#giovedìmusicale: e ricominciò il suo canto

Хопа-хопа, наче вчора ще був понеділок, а сьогодні вже наш улюблений музичний четвер. Нещодавно я дізналася, що не всі знають пісню “Карузо”, а це означає, що не всі мають змогу під неї кайфувати. Тож от вам, кайфуйте:

Ну, а тим, кому мало просто музики, давайте ж розберемося, що то за пісня така геніальна. Написав її Лучо Далла – італійський музикант, родом з Болоньї. На теренах СНД пісню часто перекладають як “Пам’яті Карузо”.

Трактування тексту пісні може бути різним, залежно від того, кого вважати головним жіночим персонажем – молоду дружину Карузо чи його доньку. В залежності від цього пісня може змінювати свій вектор з романтичної лірики до філософської драми. Сюжет пісні розповідає про останній період життя великого італійського тенора Енріко Карузо, що жив на зламі 19-20 сторіч.

Перший куплет пісні дуже короткий, він розповідає нам, що десь там, де блищить море, біля Сорренто, на терасі стоїть чоловік і обіймає молоду дівчину, що плаче. Чоловік співає:

Te vojo (voglio) bene assai
ma tanto tanto bene sai
è una catena ormai
che scioglie il sangue dint’e
vene sai

Саме приспів дає нам змогу обирати настрій пісні і головного жіночого персонажа, бо фраза “ті вольо бене” дослівно перекладається як “я хочу тобі добра” і таку фразу можна сказати і дитині, і коханій людині. Українською це пояснити ще легше. “Я кохаю тебе” ми можемо сказати тільки людині, в яку закохані і це має глибокий романтичний аспект. А от “я люблю тебе” фраза більш універсальна. Її можна сказати і членам сім’ї, і друзям і Бітьківщині. “Ті вольо бене” – це те саме наше універсальне “я люблю тебе”.

Другий куплет – довший і тяжчий. В ньому розповідається про спогади, що постають перед головним героєм і смерть.

guardò negli occhi la ragazza,
quegli occhi verdi come il mare
poi all’improvviso uscì una lacrima
e lui credette di affogare

Він поглянув в очі дівчини – зелені, наче море, покотилася сльоза і він подумав, що задихається.

Енріко Карузо помер у віці 48 років через проблеми зі здоров’ям. Під час одного з виступів, він отримав травму, що, як виявилося потім, пошкодила одну нирку . Але лікар Карузо поставив невірний діагноз. Далі стан Енріко дуже сильно погіршився, наприкінці 1920 – на початку 1921 йому було зроблено 7 операцій під час яких лікарі відкачували рідину з його легенів та гоїли їх. Карузо повернувся до Італії, де його оглянув лікар… як виявилося, що не добре знав про важливість гігієни, і стан Карузо знову погіршився. Лікарі з Риму наголошували на тому, що співаку треба неодмінно приїхати до них в клініку, щоб видалити пошкоджену нирку. По дорозі до Риму співаку стало зле, йому дали морфін і на ранок він помер. Тож фраза “він подумав, що задихається” тут не просто так.

Не дивлячись на трагічний фінал другого куплету, третій розповідає нам про те, як швидко плине життя і яке все може в ньому бути оманливе, проте в очах наших дітей (я прихильниця саме варіанту про дітей, а не про коханих) життя продовжується і хоча б ради цього треба співати:

e non ci penso poi tanto
anzi, si sentiva giа felice,
e ricominciò il suo canto

і вже не думаючи про це, почуваючи себе щаслим, почалася пісня його

А який варіант обирете ви, хто стоїть на терасі в Сорренто поруч із головним героєм: молода дружина чи дочка?

Та знаю я що дочці не могло бути більше 2 років на момент смерті батька, але все одно.

#giovedìmusicale: покажіть мені свої картинки

Шановне панство, сьогодні четвер і вже обід, ще півтора дні і вихідні. І це кайф. А ще четвер – це кайф, тому що я маю змогу поділитися з вами чудовою музикою. Сьогодні це всього лише саундтрек до серіалу, але… я попрошу 5 хвилин вашої уваги. Будь ласка, увімкніть трек нижче, заплющте очі і розслабьтеся… А коли трек закінчиться, поверніться до цього запису і розкажіть мені, будь ласка, про картинки та образи, які вам навіяла ця музика.

#giovedìmusicale: єретичні роздуми у церкві

Сьогодні в нас буде абсолютно не типовий giovedìmusicale (музичний четвер). Тиждень тому в місті Бергамо мені нарешті вдалося потрапити до Santa Maria Maggiore. Але відкриття було не типовим, у ньому проходила “Молитва молоді за Мир”.

…Далі

#giovedìmusicale: Django, hai amato solo lei

Есть у меня подборка любимых песен:

Под каким названием их объединить я без понятия, но, думается мне, любой даже просто по названиям песен представит эту атмосферу. И как вы можете видеть, недавно в эту подборку попала Песня Django из одноимённого фильма. То что песня совершенно выбивалась из возрастной группы, меня нисколько не беспокоило, так как по стилистике она подходила идеально. Каково же моё удивление было узнать, что вовсе эта песня не выбивается, а была написана к фильму 1966 года.

Более того, в оригинале эта песня была на итальянском:


Django, hai amato solo lei,
Django, ma dimentica se puoi,
Che si vive, woh-oh,
Che si ama, woh-oh,
Che si ama una volta sola.
Django, hai amato solo lei,
Django, non è più vicino a te,
L’hai amata, woh-oh,
L’hai perduta, woh-oh,
L’hai perduta per sempre, Django.
Nasce una stella nel cielo anche per te,
E sulla terra una rosa nasce anche per te,
Oh Django,
Dopo il dolore verrà la speranza.
L’hai amata, woh-oh,
L’hai perduta, woh-oh,
L’hai perduta per sempre, Django.
Nasce una stella nel cielo anche per te,
E sulla terra una rosa nasce anche per te,
Oh Django, Dopo il dolore verrà la speranza.
Oh Django, Oh Django, Verrà per te, Oh Django.
(c) записано пользователем YouTube Mr. Van Der Linde

Но даже если мы поговорим об американской версии, то в ней мы увидим тоже очень много итальянского:

Луис Бакалов – автор сего… а вот не побоюсь этого слова, ШЕДЕВРА, хоть и родился в Аргентине в семье болгарских иммигрантов и игре на ф-но обучался в Аргентине, но уже в 26 переехал в Италию, где и прожил до 2017 года.

Рокки Робертс – исполнитель, чей голос мы слышим в привычной нам американской версии, рождён в Штатах, но в возрасте 24 лет его замечают в Риме и вызывают в вечный город для работы на студии. А через 2 года и была записана данная композиция, возможно, в Италии.

Так что даже в американской версии этой песни можно услышать нечто итальянское. Впрочем… я вот пробежалась ещё раз по списку песен, что вызывают у меня такой восторг, и по их исполнителям и…

Френк Синатра – выходец из итальянской семьи;

Дин Мартин – выходец из итальянской семьи;

Аль Мартино – выходец из итальянской семьи;

Сёстры Эндрюс, Ёрл Грант, Стив Лоуренс, Билли Экштейн, Дорис Дей и Рой Орбисон к Италии не имели никакого отношения, но давайте посмотрим на вторую часть списка:

Рей Чарльз и Байа кон Диос, конечно, тоже никакого отношения к Италии не имеют, но вот все остальные… Да-да, именно, ВСЕ остальные. И даже Лу Бега является немецким певцом угандийско-итальянского происхождения.

Какие же выводы можно сделать из всего вышенаписанного? Да какие угодно. Кому какие нравятся. Я же выводы буду делать тогда, когда стану вот такой бабулечкой:

… и буду рассказывать своим правнукам: “Хочешь найти прекрасное, ищи его в Италии. Нашёл прекрасное? Ищи в нём Италию“.

Ну и на последок ещё хорошей музыки вам:

В этом прекрасном ничего итальянского я не нашла, зато нашла французское и армянское =)

#giovedìmusicale: Il Volo – любовь с первого припева

С этими ребятами у меня связана забавная история. Их плакаты были развешены по городу в качестве рекламы предстоящего концерта. И когда я увидела их, моей первой реакцией было: да что это за жалкая пародия Il Divo? Но так как о концерте Il Divo у нас в городе я и мечтать не могла, то решила послушать “то, что дают”:

У Il Volo тоже есть баритон, а если в группе есть баритон, то… “Ваня, я ваша навеки“. Но у Il Volo было нечто большее – у них было несколько альбомов с феноменальной музыкой и блестящим исполнением. Так что эти ребята очень быстро заняли первую строчку моего личного хит-парада и мирно делят её с 2CELLOS.

А вот господа Il Divo проиграли битву за мои уши фатально, ибо в сравнении оказались злостными юзерами фальцета.

Screenshot_1

 

 

 

 

 
Так понравилось их подтверждать, что проверила аж дважды!🤣

 

Очень рекомендую (кавер о самом прекрасном):

 

Клип (создатели клипа будто для меня его снимали – осень, шляпы, озёра и безумно красивые итальянцы):

 

#giovedìmusicale: La forza del destino

Ну який же музичний четвер без опери? І яка ж опера без Верді?

800px-Giuseppe_Verdi_by_Giovanni_Boldini

Чи є сенс хоч щось розповідати про Верді? Краще просто слухати його музику, вона розкаже більше:

Вашій увазі представлена увертюра з опери “Сила долі”, написана Джузеппе Верді на замовлення “Великого Кам’яного Театру” у Петербурзі.. Прем’єрний показ вистави на лібретто Франческо П’яве відбувся у 1862 році, а за 7 років композитором були внесені деякі корективи, і вже у 1869 році у міланському “Ла Скала” пройшла прем’єра оновленої вистави, яка виконується і нині.

На першому відео увертюра редактури 1862 року, а на другому – 1869. Як на мене, перша версія трошки більш драматична. Але у плейліст до мене потрапила саме редактура більш пізня.

Я не знаю, як ви, а я обожнюю читати лібретто. Наче читаєш книгу, але без зайвих сцен, які іноді взагалі ні про що не розповідають (так, наприклад, зараз я читаю книгу про імператора Адріана, прочитала вже 500 сторінок і за ці 500 сторінок імператор лише сходив в гори, приїхав тайно до Александрії, та подивився на зорі, залишилось ще 500 сторінок, сподіваюсь життя імператора стане більш насиченим). Так от щодо лібретто, почитати його можна на вікіпедії, з неї ж дізнаємося, що і фінал у 1869 році став менш драматичним, Альваро вже не вбиває себе, Леонора прощає його і він прислухається до слів священника про Силу Долі. До речі, як на мене… ну таке…  я за перший варіант, але у Санкт-Петербурзі вистава була дана лише 19 разів (у 19 сторіччі), бо була признана публікою занадто темною та лячною. Саме з цієї причини Верді через 7 років взявся таки переробити трохи оперу. І у всіх світових операх переважно ставлять саме другу версію, а в Росії – першу.

 

Гарного вам настрою, хорошої музики у цей #giovedìmusicale.

 

#giovedìmusicale: Mario Biondi

Ні для кого не секрет, що я від низького голоса просто клякну, тож коли я вперше почула голос Маріо Біонді, я трохи дуба не врізала, бо він вкрай низький і нівроку оксамитовий. А пісня “Love is a Temple”, на мій непрофесійний смак, має стояти десь поруч з “Lady in Red“, “Still Got the Blues“, etc.

У Маріо 9 альбомів, останній було випущено 2018 року. Він має назву “Brasil“. Маріо дуже активно гастролює, в тому числі і Україною, так у 2018 році Маріо вже побував у Львові, а у жовтні планує відвідати Київ та Одесу:

Screenshot_1

Маріо з Катанії, що на Сицилії, тому я, блін, маю доїхати врешті решт до тої Сицилії!

 

 

MODA’! Бо музика – це один з китів Італії

Коли хтось каже “Італія”, то я розумію, що зараз мова піде про їжу, відпустку або музику. Ну, може ще історію… ну, з цього року всі почнуть “розумітися” на італійському футболі і будуть “здеццтвазаювентус“, але все ж таки частіше за все, це саме їжа, відпустка, музика. Тож сьогодні я не буду відходити від стереотипів та просто поділюся трохи музикою.

Ото й все. І не боляче, правда? Нехай четвер тепер буде музичним днем і раз в тиждень я буду ділитись чимось новим або чимось прекрасним з італійської музики. І хай цей день має свій тег: #giovedìmusicale

 

Отже сьогодні в нас #Modà – гурт з Мілану, що спробував свої сили ще у 2000, але до альбому справа дійшла тільки три роки потому. Ще пізнішу у 2005 гурт виступав на СанРемо. Наразі у Modà 7 студійних альбомів та пауза у творчій діяльності.