club

 

Київ – Ганновер – Київ за 1668 грн. 

Київ – Ганновер – 15 січня 2018 року за 799 грн. або 529 грн. для учасників Wizz Club

Ганновер – Київ – 22 січня 2018 року за 869 грн. або 599 грн. для учасників Wizz Club

 

ФРАНКФУРТ

frankfurt-1797068_1920

Київ – Франкфурт – Київ за 1448 грн. 

Київ – Франкфурт – 16 січня 2018 року за 869 грн. чи 599 грн. для учасників Wizz Club

Франкфурт – Київ – 23 січня 2018 за 579 грн. чи 309 грн. для учасників Wizz Club

 

Київ – Франкфурт – Київ за 1368 грн. 

Київ – Франкфурт – 27 січня 2018 року за 649 грн. чи 379 грн. для учасників Wizz Club

Франкфурт – Київ – 30 січня 2018 року за 719

 

НЮРНБЕРГ

nuremberg-2384761_1280

Київ – Нюрнберг-Київ за 1448 грн. 

Київ – Франкфурт – 16 січня 2018 року за 649 грн. чи 379 грн. для учасників Wizz Club

Франкфурт – Київ – 23 січня 2018 за 799 грн. чи 529 грн. для учасників Wizz Club

 

 

 

Навіщо бачити світ? Щоб побачити Україну.

Нещодавнo моя подруга запитала мене: чому я їжджу у Європу, якщо ще так багато не бачила в Україні? Я не знала що відповісти. Тоді.

Але тепер я знаю.

На жаль, на теренах України часто можна почути щось на кшталт “тіко у нас таке можливо”. Частіше за все це стосується політики, незаконних вчинків і т.ін, але ось це “тіко у нас”, сказане у негативному контексті, формує скалічене сприйняття України. А так як чуємо ми цю фразу з дитинства, то і це уявлення, частіше підсвідоме, укорінюється на все життя. Ми, чомусь, не кажемо “тіко у нас таке можливо”, коли хтось за власні кошти відроджує історичні фортеці, не кажемо так коли хтось із власної ініціативи прибирає сміття по лісах та парках. Ми так кажемо тільки коли бачимо це сміття, звалене горами по парках. Ми так кажемо, коли поліція закриває справу до якої причетні високопосадовці.

І привчаємося до того з дитинства, що “тіко у нас” усе погано, сонце не таке тепле і трава… не так зелена.

І донедавна я була такою ж, не помічала свого “тіко у нас”.

Але, закохавшись у Церкву Святого Сімейства у Барселоні, поїхала туди, потім до Риму, до Флоренції. Я не знаю, що там в них з хабарями та з поліцією, а ось парк, закиданий сміттям, я бачила; людей, що намагалися мене обікрасти – також. Але до того я побачила Саграду Фамілію, Ватикан, Площу Венеції, Замок Святого Ангела і ніяке сміття не затьмарило всього цього.

Повернувшись з поїздки до Італії, де ми – туристи блукаємо вуличками, задравши голову, бо кожен дім – прекрасний, я стала і по Києву ходити, дивлячись вверх. І я побачила… побачила будинок Майкапар, побачила які красиві мережеві кутики на Хрещатику 21, Хрещатик 34 взагалі для мене наче з-під землі виріс. Але ж я живу в цьому місті все своє життя! Що не так?

Остаточно я усвідомила проблему учора, коли вперше насправді побачила Львів. До цього я була у Львові разів п’ять, не меньше,  і я пам’ятаю, що була на площі Ринок, пам’ятаю Театр. Пам’ятаю місця, але не пам’ятаю їх краси.

Бо в мене було моє “тіко у нас”.

І лишень коли я ступала по бруківці, що страшенним болем віддавалося в ногах, сказала собі “такі ж муки як у Римі”, я збагнула.

Не “тіко у нас” є площа Ринок, але у нас також є площа Ринок. І у нас не тіко є хабарі і сміття,  у нас є “Будинок з Химерами”, “Шляхетське Касіно”, Підгорецький Замок, найбільша в Європі площа, Чайовня на Гимбі, сніданок у Бачевських і т.д.

 

Якщо мені для того, щоб помітити це все під носом, треба було їхати до Європи, хай так.

 

Мені не соромно, що я цього не розуміла з дитинства, мені затишно, що я це врешті-решт зрозуміла. І ні, я не перестану їздити по Європі (чи, може, й далі), бо

і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…”

 

 

 

 

Але якщо тепер мене запитають “що подивитись в Україні”, я знатиму що показати.
А сміття і хабарі – вони були завжди і всюди, та хай їм грець.