ВелоЕвропа: о том как наглые велолюбители лезли ко мне в кадр

В этот раз, где бы я не доставала камеру, в кадр всегда въезжал велосипедист: разного пола, возраста, статуса. И это прекрасно. Я решила отобрать самые любимые кадры с велосипедистами, ворвавшимися в мой кадр и сделавшими именно этот кадр прекрасным. А заодно и обсудим велодвижение у нас и и не у нас.

Brescia

PicsArt_07-22-09.47.36.jpg

В Европе всё больше развивается вело-структура. Вело-парковок невероятное множество. Конечно, в Европе я обычно бываю только в центре городов, но в сравнении даже с центром родного Киева – небо и земля.

Vicenza

DSC_0280

Я очень люблю кататься на велосипеде. Один из лучших опытов – в городе Римини, когда моя любимая подружаня сказала, что не хочет никуда ехать, а хочет просто покататься на велике по городу. Арендовать велосипед было возможно прямо в хостеле, в котором мы остановились, к тому же, первый час был бесплатным, а нам его хватило, чтобы насладиться поездкой вдоль морского побережья.

DSC_0281 (533x800)

К тому же, даже на том же Букинге есть возможность выбора жилья непосредственно в месте, где можно арендовать велик. Зная себя, арендуй я велик на неделю, я точно поеду куда-нибудь в соседние города. Так как расстояние 18-20 км. в одну сторону для меня – не проблема. У меня такое расстояние от работы до дома.

DSC_0302 (533x800)

Можно долго рассказывать, как в Европе хорошо с велосипедами и сколько там велодорожек, светофоров для велосипедистов и стоянок, однако хочется поговорить и о наших проблемах. Мой чудесный, прекрасный, родной Киев расположен на холмах и пока доедешь од центра, уже ничего не хочется. Да и доехав до центра… делать там велосипедисту особо нечего.

Bolzano

DSC_0694 (533x800)

Более того, у нас велики крадут внаглую. На ютюбе и на разных форумах есть миллионы историй, когда крадут велик, а потом за него выкуп требуют или пытаются продать или сдают в ломбард. А после того как вело-комьюнити (да, у нас это очень развито) самостоятельно проводит сыскную работу, обращается в полицию, демонстрирует документы на правообладание конкретно этим велосипедом, полиция так охотно берётся за дело возврата велосипеда, который вот стоит перед вами в ветрине, что ломбард успевает убрать велосипед с витрины и перевезти его в другую точку. Не могу сказать, что в Европе не тырят велики, много раз видела одинокое колесо на цепи привязанное к забору. То есть, колесо сняли, оставили, а велик унесли.

DSC_0692 (533x800)

Но есть и ещё один нюанс, который очень отличает нашу веловлюблённость от европейской. Если посмотреть на велопарковки, то большинство велосипедов на ней довольно обычные, старенькие, чаще всего вот такие прогулочные как на фото выше. Такой велосипед с рук можно приобрести в студенческом городе (типа Болоньи) за 30-60 евро (особенно это часто используется студентами, приезжающими на учёбу из других городов/стран), новый велосипед можно купить за 100 евро в супермаркете. На таком велосипеде люди передвигаются по городу, ездят в магазин или в центр.

DSC_0562 (800x533)

Если планируются поездки в горы или длительные путешествия по другим городам и странам, то вот тогда уже приобретаются так называемые вело-вездеходы и цена их, конечно же, отличается. У нас же… люди сразу берут что подороже, не выбирая особо, нужен им такой велик или нет. “Потому что в магазине сказали, что я на нём хоть на луну доеду”, а то что дальше своего района никто на этом велике ездить не собирается, этот нюанс упускается.

DSC_0499 (800x533)

Но и тут винить нас очень сложно. Содержать в наших квартирах по 2 велосипеда – очень напряжно, всё-таки это не ролики, в шкаф не спрячешь. А оставлять как в Европе на велостоянке под домом – невозможно. Во-первых, велостоянок этих нет, а во-вторых, повторюсь, тырят по-чёрному. Вот взять к примеру мой старенький ардис – еле, бедняга, ковыляет, весит тонну, а оставь я его под супермаркетом на 10 минут и всё… ищи в ломбарде. Кому-то денег на бутылку удалось выручить, а ты без коня, хоть и старенького, осталась.

DSC_0486 (533x800)

Ну а про вело-дорожки в нашей местности я и заикаться не хочу. Но буду!

Во-первых, с каким пафосом городские власти рассказывают про вело-дорожку у нас в районе и умалчивают, что идёт она вдоль колосально оживлённого шоссе, к которому каждые 20 метров примыкают вспомогательные дороги. Автомобилисты, конечно же, не считают нужным пропускать велосипедистов, а слазить каждые 20 метров с велика… ну какое это катание? А во-вторых, пешеходы, а в особенности мамы с колясками, страстно любят именно вело-дорожки и никак не желают с них отходить.DSC_0485 (800x530)

В Будапеште же в центре города вело-дорожка то сливается с тротуаром, то имеет свою площадь, иногда даже ограждённую забором.

DSC_0414 (533x800)

Количество вело-парковок, увы, тоже у нас крайне ограничены и расчитаны, в основном, на 5-10 велосипедов. В Италии же распространена практика уже двухуровневых велопарковок. Очень многие оставляют свои велосипеды на парковке у вокзала, едут в более крупный город на работу, колледж, универ или просто на шоппинг, а велоконь ожидает их прибытия весь день. DSC_0403 (800x533)

Так же в Европе всё большие обороты набирают преложения, позволяющие взять велосипед в аренду не в какой-то конкретной лавочке, а где угодно. Сколько мы ходили по городам (Берлину, Будапешту, Вероне и т.д.), везде стоят велосипеды. Марки разные, мне запомнилась компания мобайк почему-то, но так как сама я этот сервис ещё не пробовала, могу рассказать только о принципе работы:

DSC_0374 (800x533)

Фишка этой конторы в том, что ты скачиваешь приложение, смотришь на карте, где ближайшие к тебе свободный велик, приходишь к нему (а велики там реально как будто безхозные стоят и даже не привязанные), сканируешь QR-код велика через приложение и едешь, а трекер в твоём мобильном считает сколько денюжек с тебя списывать. Как это всё просчитывается, я пока не знаю, думаю, вело-теме и таким вот приложениям можно будет посвятить ещё один пост. Но чтоб вы не думали, что это реклама, скажу сразу, что первый же комментарий, который я прочитала относительно этого приложения говорил о том, что после того как человек оставил велосипед, то есть окончил пользоваться услугой, деньги всё ещё снимались. Как по мне, это большой провтык.

Verona

DSC_0714.JPG

В противовес подобным приложениям надо заметить, что в Берлине видела велосипеды, в которые надо сунуть монетку в 1 евро, чтобы начать пользоваться велосипедом. Но да, думаю, подобным развлечениям стоит посвятить отдельную запись.

Brescia снова

DSC_0917 (800x533)

Уф, кажется, я выговорилась на тему велосипедов и хочется мне верить, что и у нас условия для велосипедистов будут получше, появится траснпортом с вагонами, где можно провозить велосипеды, вело-дорожки станут действительно вело-дорожками, а не отжатыми участками тротуаров. И дорога от дома на работу на велосипеде однажды станет действительно удовольствием и войдёт в привычку.

Berlin

DSC_0108

В Нвропе не всё идеально, как многие привыкли думать, но если есть что-то, что лучше, может, стоит брать пример и внедрять это в наших странах не из-под палки, а потому что это действительно полезно?

 

и немного бонусов:

вот такое чудо встретилось нам в Больцано

DSC_0410 (640x427)

А вот такое чудо в Виченце:

DSC_0162 (640x427).jpg

И чтоб вы себе не думали, это не свалка там какая-то, а вполне себе приличная парковочка, просто кому-то норм такое под попку.

Віддам мрію задарма або подорож мрії до Будапешту, Плітвіцьких озер та на Кальчо Сторіко

Не люблю я всі ці романтичні передмови. Скажу просто: планувала для себе і друзів, але потім певні події в житті змусили трохи перелаштувати пріорітети. Але подорож могла б бути шаленою і об’єднати все те, що я так мрію побачити. Отже, v4mos

 Київ – Будапешт – 1449 грн. 

budapest-525857_640.jpg

Мрію поблукати по Будапешту ще з першої подорожі, коли ми поверталися з Риму і в нас була пересадка на 17 годин. В мене були так натерті ноги, що я не змогла піти гуляти містом. Але колись я це виправлю і обов’язково побачу вечірній Будапешт.

Найнижча ціна за ніч – 248 грн. у 8-місному номері в хостелі Baroque, оцінка 8.0, трохи дорожче, але ближче до Парламенту – Opera Hostel – 371 грн. А окремий номер на двох можна взяти за 1089 грн. в Aboslut City Hostel. 

Вранці прокидаємось і біжимо на вокзал, звідти на потязі за 2375 форентів (241 грн.) прямуємо до міста Siofok, що знаходиться на березі озера Балатон.

lake-balaton-2133811_640.jpg

Тут можна обирати – залишитися на ніч біля Озера чи рушити ввечері (чи навіть вдень) далі. Подорож з Будапешту до Шіофоку – близько двох годин. Тож, якщо виїхати з Будапешту вранці, то можна поблукати біля озера, насолодитися краєвидом, скупнутися й їхати далі – до Загребу.

art-pavilion-zagreb-2907609_640.jpg

Автобус з Шіофоку до Загребу є о 17:50, вартує 15.9 євро, о 21:10 будете вже у Загребі. Звичайно ж у Загребі треба буде залишитися на ніч. Апартаменти з балконом для однієї людини обійдуться лише в 309 грн. Але я б обирала щось ближче до Аутобусни Колодвору (це в них так мило автовокзал називається) – наприклад, за 371 грн. можна переночувати у хостелі Chic, що має впевнену оцінку 9.0. За 988 грн. можна зняти окремий номер для двох в сусідньому хостелі Youth. Вранці на вас очікує випробування – обрати, залишитися дивитися Загреб чи з самого ранку поїхати далі. Скажу за себе – я б гайнула далі і ніхто б мене не стримав, бо далі вони – Плітвіцькі Озера. Про них я вже показувала фільм і кліп моїх Хорватських Муз – 2CELLOS, та може ви забули, то ж давайте ще раз:

 

 

 

Так, кліп знімався у парку і всі ці місточки чекають на мене вас. Але повернімося до подорожі з Загребу до Озер. Білети можна купувати тут, тут, тут, а ще ось тут лише за 40 хорватських кун (приблизно 163 грн.) але такі дешеві вони тільки для таких диких, як я, які згодні їхати о 5:45 ранку. Всі інші квитки у 2 рази дорожчі. Час в дорозі – 2 години 20 хвилин. На Озерах є декілька маршрутів і ви можете самі обирати, як бути з ночівлею і скільки днів витратити на цю гарноту. Якщо будете зоставатися на ніч, то найдешевше спальне місце вам обійдеться у 557 грн у Falling Lakes Hostel, а номер на двох – у 773 грн. у ★★★ – House Drakulić.  Я б, мабуть, залишилася. Щоб наступного дня ще трохи розслабитися і пройти ще одним маршрутом по Озерах. Ну а вже наступного ранку за 100 хорватських кун (приблизно 410 грн.) поїдемо до Рієки. Час в дорозі – 3 години.

Ріє́ка або Ріка (хорв. Rijeka або Rikaітал. Fiumeугор. Fiume нім. Flaumсловен. Reka) — місто в Хорватії, третє за розмірами місто держави після столиці — Загреба і Спліта. Знаходиться в північній частині Далмації, біля півострова Істрія. Населення 202 634 осіб (2011). 80% населення — хорвати. Назва міста перекладається на українську як ріка

Автор: László Szalai //commons.wikimedia.org/wiki/User:Beyond_silence  Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2530202

Автор: László Szalai //commons.wikimedia.org/wiki/User:Beyond_silence Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2530202

Рієка – місто чудове, але мені б його вистачило на день точно, тому в той же день я б була у Пулі.

amphitheater-335570_640

Їхати туди близько двох годин, а коштує це – 12 євро. Так-так, знову амфітеатр, знову концерти. Я вам більше скажу… я б ще й на концерт встигла.  Ну а якби не встигла, прийшла б, сіла посередені і дивилася оцей:

 

За моїм планом звичайно ж треба було б залишитися на ніч в Пулі. Ліжко на ніч можна знайти за 377 грн. з особи в хостелі Antique. Двомісний номер можна взяти за 866 грн. Наступного дня я б залишилася досліджувати місто, ба більше, я б ще на одну ніч залишилася б у Пулі, бо попереду у нас  – Венеція. 

masks-1879572_640.jpg

Що вам сказати за ту Венецію? Бачив Бог, що я не хотіла туди їхати… але я по вуха закохалася в місто, де зовсім нема автівок. Автобус до Венеції коштує 17 євро, в дорозі 5 годин 40 хвилин. Виїзд до Венеції о 13:45, приїзд о 19:25. Приїжджає автобус не до відомої всім частини Венеції, де Гранд Канал і гондоли, а до Местре, що вважається передмістям Венеції і розташовується на материку. У Местре помешкання значно дешевші, наприклад, ліжко у 6-місному номері тут обійдеться у 573 грн. А у Венеції ліжко в 4-місному номері – 1083 грн. (але там можна з ліжка в Гранд Канал булькнутися). З Местре до Венеції квиток на автобус коштує 1,5 євро.

Отже, вечірня Венеція, ночівля і на наступний день знов Венеція. Кататися на Вапоретто, може, навіть, з’їздити на Мурано чи Бурано. Вибір за вами. Але ввечорі не забудьте повернутися до вокзалу Санта Лучія (і звикнути до того, що ЦЯ пісня у вашій голові тепер надовго) і майнути до перлини Тоскани – Флоренції.

20170206_174932.jpg

На фото, до речі, концерт вуличного музиканта Giovanni Bassano. Послухати Giovanni можна на саундклауді або написати йому у фейсбук.

У Флоренції звичайно ж можна поблукати вуличками, завітиати до Санта Марія Новелла, де починається Декамерон, Санта Марія деі Фіоре, побачити розкішний Баптестерій, і навідатися до Санта Кроче. Доїхати до Флоренції з Венеції можна за 30 євро на поїзді за 2 години, або за 14 євро – за 4 години.

У Флоренції я б порекомендувала готель Giappone у самому серці міста, але коли ми його бронювали, ми потрапили на акцію від букінга і заплатили лише 990 грн. за двох, зараз такий номер коштує 2400. Але якщо чекати на букінгу, то можна спіймати ще раз таку пропозицію. Що ж стосується більш доступних пропозицій, то за 1114 грн. можна взяти двомісний номер у готелі Паола.

Ну, на справді, у Флоренції є ще одна моя маленька таємниця – мрію потрапити на фінал Кальчо Сторіко.

 

 

З цього народився футбол, а шо ви хочете? Фінал проходить наприкінці червня.

З Флоренції рушаємо до ще однієї Італійської Перлини – Мілану.

20170709_084221.jpg

Автобус до Мілану коштує 14 Є, час в дорозі – 4 години 20 хвилин. Чи лишатися в Мілані на ніч, чи ні – ваш вибір. Головне, не бронюйте номер у Ostello Aig Piero Rotta, краще на вулиці. Букінг показує найдешевші спальні місця – від 500 грн. А ось номер на двох у самому центрі можна урвати за 1643 грн. Це може бути кльовою крапкою у цій подорожі. І Мілан, якби він мене не гнівив, але… він гарний. Не забудьте завітати до Парку Семпіоне та Палаццо Сфорцеско.

А далі – літачком на Київ за 39 євро з людини. Хоча…. я б, мабудь, залишилася ще на день, поїхала б до неймовірного Бергамо й залишилася ще там на ніч. Ну, просто звідти літак вилітає, тож…

20170705_210304.jpg

Отже, навіть рахувати боюся, знаю, що сума буде чимала. Та й не буду… бо ціна вцілому дійсно може злякати, але якщо купувати квитки поступово, бронювати готелі один за одним, то навіть і не помітеш, скільки грошей вгатив в цю поїздку, але знаєте… Будапешт, Балатон, Загреб, Плітвіцькі Озера, Рієка, Пула, Венеція, Флоренція, Мілан… та ще й можливо Бергамо. Вау. Воно того варте, скіки б там не вартувало.

Фільм: Плітвіци – край падаючих озер, готові їхати?

Можете просто подивитися гарний фільм, а може, це стане для вас #travelinspiration і ви напишете мені: ХОЧУ НА ПЛІТВІЦЬКИ ОЗЕРА, ВЕЗИ МЕНЕ НА ОЗЕРА. І я скажу: спокійно, бейба, вже рахується.