Кам’яний ліс Міланського Собору

Запрошую усіх на прогулянку до Міланського Собору – Duomo.

За цей запис я хочу подякувати 1ubit. Одним своїм коментарем вона надихнула мене на створення нового відео, яке, можливо, ніколи б і не вийшло. Але ми робимо щось більш завзято, коли це комусь потрібно.

Ревізор не рекомендує Ostello Aig Piero Rotta в Мілані

В кожному дописі хештегу “ревізор” я буду нагадувати, що писати про щось негативне я дуже не люблю, тому що розумію, що всі ми не без гріха, не суди, та неосудна будеш ( =) ) і т.д. Але також на власному досвіді я переконалася, ЯК маленькі дрібниці можуть вщент зіпсувати поїздку.

А тепер про Хостел Aig Piero Rotta, ми його обрали лише тому, що він найдешевший. Це був перший і останній раз, коли я обрала місце ночівлі лише за показником ціна, бо ми ж з другом нічого не боїмся… не боялися.

+ Хостелу – його розташування. По-перше, поруч автовокзал Лампуньяно. По-друге, поруч стадіон Сан Сіро.

А далі мінуси:

  •  вхід –  щоб ви собі розуміли, ти йдеш по карті, гугл карти кажуть, що ти на місці, а всюди лише паркан і кущі, жодних покажчиків, обійшли будівлю, потримались за всі дверцяти, одна – відчинилася. Зайшли.
  •  персонал – на моє щиросердне “бона сера”, на мене навіть очі не підняли, я привіталася ще раз, англійською, сказала, що ми бронювали номер, на що мені сказали: паспорт. Я віддала паспорти, мені видали постіль та ключ.
  •  оплата – ще при бронюванні, не дивлячись на те, що гроші були одразу списані з картки, виявилось, що хостел їх просто зарезервував, а зняти забув, тому я мала ще раз оплатити номер, а потім розбиратися зі своїм банком. Точніше, мій банк мав розбиратися з хостелом.
  •  знову персонал – наш номер був на 3 поверсі, в самоооому канці довжелезного коридору, ми підійшли до нього, ключ двері не відмикає, ми повернулися на рецепцію (з рюкзаками та білизною), на що нам просто замінили ключ. Але з цим ключом таж проблема. Ми ще раз повернули ключ… і ви думаєте, з нами хтось пішов? Ні, нам просто знову дали новий ключ.
  • номери – …краще б ключ знову не підійшов, бо коли я побачила оце:

20170205_215724.jpg

… я думала, що ридатиму. Ревізор би тут би і вмер… будь-який. Друг пішов курити на двір, але нашо? В номері смерділо так цигарками, що тут явно курили, до того ж цигарки гасили об те червоне дрантя, що в них слугує гардиною, бо дірки в ній 100% від недопалків. Я вирішила провітрити – відкрити балкон. Балкон – загальний, тобто будь-хто з цього крила може зазирнути до тебе в номер, двері на балкон майже не зачинялися.

  •   чистота – шо??? де? ви б бачили ті подушки, мені було гидко там стояти, не те що брати це в руки.
  •  комфорт – холодно було так, що я не спала всю ніч – цокотіла зубами, а о 6 годині ми підірвалися і гайнули на Лампуньяно.
  •  вай-фай – ніби є, насправді… ви, навіть, повідомлення в месенджері відправите не одразу.
  •  і знову чистота – зараз будуть майже інтимні подробиці… вранці мав би бути душ, але коли я його знайшла (а це інше крило будівлі), я зрозуміла, що я у найближчій калабані відмиюся краще, ніж в цьому болоті. Я не вірю, що навіть 100 дівчат могли б створити таке. Про туалет і казати не хочу. Дзеркала над умивальниками розташовані так, що я змогла б себе побачити, тільки якби встала на коліна. Ostello Aig Piero Rotta… принижуй, домінуй, володорюй… став гостей на коліна.

Зараз забронювати номер на букінгу – неможливо. А от почитати відгуки – будь-ласка.

А це мої фаворити:

Screenshot_3Screenshot_4Screenshot_5Screenshot_6

А щоб ви не думали, що я змовилася з букінгом, оссьо:

Screenshot_7

 

#exploreITA: Мілан, якого ви могли не знати та заборона на селфі-палки до 13 серпня

Що я знала про Мілан, коли поїхала туди вперше? Замок Сфорца, Дуома, Галерея. Але якщо ти не приїхав з групою автобусом і в тебе є час та можливість зазирнути в трохи віддалені від центру частини міста, ти розумієш, що Мілан веде подвійну гру і справжнє його обличчя – це аж ніяк не Дуома. Мені двічі пощастило побувати на Лампуньяно, пережити ніч в одному з міланських хостелів та познайомитися з представниками правопорядку. І маю сказати: Мілан для мене зовсім не Замок Сфорца, Дуома, Галерея.

суто італійський будиночок

суто італійський будиночок

У другий свій приїзд ми з подругою вирішили прогулятися від славнозвісного Лампуньяно (автовокзал) до центру і якби я ввімкнула камеру і фільмувала абсолютно все, то це був би фільм про життя людини, що видряпалася зі злиднів до абсолютного багатства.

двері з позолоченими левами

двері з позолоченими левами

І останньою сходинкою на вершину, якою по праву можна вважати Галерею Віторіо-Емануелє, став елітний район CityLife.

CityLife

CityLife

Займає CityLife територію в 36,6 гектарів. Над проектом працює Generali Group, яка виграла тендер на реконструкцію одного з районів Мілану, запропонувавши проект в 523 мільйони євро. Одним з проекторів району стала сама Заха Хадід, яка відома такими проектами, як міст Шейха Заєда та Опера в Гуанчжоу.

Окрім трьох скляних хмарочосів, в районі розташовані апартаменти, загальною площею 164 000 квадратних метрів (близько 1300 помешкань). Майже 50% території займають зелені насадження, є підземний паркінг на 7000 місць (за умови, що за планом в помешкання мають в’їхати 5400 осіб, то паркомісць має вистачити).

CityLife

CityLife

Що дуже важливо в сучасних, перенасичених автомобілями містах, City Life  – найбільша cars-free зона в Мілані і одна з найбільших в Європі.

Парк, що займає 170 000 квадратних метрів, включає в себе вело- та пішохідні доріжки, а також доповнює паркову композицію міста, разом з парком Семпіоне та районом Порта Нуова.

Також треба відзначити, що знаходиться City Life дуже близько до центру, до парку Семпіоне та Арки Миру йти не більше хвилин 10, до Замку Сфорца – 20, а до величної Дуоми не більше 40 хвилин, не поспішаючи.

фонтан, поруч з CityLife

фонтан, поруч з CityLife

Під певним кутом резеденція Хадід нагадує відомий Будинок Міла, що в Барселоні.

ні, не під цим кутом

ні, не під цим кутом

Ну і що ж з цінами? Мілан сам по собі є дуже не дешевим містом, а квартири в такому елітному місці тим паче. Але все ж таки ціні нижчі, ніж я очікувала. Отже, аренда 4-кімнатної квартири в city life libeskind буде коштувати 3500 євро в місяць. А три-кімнатна загальною площею 220 м. – 3150 євро в місяць.

Кожен обирає за потребами та можливостями, але що дійсно приємно, так це створення ще одного великого парку. Отже, підсумовуючи усе вищезазначене, на мою думку – саме таке обличчя має Мілан – дороге та горде (іноді трохи самовпевнене) місто, яке не виносить скигління. Це лише моя думка і на неї можна не зважати, а от  прогулятися до City Life все ж варто. І якщо маєте в планах відвідати Мілан найближчим часом, пам’ятайте, що селфі-палиці там тепер під забороною, а з ними і напої в банках. Поки що цей закон в силі до 13 серпня, але не виключено, що його можуть подовжити. А в Мілані, повірте, якщо з вас є за що стягнути штраф, то з вас його стягнуть, бо правила одні для всіх. Про це я вже розповідала раніше. Тож будьте обачні. 

9 фактів про Дебрецен, які має знати кожен, хто планує поїздку у Мілан через Дебрецен

Отже, ви все ж таки вирішили майнути до Мілану, скориставшись дешевими квитками на переліт з Дебрецену в Мілан – Бергамо (близько 1000 грн. туди-назад). Ось 9 важливих фактів, які не мають порушити вашого бажання, але допоможуть вам уникнути неприємних нюансів.

1. Доїхати до Дебрецену з Ужгорода (Чопа, Мукачево і т.ін.)  не важко, навіть, якщо це  – Ужгород-Чоп-Захонь-Дебрецен –  жахливо звучить.

2. А от у Дебрецені знайти хостел/гостьовий будинок (який ви вже, мабуть, забронювали) важче, бо майже ніхто, навіть молодь, не розмовляє англійською. До того ж, вони цього соромляться і не намагаються хоч якось допомогти/підказати, порозумітися “на мігах”. Тож продумайте маршрут від вокзалу до місця вашої ночівлі зазделегідь.

3. Без форентів у Дебрецені ви не зайдете в автобус. Тож подбайте, щоб форенти у вас були.
Приблизний курс форентів до гривні : 92 грн. за 1000 форентів. Звичайно, можна скористатися банкоматом і зняти гроші безпосередньо у банкоматі в Угорщині, але за 1000 форентів з картки буде знято 148 грн.
Отже, коли форенти вже в вас є, можете заходити в автобус, придбати квитки у водія можливо, але майте на увазі, може не бути решти.

4. Вартість поїздки за 5-6 кілометрів 400 форентів з людини.

5. ТРИМАЙТЕСЬ ЗА ПОРУЧНІ! Ні, справді, тримайтесь. Або сядьте. І пристебніться. Прив’яжіть себе до сидіння і навіть сидячи, тримайтесь. Культура водіння в Дебрецені… ну як би так написати, щоб і зрозуміло було і не образити. 🤔 корочше кажучи, тримайтесь і моліться.

6. Не вірте гуглу. Може, це лише нам так пощастило, може, ми потрапили на якусь нову формацію автобусів, про яку гугл ще не знає, але шукати номери автобусів ми мали на зупинках автобусів. А біля вокзалу їх 6, а, як вже було зазначено у пункті 2. підказати вам ніхто не зможе і не захоче, на жаль.
Тож через гугл можете подивитися до якої зупинки вам варто їхати, а потім серед величезної кількості зупинок і маршрутів шукати ту, що вам потрібна.

7. Не розраховуйте на інформаційне бюро на вокзалі або поліцію. Поліція вас направить до інформаційного бюро, а воно має інформацію лише про потяги.

8. У Дебрецені не такий вже великий вибір місць, де зупинитися. Не в якості реклами, розказую про гостьвий будиночок, який забронювали ми. Ціна за окрему кімнату для двох осіб 25 євро +1 євро з особи міський податок. Намагайтеся розрахуватися без решти. Бо решту вам можуть дати у форентах.
Дістатися до цього гостьового будиночку можливо на автобусі номер 30. Зупинка прямо навпроти входу до залізничного вокзалу. Вийшли з залізничного вокзалу і прямуйте через зупинку трамваїв прямо (сорян за каламбур) доки вас не зупинить автострада. Плигайте до 30-го автобусу і рушайте до Szüret utca. Гостьовий будинок Tó Vendégház знаходиться безпосередньо поруч із зупинкою. Переходите дорогу (але дуже обережно, нагадую, їздять вони там дуже небезпечно, за 30 хвилин ми побачили 2 аварії) і так, заходьте у двір, шукайте Джорджа, а далі можете милуватися ставком, вербами і гусочками з курочками.

20170704_184533

Гаряча вода, інтернет, чиста постіль, привітний Джордж, чимось схожий на британського принца. Джордж не дуже добре володіє англійською, проте завжди ладен відповісти. Найближчий магазин за 1,5 кілометри.
До аеропорту можна дістатися двома шляхами:
А. Доїхати на автобусі до вокзалу, звідти на іншому автобусі до аеропорту.
Б. Дійти пішки. 8,6 км. Але ці 8,6 кілометрів по сільській місцевості, так, дорога – суцільна пилюка, проте ви будете проходити безліч квіткових садів, дерев та кущів з ягодами.

9. Діставшись аеропорту, будьте готові до дууууууже ретельного безпекачеку. Дуже ретельного і дуже вибіркового. Я, як “досвічений” #homoturisticus намагаюся нічого з рідин не брати навіть, не кажучи вже про щось гостре. А от моя подруга забула вийняти з сумки канцелярський ніж, пилочку для нігтів та клей “Момент”. Так от, її пропустили без питань, а мене досліджували як піддослідного кролика. Могли б, і під шкіру залізли. Тож не очікуйте, що перевірку пройдете швидко. Бо таких піддослідних кроликів – кожен другий.
Сумки на предмет того чи підходять по розміру (ручна поклажа) перевіряють тільки тоді, коли вони здаються ну дуже вже підозріло великими.

На цьому, мабуть і все. Жіночка, з якою ми познайомилися в аеропорті, розказала нам про фірму, яка возить з Ужгороду до аеропорту Дебрецену за 40 євро, але на собі ми цю інформацію ще не перевіряли. Хто хоче перевірити і поділитися досвідом, будь ласка, повідомте про це в коментарях, я надам вам контакти.

Якщо у вас є питання щодо подорожі через Дебрецен, feel free to ask, я буду рада відповісти.

Бережіть Міланське метро і себе від нього

Це важливо! Це дуже важливо! Спускаючись у метро в Мілані, завжди забирайте картку, коли проходите турнікет. 

Це перше правило, яке ви завжди маєте тримати в голові, але давайте спочатку. Придбати квитки у Мілані можна безпосередньо у метро або у газетних магазинах. Отже, придбавши квиток, до речі його вартість у лютому 2017 складає 1,5 €, встромляєте картку у турнікет, як це зображено на малюнку:

Screenshot_6

фото по©уплено з сайту blogoitaliano, як на мене, найкращого ресурсу для тих, хто планує відвідати Італію

Після цього обов’язково забираєте картку звідси:

Screenshot_7.png

А це фото по©уплено з сайту ecotraveler.ru (за посиланням багато корисної інформації про Міланське метро)

Забрати картку і зберегти її до кінця поїздки – дуже важливо. Чому? Бо як не збережете, вартість проїзду в метро становитиме 38 €. А вам таке треба? Нам також такого не треба було, але мій друг не помітив того, що картка, яку він просунув у турнікет, вилізла зверху і її треба було забрати. (До речі, я свою картку забрала лише тому, що я – ще та лахмітниця і збираю такий непотріб.) Тому і поїхав собі мій друг, і лише коли ми дісталися необхідної нам зупинки, ми побачили оголошення про те, що картки необхідно тримати при собі. А на нас вже чекали. І саме до нас підійшли контролери і попросили показати свої картки. Контролери перевіряють чи не прострочили ви картку, а якщо у вас її немає, то, будь ласка, поповніть міланську скарбницю на 36,5 євро. І їх зовсім не бентежить, що ви – турист, можете чогось не побачити, не знати, чи ще щось. Як відповіла нам контролерка: Правила одні для всіх.

Так, вона в цьому права, але, не дивлячись на те, що сума невелика (могла б бути 700 євро, як у Німеччині за кинутий з вікна машини папірець), настрій псується миттєво.

Controllore_multa_un_ragazzo

© noncilopedia

Але, є невеличка хитрість –  контролери у формі і стоять вони перед виходом з метро. Якщо побачили контролерів, повертаєте назад до поїздів і їдете подалі від центральних станцій. Там контролерів, скоріш за все, не буде. Зможете вийти, купити ще один квиток і на цей раз зберегти його. Я в жодному разі не закликаю вас порушувати закон, але якщо так вже сталося, що ви загубили картку у метро/автомат її не повернув (таке також буває, але тут краще звернутися до працівника на станції, не знаю, чи допоможуть вам у Мілані, у Римі – допомагають)/інші варіанти, і ви не маєте чим сплатити штраф, лише в цьому випадку скористуйтеся цією хитрістю. Але краще тримайте картку при собі, бережіть її до кінця поїздки і все буде добре.

Бажаю вам приємного відпочинку і нехай ніщо не псує вам настрій.