Історія одного бастарда… тобто ні… історія Болоньї

Я сделаль! Я сделаль! Урра! Найдовше відео для мене і ненайцікавіше для вас, але це мало бути зроблено. Приємної лекції!

Як стати привидом Опери чи Екскурсія театром Опери та Балету

 

Історія моїх стосунків з Києвським театром опери та балету почалась ще в дитинстві. Коли була малою, дуже часто відвідували балетні вистави з батьками – дуже вже мені подобалось. Одного разу так завзято плескала балерині, яка крутила фуете, що ледь-ледь не випала з ложі – тато спіймав в останню мить. 💪

20170930_171952

А тепер, коли в театр я навідуюсь майже кожного тижня, стало цікаво, а що ж там за лаштунками, як воно все влаштовано? Але хто ж мене туди пустить? Саму – ніхто, а от у складі екскурсії від #kyivcode – залюбки. Маю зазначити, що ціна на таку екскурсію – доволі прийнятна – 150 грн.

Починається екскурсія біля пам’ятнику Лисенку на Театральній площі. Саме там вам розкажуть, що колись театр був зовсім маленьким, а в 30-ті та особливо 80-ті (до мого народження готували 😋) його відновили, розбудували та віддали під його потреби ще декілька будівель. Наприклад, ось цю:

Це цех з пошиття костюмів для солістів.

Варто зазначити, що наш чарівний театр не завжди викликав захоплення. Колись критики порівнювали його з жахливою велетенською черепахою, що вмостилася на площі, а дехто навіть не цурався порівнянь із жабою. От не знаю, яким був театр у 1901-му (тоді було завершене будівництво), але маю процитувати нашого чудового гіда: “бачили б ті критики оце:…”

Але ходімте вже до театру.

20170930_171459

Очікуючи на виставу, тепер можна присісти на лави з сонячними батареями.

Так, я знаю, що це дуже круто і екологічно, але мені здається, що поки що ці батареї використовуються більше як тренд. Але що я розумію?

Театр починається з вішалки. Київський театр починається з драконів. Чому – запитайте гіда.

20170930_172725

Колись у цьому приміщенні, де зараз гардероб, була машинна шахта, але у 80-ті під Театральною площею було вирито котлован і машинна шахта, що працює на вентиляцію зали, переїхала туди. А звільнівшийся простір було віддано під гардероб.

Знаходячись у цьому приміщенні, зверніть увагу на стелю – так, це сусальне золото. А тепер на підлогу – це відновлена технологія виготовлення кераміки; відновлювали і виготовляли плитку у Харкові. А мармур для сходинок везли з Алтаю.

З гардеробу одразу рушаємо до зали. За 90 хвилин тут почнеться вистава (у моєму випадку – Борис Годунов).

20170930_174646

Кімната відпочинку: щоб не бігати між віходами на сцену актори залишаються у цій кімнаті, по телевізору транслюють лише диригента.

Затримавшись трохи біля дзеркала у кімнаті відпочинку (я ж бо – дівчинка 💋), відстала від групи і понеслася по всім поверхам, а там гримери і костюмери прасують плаття, розчісують перуки… феєрія, феєрія!

А на сцені в цей час завершується фінальний етап налаштування світла. Зараз усі ці неймовірні софіти керуються комп’ютером, що розташований за вікном позаду глядацької зали.

20170930_175616

Дехто з музикантів повторює свою партію.

20170930_175515

А на сцені вже готові декорації.

Відчуття в пустій залі – дивні, темрява поглинає тебе і ти втискаєшся у м’яке крісло все дужче і дужче. Хочеться злитися з цією темрявою, перетворитися на пилинку і літати по залі вічно, підлітати до музикантів, до виконавців опери, танцівників балету – хочеться доторкнутися до тієї феєрії, яку вони створюють.

І нам дозволяють це зробити – зайти за лаштунки, вийти на сцену, подивитися в чорну залу та уявити себе… да ким завгодно. Я уявляла себе Тоскою і сподівалася, що десь є мій чудовий Каварадоссі, якого можна ревнувати, а він лише буде любовно зітхати: ну, що за диво-жінка?

Так…так… але очі зроби їй чорними*.

Сцена. Хто не мріяв тут стояти? Я мріяла ще в дитинстві, але мої мрії розбилися об широку кістку (тоді в мене справді ще були одні кістки… але широкі… але кістки 😁).

Сцена неймовірно велика. Те, що ми бачимо, сидячи в залі – процентів 20, не більше. Позаду декорацій є ще величезний простір, на якому навіть вказаний шлях до інших приміщень. І це не просто так, під час вистави за сценою темно і щоб актори не губилися, вони рухаються по цій доріжці.

Окрім простору за так званим задніком, є ще бокові ніші сцени, а також царство дрібного реквізиту.

Роздивитися його нам дозволили ще біля сцени, навіть приміряти шолом. Уся ця атрибутика в той же вечір “виступала” у Борисі Годунові, а після “виступу” була відправлена на зберігання у те саме царство дрібного реквізиту.

Царює там Сергій – реквізитор і поет. Перемежовуючи вірші з розповідями про роботу художників та реквізиторів, він демонструє шаленої краси меч, на якому зроблено гравіювання і зазначено назву неіснуючої античної країни. Це меч з опери Аїда.

А ося ця “дичь” з Ріголетто. Це капелюх для двох осіб.

Реквізит більш ніж як для 50 спектаклів розташований в ось таких шафках, кожна підписана.

Відкрию вам таємницю: якщо дуже попросити Сергія, то він продемонструє вам реквізит і з вашої улюбленої вистави. Так я побачила кинжал, яким Тоска вбиває свого кривдника.

А далі – ще одне диво. Балетні пачки. Одразу пригадую своє захоплення від білих тендітних лебедів з балету “Лебедине Озеро”. У нас в групі були маленьки дітки, тож знайшлись ті, кому костюмчики підійшли за розміром.

Ну а після того як подивилися на костюми, можна вже йти дивитися на самих балерин. Нас завели в дуже потаємне місце – залу, де артисти балету тренуються. Коли ми завітали, там саме готувалася до вистави “Баядерка” Христина Шишпор. Дівчина дуже привітна і весела. А ще й прима.

А вже лишаючи залу, ми зустріли ще одну зірку балету – Олександра Стоянова, премьєра нашого театру. Тож, блукаючи театром, будьте обережні, не знесіть зірку.

До початку вистави залишалося вже хвилин 10 – не більше. А ми впевнено крокуємо до Царської ложі. “Царська” ложа є царською номінально. Жоден Цар тут так і не побував. Крісла нічим не відрізняються ні від тих, що в партері, ні від тих, що на третьому ярусі. А квитки в це ложе можна придбати лише у касі і лише в день вистави.

Ось на такій майже царській ноті закінчується чудова екскурсія Київським театром опери та балету.

Якщо ви вважаєте, що прочитавши цю статтю, ви вже побували на екскурсії, не тіште себе ілюзіями – ця стаття навіть на 5% не відображає обсягу інформації, яку вам запропонує гід. А якби мені і вдалося занотувати кожне слово, передати словами емоції, які ти відчуваєш, стоячи на головній театральній сцені країни… ні, це не під силу жодному митцю слова, а мені – тим більш.

Зареєструватися на екскурсію, почитати відгуки та знайти більше інформації можна тут.