Віддам мрію задарма або подорож мрії до Будапешту, Плітвіцьких озер та на Кальчо Сторіко

Не люблю я всі ці романтичні передмови. Скажу просто: планувала для себе і друзів, але потім певні події в житті змусили трохи перелаштувати пріорітети. Але подорож могла б бути шаленою і об’єднати все те, що я так мрію побачити. Отже, v4mos

 Київ – Будапешт – 1449 грн. 

budapest-525857_640.jpg

Мрію поблукати по Будапешту ще з першої подорожі, коли ми поверталися з Риму і в нас була пересадка на 17 годин. В мене були так натерті ноги, що я не змогла піти гуляти містом. Але колись я це виправлю і обов’язково побачу вечірній Будапешт.

Найнижча ціна за ніч – 248 грн. у 8-місному номері в хостелі Baroque, оцінка 8.0, трохи дорожче, але ближче до Парламенту – Opera Hostel – 371 грн. А окремий номер на двох можна взяти за 1089 грн. в Aboslut City Hostel. 

Вранці прокидаємось і біжимо на вокзал, звідти на потязі за 2375 форентів (241 грн.) прямуємо до міста Siofok, що знаходиться на березі озера Балатон.

lake-balaton-2133811_640.jpg

Тут можна обирати – залишитися на ніч біля Озера чи рушити ввечері (чи навіть вдень) далі. Подорож з Будапешту до Шіофоку – близько двох годин. Тож, якщо виїхати з Будапешту вранці, то можна поблукати біля озера, насолодитися краєвидом, скупнутися й їхати далі – до Загребу.

art-pavilion-zagreb-2907609_640.jpg

Автобус з Шіофоку до Загребу є о 17:50, вартує 15.9 євро, о 21:10 будете вже у Загребі. Звичайно ж у Загребі треба буде залишитися на ніч. Апартаменти з балконом для однієї людини обійдуться лише в 309 грн. Але я б обирала щось ближче до Аутобусни Колодвору (це в них так мило автовокзал називається) – наприклад, за 371 грн. можна переночувати у хостелі Chic, що має впевнену оцінку 9.0. За 988 грн. можна зняти окремий номер для двох в сусідньому хостелі Youth. Вранці на вас очікує випробування – обрати, залишитися дивитися Загреб чи з самого ранку поїхати далі. Скажу за себе – я б гайнула далі і ніхто б мене не стримав, бо далі вони – Плітвіцькі Озера. Про них я вже показувала фільм і кліп моїх Хорватських Муз – 2CELLOS, та може ви забули, то ж давайте ще раз:

 

 

 

Так, кліп знімався у парку і всі ці місточки чекають на мене вас. Але повернімося до подорожі з Загребу до Озер. Білети можна купувати тут, тут, тут, а ще ось тут лише за 40 хорватських кун (приблизно 163 грн.) але такі дешеві вони тільки для таких диких, як я, які згодні їхати о 5:45 ранку. Всі інші квитки у 2 рази дорожчі. Час в дорозі – 2 години 20 хвилин. На Озерах є декілька маршрутів і ви можете самі обирати, як бути з ночівлею і скільки днів витратити на цю гарноту. Якщо будете зоставатися на ніч, то найдешевше спальне місце вам обійдеться у 557 грн у Falling Lakes Hostel, а номер на двох – у 773 грн. у ★★★ – House Drakulić.  Я б, мабуть, залишилася. Щоб наступного дня ще трохи розслабитися і пройти ще одним маршрутом по Озерах. Ну а вже наступного ранку за 100 хорватських кун (приблизно 410 грн.) поїдемо до Рієки. Час в дорозі – 3 години.

Ріє́ка або Ріка (хорв. Rijeka або Rikaітал. Fiumeугор. Fiume нім. Flaumсловен. Reka) — місто в Хорватії, третє за розмірами місто держави після столиці — Загреба і Спліта. Знаходиться в північній частині Далмації, біля півострова Істрія. Населення 202 634 осіб (2011). 80% населення — хорвати. Назва міста перекладається на українську як ріка

Автор: László Szalai //commons.wikimedia.org/wiki/User:Beyond_silence  Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2530202

Автор: László Szalai //commons.wikimedia.org/wiki/User:Beyond_silence Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2530202

Рієка – місто чудове, але мені б його вистачило на день точно, тому в той же день я б була у Пулі.

amphitheater-335570_640

Їхати туди близько двох годин, а коштує це – 12 євро. Так-так, знову амфітеатр, знову концерти. Я вам більше скажу… я б ще й на концерт встигла.  Ну а якби не встигла, прийшла б, сіла посередені і дивилася оцей:

 

За моїм планом звичайно ж треба було б залишитися на ніч в Пулі. Ліжко на ніч можна знайти за 377 грн. з особи в хостелі Antique. Двомісний номер можна взяти за 866 грн. Наступного дня я б залишилася досліджувати місто, ба більше, я б ще на одну ніч залишилася б у Пулі, бо попереду у нас  – Венеція. 

masks-1879572_640.jpg

Що вам сказати за ту Венецію? Бачив Бог, що я не хотіла туди їхати… але я по вуха закохалася в місто, де зовсім нема автівок. Автобус до Венеції коштує 17 євро, в дорозі 5 годин 40 хвилин. Виїзд до Венеції о 13:45, приїзд о 19:25. Приїжджає автобус не до відомої всім частини Венеції, де Гранд Канал і гондоли, а до Местре, що вважається передмістям Венеції і розташовується на материку. У Местре помешкання значно дешевші, наприклад, ліжко у 6-місному номері тут обійдеться у 573 грн. А у Венеції ліжко в 4-місному номері – 1083 грн. (але там можна з ліжка в Гранд Канал булькнутися). З Местре до Венеції квиток на автобус коштує 1,5 євро.

Отже, вечірня Венеція, ночівля і на наступний день знов Венеція. Кататися на Вапоретто, може, навіть, з’їздити на Мурано чи Бурано. Вибір за вами. Але ввечорі не забудьте повернутися до вокзалу Санта Лучія (і звикнути до того, що ЦЯ пісня у вашій голові тепер надовго) і майнути до перлини Тоскани – Флоренції.

20170206_174932.jpg

На фото, до речі, концерт вуличного музиканта Giovanni Bassano. Послухати Giovanni можна на саундклауді або написати йому у фейсбук.

У Флоренції звичайно ж можна поблукати вуличками, завітиати до Санта Марія Новелла, де починається Декамерон, Санта Марія деі Фіоре, побачити розкішний Баптестерій, і навідатися до Санта Кроче. Доїхати до Флоренції з Венеції можна за 30 євро на поїзді за 2 години, або за 14 євро – за 4 години.

У Флоренції я б порекомендувала готель Giappone у самому серці міста, але коли ми його бронювали, ми потрапили на акцію від букінга і заплатили лише 990 грн. за двох, зараз такий номер коштує 2400. Але якщо чекати на букінгу, то можна спіймати ще раз таку пропозицію. Що ж стосується більш доступних пропозицій, то за 1114 грн. можна взяти двомісний номер у готелі Паола.

Ну, на справді, у Флоренції є ще одна моя маленька таємниця – мрію потрапити на фінал Кальчо Сторіко.

 

 

З цього народився футбол, а шо ви хочете? Фінал проходить наприкінці червня.

З Флоренції рушаємо до ще однієї Італійської Перлини – Мілану.

20170709_084221.jpg

Автобус до Мілану коштує 14 Є, час в дорозі – 4 години 20 хвилин. Чи лишатися в Мілані на ніч, чи ні – ваш вибір. Головне, не бронюйте номер у Ostello Aig Piero Rotta, краще на вулиці. Букінг показує найдешевші спальні місця – від 500 грн. А ось номер на двох у самому центрі можна урвати за 1643 грн. Це може бути кльовою крапкою у цій подорожі. І Мілан, якби він мене не гнівив, але… він гарний. Не забудьте завітати до Парку Семпіоне та Палаццо Сфорцеско.

А далі – літачком на Київ за 39 євро з людини. Хоча…. я б, мабудь, залишилася ще на день, поїхала б до неймовірного Бергамо й залишилася ще там на ніч. Ну, просто звідти літак вилітає, тож…

20170705_210304.jpg

Отже, навіть рахувати боюся, знаю, що сума буде чимала. Та й не буду… бо ціна вцілому дійсно може злякати, але якщо купувати квитки поступово, бронювати готелі один за одним, то навіть і не помітеш, скільки грошей вгатив в цю поїздку, але знаєте… Будапешт, Балатон, Загреб, Плітвіцькі Озера, Рієка, Пула, Венеція, Флоренція, Мілан… та ще й можливо Бергамо. Вау. Воно того варте, скіки б там не вартувало.

Мені була потрібна мета аби поїхати в Калабрію. Мета є, дайте грошей.

Коли прокидаєшся зранку, чогось лізеш в інстаграм, а там:

Мені потрібна була причина поїхати до Калабрії. ОССЬО.

Як Ви вже зрозуміли, містечко Тропеа знаходиться у регіоні Калабрія на Тірренському морі.

Screenshot_2.png

Населення всього 6509 осіб (на 2014 рік), майже 5% – іноземці. Друга за кількістю іноземна меншина – українці (майже 1%).

MomentCam_20171101105544Візьміть ще одну, будь-ласечка! Я себе добре поводитиму.

View this post on Instagram

#tropea #calabria

A post shared by Silvija Pe (@silvijape) on

Дістатися цього чудового містечка дешевше за все (і найшвидше) потягом. Від Риму вартість квитка (з пересадкою) – 24 євро. Час в дорозі – близько 7 годин.

Screenshot_3

Винайти помешкання у Тропеї можна починаючи від 700 грн. за добу (але це вже окремий будиночок). Найкраще за все знімати помешкання через booking.com.

І головне! Не забувайте, що…

All those Calabraise do the mambo like a crazy!

Розвідка Боєм: Барі місто-музей

Коли я розповідаю як пролітаю по двум-трьом новим містам за день, дехто дивиться на мене з недовірою. Бо що можна подивитися за декілька годин? В чомусь вони праві – подивитися місто, щоб сказати “я бачив все” неможливо ні за 4 години, ні, тим більш, за 2 години. Але можна відчути місто. Наведу приклад: у Барі, про яке піде мова далі, ми провели години чотири, поблукали містом, поїхали… і тепер мріємо про велику подорож до Барі.

_DSC0247

А на велику і відому Болонью в нас був відведений цілий день. Ми силували себе поблукати там ті самі 4 години і зрозуміли, що наврядчи повернемося до цього міста. Наведу ще приклад: Пезаро, Анкона, Сенігалія – ці міста ми продивилися за один день. І можу сказати, що побачили все. І якщо до Пезаро, до його ласкавого моря, повернутися хотілося б, то до його сміття – ні. А от в Сенігалію можна було б повернутися – затишне місто. Але ми пройшлися всюди. В Рокка Ровереска я обнишпорила кожен закуток наче шукала живого Чезаре Борджа (ну, я ж колись поїхала в Рим шукати докази вбивства ним Хуана), і диво яке – не знайшла.

_DSC0824.JPG

Я не знайшла Чезаре, не знайшла місце, де він стратив своїх капітанів (до речі, якщо будете шукати, не будьте такими бовдурами як я, то було не в Рокка Ровереска, а тут), я втратила Болонью, не подивилася Імолу та Феррару, але я знайшла Барі. І знайшла себе в його ломаних вулицях і місцевих жителях – музейних експонатах.

дерев в старій частині міста майже нема, проте є безліч кадок, вазонів та кущів

дерев в старій частині міста майже нема, проте є безліч кадок, вазонів та кущів

Воу, воу, оце мене понесло. До місцевих ще треба дійти, бо й навіть доїхати.

Ми прилетіли рано, годині о 9. Так як багажу не було, то вже хвилин за 10 ми відшукали автобус до міста.
_DSC0272.JPG

Діставшись Bari Centrale, підгрузили мапу і рушили вперед. Одразу біля вокзалу нас стрів Монументальний Фонтан з шільдами та скорпіонами.

_DSC0037

Трохи глибше по площі Альдо Моро зустрічаємо і його бюст, а ще за квартал звідти – парк, біля якого – університет того самого Альдо Моро.

_DSC0045

Студентів не було зовсім. Лише вихідці з Африканського континенту деінде. Тоді нам здалося, що їх там багато (це ми ще Болоньї не бачили просто).

_DSC0262

Далі минаємо структуровані вулиці з дорогими бутіками, цікавими вітринами та магазинами косметики і бачимо вдалечі щось розкішне і панське.
_DSC0254
Різко змінюємо напрям руху і несемось вперед – театр. Театр Петруцеллі, збудований ще у 19 сторіччі на кошти заможної сім’ї, чиє ім’я тепер і носить. У 80-ті роки минулого сторіччя тут виступали Лучано Паваротті та Рудольф Нурієв.
_DSC0056
Біля театру спіймала себе на двух думках: дме і пахне морем. Так, в кварталі за театром – море.
_DSC0082
В той день штормило, вітер підіймав чималі хвилі, але хвилерізи з легкістю їх трощили і до набережної докочувались вже не хвилі, а хвильки.
_DSC0078.JPG
Але чорні. Таким чорним ніколи не було навіть Чорне море.
_DSC0079.JPG
Не уявляла, що море може бути таким, наче по чернозему розлитим. Але, мабуть, на то є одразу дві причини:
1. Шторм.
_DSC0088
2. Ми були одразу біля порту.
_DSC0068
Там же, до речі, і рибний ринок, робота якого, хоч і ледь-ледь, але все одно продовжувалася.
_DSC0099.JPG
Одразу біля набережної – площа Феррарезе, на якій колись було розкопано ділянку дороги, збудованої ще імператором Траяном у далекому (ну, дуууууже далекому) 109 р.н.е.
_DSC0102.JPG
А далі – Старе місто. Вулиці крутять тебе, вертять, заманюють у вузкі тунелі з образами та маленькими статуями святих та Діви Марії.
Але якби тебе не носило по тих вулицях, оминути два найголовніші собори – Святого Сабіно та Святого Миколая – не вдасться.
_DSC0134
Вони відрізняються від звичних нам Церков, Соборів та Храмів не лише простотою екстер’єру (простотою, але не красою), а й стриманістю інтер’єру.
Тут нема неймовірної кількості статуй, образів та символів. Навпаки – вікна в Сан-Сабіно тримають слони.
_DSC0112.JPG
Вище… ні, не черепахи. Горгульї.
_DSC0111
І здавалося б, ну де в Італії слони? Та лише в історії! бо безліч війн, в яких нинішні Італійські землі брали участь, подарували не лише воєнні здобутки, а й знайомство з безліччю всього нового – зі слонами у тому числі.
_DSC0110.JPG
Орнамент, що обплітає контури вікна мені чомусь нагадує щось східне.
Як я вже казала, інтер’єр дуже простий і лаконічний, але мені, наприклад, в ньому набагато просторіше і спокійніше. Стеля – перекриття балок, стіни – світлі, неф відгороджений арками, що тримаються на таких же світлих колонах.
_DSC0130
Перед собором немає великої площі, немає нічого, щоб відривало собор від міста. Трохи ліворуч ще одна церква Святого Джакомо. Двері в ній дуже старі, тому прохід прикритий червоною оксамитовою рядниною.
_DSC0131.JPG
Всередені базиліка кардинально відрізняється від Сан Сабіно. Окрім її чарівного барочного інтер’єру, там ще лунає спів хору. Можливо, то лише запис, а можливо й янголи.
_DSC0132.JPG
Після всього побаченого необхідно було зробити паузу і почастувати себе смачнущою італійською кавою. Хто шукатиме – знайте, ось тут:
Screenshot_1.png
Смачна кава, приємні люди, свіжі круасани і будівельник з такими блакитними очами, що, здалося, наче я знаю, чому море в Барі – чорне. Вся морська блакить в його очах:
blueeyed.jpg
або в його:
preview
_DSC0146.JPG
Одразу навпроти виходу – старий замок, біля якого безліч туристичних груп. Вартість квитка – 8 євро. Castello Normanno Svevo був збудований у 1131 році королем Сицилії Рожером ІІ на руїнах більш старого візантійського укріплення.


Ми вирішили не заходити, а пішли блукати далі. Маленькі вулички раз по раз приводили нас до ще одного собору – Roman Catholic Archdiocese of Bari-Bitonto.

_DSC0168

На жаль, подивитися Собор зсередини в нас не вийшло, проте ми знали, куди саме ми йдемо і знали, що соборів в нас ще буде вдосталь.

_DSC0154

натрапили на місцевого Хатіко

Найголовніше в Барі – це навіть не Собор Святого Миколая. Це – мешканці, які не ховаються на високих поверхах чи за високими парканами. Вони живуть своїм життям, а ти блукаєш, зазираючи в їх домівки. Ось така картина в Барі – більш ніж нормальна.
_DSC0189.JPG
Але буває й ще цікавіше. Ми йшли по вулиці, зазирали у внутрішні дворики, фотографували двері, зазирали за них.
_DSC0238
І раптом за однією з дверей трапився не двір, а вітальня. У вітальні сиділи люди. Вони подивилися на мене, я на них… я в шоці, їм – пофіг.

_DSC0237

Далі була церква Святого Миколая, але ця перлина Барі варта окремого допису, на який я наважуся найближчим часом.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Ми ж, після відвідин собору, зазирнули до крамниці з сувенірами, та рушили далі. Бо попереду на нас чекало приголомшливе місто Лечче.