Ревізор Рекомендує: B&B Retro у місті Маростіка

Якщо ви у Маростиці, то, мабуть, ви там по справах чи приїхали на музичний фестиваль Marostica Summer Festival. На справді, нас туди занесло саме з цього приводу – музика.

Проблема маленьких міст в тому, що там не багато де можна арендувати помешкання, у Маростиці також була така проблема, проте нам пощастило. Помешкання B&B Retro – типова італійська сучасність.

Знайшла я помешкання на ресурсі bed-and-breakfast.it, бо Букінг мене підвів на той раз. Ціна – 60 євро за кімнату (2 особи).

Відстань до головної площі – 1,3 км.

Screenshot_7

Відмінити свій візит можна за 2 дні до заїзду, але сайт, на справді, ніяк не може стягнути з тебе кошти, тому що є лише посередником, ти навіть там не бронюєш нічого, ти просто подаєш запит, хост тобі відповідає і тільки тоді ти знаєш, чи можеш ти розраховувати на це помешкання. Так було і у нас. Ми їхали спочатку на 1 ніч, а потім зрозуміли, що хочемо залишитися ще на одну, відписали хостам, нам відповіли і все – ніяких перебронювань, відмін і таке інше.

Ми приїхали в місто хвилин за 30 до початку концерту, тож коли хазяї помешкання дізналися про це, сказали: все завтра, душ он там, концерт – он там, біжіть!

Я тільки встигла спитати про кондиціонер, та нам ще встигли розповісти про сніданок. В сніданок входить чай або кава, круасани, печиво, тости, джеми, масло, нутелла, в холодильнику молоко, сок, вода та йогурти. Кава – неймовірно смачна.

У вітальні є все необхідне для туриста – брошури з картами, книги про Маростіку, визитівки ресторанів, барів та клубів. Хости завжди все ладні підказати, направити, завжди привітні, видно, що людям дійсно подобається ділитися своїм помешканням. І це – кайф.

Хочу ще трохи розповісти про сан-вузол. Таке інтимне питання, але, знаєте що, я ніде не бачила такої чистоти. По перше, у нас в кімнаті (в якій могли б поміститися 4 особо), було 1 велике ліжко та 2 маленьких, на великому ліжку було 2 набори по 4 полотенець. У ванні полотенець не було, але були окреми коврики для душу:

20180719_103745

ну і взагалі стан туалетної кімнати – 5 зірок

Якщо надумаєте навідатися у Маростику і зупинитися у B&B Retro, передавайте великі вітання!

#exploreITA: Marostica B&B Retro from #exploreITA on Vimeo.

 

Ревізор не рекомендує: авіакомпанія LOT

Автор: Альона

Чому ревізор не рекомендує користуватися польськими авіалініями LOT.

Отже, заздалегідь, в лютому я купувала квитки до Франції й смакувала майбутній переліт й поїздку.. В період покупки квитка прямого рейсу Київ-Шарль де Голь не було в продажі, проте я не засмучувалась й взяла квиток через Польські авіалінії LOT з транзитним часом у Польщі в 50 хв.

Коли прийшов день вильоту ми з колежанкою, як чесні параноїки, приїхали в Бориспіль за дві з половиною години. Подивувалися який невеликий термінал. Прийшли дізнатися за реєстрацію й от тут #пригодипочинаються: «Ваш виліт затримується на годину сорок» – повідомляє нам мила дівчинка за стійкою, реєстрація на літак почалась з годинним спізненням. Ми пройшли митницю будучи ледь не єдиними на огляді, пошарилися в Duty free просто від нудьги. Коли прийшов час посадки нам оголосили – спізнення ще на 40 хвилин. Проте літак й пасажирів, які прилетіли з Польщі ми бачили. Отже, стоїш й дивишся на свій літак, як його розвантажують, навантажують й розвантажують багажем, а потім буксують геть. Літак Варшава-Париж давно полетів до місця призначення, а нам лише чекати лишається. Дівчата за стійкою знають про ситуацію не більше нас. Опісля нам повідомили – очікувати ще додаткові 2 години, буде наступний рейс до Варшави. Першу годину ми чесно чекали, проте інші 170 пасажирів почали бунт після чергової додаткової години очікування.

revolution-30590_640

Зараз мені навіть трохи шкода, що ми не прийняли участь в бунті, а лише пасивно слухали. Дівчаток було шкода – вони не мали ніякої інформації, взагалі нічого, пройшло 3 години з часу коли ми мали б вилетіти, а рейс в системі не відмінений. Все що ми з них вибили – в літаку є несправність й екіпаж відмовився від польоту, всіх хто летить прямим перельотом до Варшави спробують впихнути в майже укомплектований літак о 18:00 (який ми й очікуємо), усіх хто не поміститься – менеджер аеропорту розселить в готель й будуть намагатися впихнути в наступні рейси. Який готель?? Поміняйте квиток й я поїду додому – навіщо мені готель?? «Якщо ви хочете поміняти квиток – ви можете вийти з зони митного контролю й поміняти квиток» – отримуємо у відповідь. Проте як про це йтиме мова, коли в системі рейс не відмінений. Отже, бардак в компанії LOT – це норма роботи. Бунт триває повним ходом й дівчина вже на нервах веде нас особисто з зони митного контролю. В цьому натовпі я розумію: якщо ми не перші – ми сьогодні не вилітаємо. Тому я пішла на обгін через Duty free.

airport-384562_640.jpg

Ми потрапили в першу п’ятірку кого вивели з зони митного контролю й 5 в чергу в касі. В черзі ми стояли ще годину, коли касир (один касир й 172 людини в черзі – це вам не супермаркетні черги) оголосив, що прямо от зараз триває посадка (!) на прямий переліт до Парижу, але оформлю кого встигну… Ми просто вкинули свої квитки перед стоячими людьми попереду, не чесно, звісно, але вони були не в Париж, а в нас з’явився примарний шанс. Ще хвилин за 5 нам таки дали квитки й ми вийшли на марафонну доріжку. Квитки були авіакомпанії МАУ. Ми побігли в чергу, першу як побачили – це не ваша реєстрація, ок, біжимо в іншу, вмовляємо на 6 голосів (саме стільки встигли оформили квитків) пропустити, що нам потрібно дуже терміново й рейс відмінили й ми такі нещасні. Люди пропускають, усі, окрім 2 дуже особливих казахів, які заявляють, що їм потрібно теж летіти, але їхній літак за 2 години, бо вони приїхали вчасно. Вмовляння вони не розуміли й їм було запропоновано взяти гроші – сором все ж велика штука – нас пропустили. Дівчинка за стійкою починає оформлювати, але ми ж не сплатили 10 євро за реєстрацію – а давайте ми вам лишимо, а ви передасте, будь ласка – пропоную я, на що отримуємо квитки й найдобріші слова за весь той день «йдіть», ми починаємо дякувати й отримуємо на додачу «чого стоїте – біжіть». Я точно можу сказати, що в політику спілкування ті слова не входять в жодній компанії, але чесно кажучи – то було приємніше в рази ніж стандартні «гарного польоту». Нам би гарної пробіжки!

aircraft-2104594_640

З реєстрації ми побігли на митний огляд дивуючись який великий термінал Борисполя. На той момент була величезна черга, але ми все так же бігли повз чергу й кричали на 6 голосів пропустити, що нам потрібно дуже терміново й рейс відмінили й ми такі нещасні. Люди мене вразили, нас не просто пропустили, нам навіть свої лотки повіддавали, бо ми провтикали взяти. Огляд ми фактично пробігли, не достаючи електроніку, зайву воду, яку придбали не в Duty free, не достаючи косметику й не роззуваючись, ми просто пробігли крізь рамку, забрали рюкзак з рентгену й побігли не звертаючи увагу, що скажуть митники, а вони нас й не зачіпали. Далі паспорт й там теж нас пропустили. Щастя наше ще складалось в тому, що нам треба було з паспортного контролю бігти через весь термінал в найдальшу точку – привіт Duty free, я знаю крізь тебе найкоротший шлях й вдруге ледь не збила мужчину (мужчини на яких я налетіла – сорян!). Ми прилетіли вчасно, ми молодці, ми стояли й дихали як загнані коні, ми дивилися в нашій, щойнозібраній групі з 6 чоловік які встигли, одне на одного, посміхалися й обіцяли випити шампанського в Парижі. Та є обіцянки, які так і лишаються ними.

alcohol-1281704_640

В день вильоту з Парижу я дуже «раділа» думці про ще один транзитний перельот з LOT. Перший літак вилетів вчасно й усе було в нормі, окрім того моменту, що ми купували квитки заздалегідь й разом, реєструвались теж максимально заздалегідь й разом, але сиділи в кінці літака на різних рядах. Отже, доки всі вийшли через передні двері й рукав я мало не посивіла – 50 хвилин то так мало! Після нас чекав паспортний контроль й польські митники – чомусь я думала, що то естонський митник (да простять мене естонці за цей стериотипно-расистський жарт). Це був найдовший митний огляд мого паспорта (в якому вже є польські штампи), хоча в країні перебувала всього 50 хвилин й квиток на другий літак митник точно бачив.

visa-3109800_640

Моїй колежанці добра жіночка ззаду на вухо сказала «біжимо, виліт за 20 хв» й ми побігли. Думаю та мила жіночка казала то не нам, а комусь з своїх супутників, проте бігли ми всі. Через весь аеропорт імені Шопена (чому аеропорт не може бути круглим? Чого вони всі довгі??), а бігти нам знову з одної крайньої точки в іншу.

airport-1515448_640

Добігли, показуємо квиток співробітнику LOT й отримуємо відповідь «це не ваш літак, дивіться інформацію на табло, йдіть звідси». Отже, хамство в авіакомпанії LOT – це норма. Ми шукаємо табло, а їх не густо в варшавському аеропорту. Знаходимо виліт Варшава-Київ, проте виліт в 11:30 посадка триває (а на годиннику 14:20). Я, звісно, казала своїй колежанці, що то не може бути нашим літаком, бо ні час ні номер рейсу не співпадає, але паніка вже заволоділи нею й ми збігали подивитися на той рейс (за доброю звичкою – з одної крайньої точки аеропорту в іншу), там мила дівчинка пояснила – таки не наш літак, мусимо повернутися до того виходу де щойно перебували. Там вже хлопчина пояснив – цей літак LOT спізнився й зараз триває на нього посадка – наш наступний, просто очікуйте.

airport-2373727_640

Після посадки в другий літак нам оголосили, що ми маємо дочекатися ще 13 пасажирів з Лондона. Тобто, 4 з 5 літаків авіа-компанії LOT, які я бачила в цій подорожі спізнювалися! Ну що ж, чекаймо. Дочекалися ми не лише іноземних туристів, але й грози. Ще годинку покимарили в літаку й почали політ. Майже до самого Києва ми летіли в хмарах й з невисокою турбулентністю, зрозуміло, що вставати не дозволялося, та й не дуже хотілось, якщо чесно! Коли ми вилетіли з хмар, чомусь мені ввижалось, що під нами Чернігівська область, але точно можу сказати, що видихнули з полегшенням навіть стюарди (вперше не було жодної стюардеси). Посадка, оплески й щастя того, що ти вдома, в своїй країні, де паспорт перевіряють швидко, невеликі термінали, широкі проходи (принаймні на вихід) й люди розмовляють з тобою однією мовою!

Підводячи коротенькі підсумки, можу точно сказати – на LOT я квитки більше не куплю, просто тому що там ніхто нічого не знає, керівництва в Борисполі не було, що робити з пасажирами – було не відомо, серед очікувавших була жіночка з немовлям, але навіть їй не запропонували особливих умов, ми просто чекали, не знаючи що робити. Якби ж LOT трошечки турбувався за своїх пасажирів й почав нас оформлювати на літак МАУ щойно дізнавшись, що в літаку була поломка – всі хто прямував в Париж вилетіли б в той день, оскільки в МАУ було достатньо місць для нас. Гарне спілкування, то скоріше людська звичка співробітників, бо за норму спілкування в них скоріше спроба швидше здихатися клієнта, ніж допомогти.

Ревізор рекомендує: Ca’ Biennale в Венеції

Ну, варто почати з того, що їх таки дві. Та адреса, що на карті і ще один – не далеко, поруч з Osteria di Gino. Не знаю, як так вийшло, але фотографії з тієї квартири, в якій були ми, відзначені і тут. А та адреса, що треба, на карті взагалі не нанесена, точніше, позначки там немає.

Screenshot_1

Так що, прошу звернути увагу, що мій відгук стосується виключно тієї квартири, яка біля Остерії Ді Джино. Ну, або Траторії дай Тосі, ось вона:

20180422_185204.jpg

 

А там …. квартира дещо не дороблена, але там зовсім якісь дрібниці. Десь одвірок не дороблений, десь провід провис (ізольований, все добре, ніяких небезпек),

20180422_131038.jpg

на вікнах немає москітних сіток, так що краще запастися яким-небуть захистом від комах. І ще невеликий нюанс зі сходами. Для високих людей перші сходи можуть становити невелику проблему (треба пригинатися), а ще вона досить вузька, з великим валізами може бути непросто.

20180422_131041.jpg

Ну і просто сходи на другий поверх можуть стати перешкодою для людей у ​​віці. А все інше – диво дивовижне.

Тихе місце, туристи туди не доходять, під боком супермаркет, парки, зупинка вапоретто.

20180422_185910.jpg

Сама квартира чиста. Господиня нас зустріла, дозволила залишити речі, так як у нас було раннє заселення, вай-фай шикарний! Так що я задоволена на 100%. А до Сан Марко 15 хвилин прогулянки вздовж лагуни – краса!

 

Забронювати можна тут: Ca’ Biennale

Ревізор не рекомендує: Fjore di Lecce

Давайте одразу скажу, що нічого глобально поганого у цьому гостьовому домі не було. Все було чисто, гарний інтер’єр, чисті простирадла… і прозорі двері у вбиральню. Але давайте реально почну з хорошого:

20171007_180528

Погодьтеся, на перший погляд номер виглядає ну дуже привабливо. І саме на це ми й купилися. Спочатку я, а потім і Альона, ну а Вані вже нічого не залишалося, як гнати з нами до Лечче, а потім з Лечче у Ріміні (710 км.чарівних краєвидів):

Screenshot_14

Коли ми приїхали у Лечче, нам довелося чекати на власників хвилин 50. Не критично, так, але за ці 50 хвилин денного світла, ми могли б оббігти весь центр Лечче. Коли прийшли власники, нам відкрили двері, завели і сказали де залишити ключі. ну добре, про вай-фай і інше ми вже потім дізнавалися.

20171007_180243.jpg

Не знаю, чи ви помітили, але в номері немає вікон. Ну, тобто взагалі. Хоча, ні, брешу. Зараз, переглядаючи фото на сайті, я бачу вікно… в туалеті. І веде воно на східці під’їзду.

фото належить Fjore di Lecce

фото належить Fjore di Lecce

І ось саме про туалет і піде мова. Справа в тому, що двері у вбиральню – прозорі. Не на 100%, десь всього на 90%, але навіть не це є найцікавішим нюансом. Коли заходиш у вбиральню, душ – справа, унітаз та біде – зліва. Душова кабіна знаходиться за реальною стіною, а ось біде та унітаз… ну корочше, для тих, хто знаходиться в номері, в якій би частині номера він не знаходився, той, хто сидить на унітазі, буде як Мона Ліза – завжди дивитися прямо на вас.

фото належить Fjore di Lecce

фото належить Fjore di Lecce

Тож… не знаю, що і сказати. І начебто, і ціна гарна і номер прибраний та стильний, і поруч з центром, проте це унітазне питання… трохи спантеличує.

Ревізор не рекомендує Ostello Aig Piero Rotta в Мілані

В кожному дописі хештегу “ревізор” я буду нагадувати, що писати про щось негативне я дуже не люблю, тому що розумію, що всі ми не без гріха, не суди, та неосудна будеш ( =) ) і т.д. Але також на власному досвіді я переконалася, ЯК маленькі дрібниці можуть вщент зіпсувати поїздку.

А тепер про Хостел Aig Piero Rotta, ми його обрали лише тому, що він найдешевший. Це був перший і останній раз, коли я обрала місце ночівлі лише за показником ціна, бо ми ж з другом нічого не боїмся… не боялися.

+ Хостелу – його розташування. По-перше, поруч автовокзал Лампуньяно. По-друге, поруч стадіон Сан Сіро.

А далі мінуси:

  •  вхід –  щоб ви собі розуміли, ти йдеш по карті, гугл карти кажуть, що ти на місці, а всюди лише паркан і кущі, жодних покажчиків, обійшли будівлю, потримались за всі дверцяти, одна – відчинилася. Зайшли.
  •  персонал – на моє щиросердне “бона сера”, на мене навіть очі не підняли, я привіталася ще раз, англійською, сказала, що ми бронювали номер, на що мені сказали: паспорт. Я віддала паспорти, мені видали постіль та ключ.
  •  оплата – ще при бронюванні, не дивлячись на те, що гроші були одразу списані з картки, виявилось, що хостел їх просто зарезервував, а зняти забув, тому я мала ще раз оплатити номер, а потім розбиратися зі своїм банком. Точніше, мій банк мав розбиратися з хостелом.
  •  знову персонал – наш номер був на 3 поверсі, в самоооому канці довжелезного коридору, ми підійшли до нього, ключ двері не відмикає, ми повернулися на рецепцію (з рюкзаками та білизною), на що нам просто замінили ключ. Але з цим ключом таж проблема. Ми ще раз повернули ключ… і ви думаєте, з нами хтось пішов? Ні, нам просто знову дали новий ключ.
  • номери – …краще б ключ знову не підійшов, бо коли я побачила оце:

20170205_215724.jpg

… я думала, що ридатиму. Ревізор би тут би і вмер… будь-який. Друг пішов курити на двір, але нашо? В номері смерділо так цигарками, що тут явно курили, до того ж цигарки гасили об те червоне дрантя, що в них слугує гардиною, бо дірки в ній 100% від недопалків. Я вирішила провітрити – відкрити балкон. Балкон – загальний, тобто будь-хто з цього крила може зазирнути до тебе в номер, двері на балкон майже не зачинялися.

  •   чистота – шо??? де? ви б бачили ті подушки, мені було гидко там стояти, не те що брати це в руки.
  •  комфорт – холодно було так, що я не спала всю ніч – цокотіла зубами, а о 6 годині ми підірвалися і гайнули на Лампуньяно.
  •  вай-фай – ніби є, насправді… ви, навіть, повідомлення в месенджері відправите не одразу.
  •  і знову чистота – зараз будуть майже інтимні подробиці… вранці мав би бути душ, але коли я його знайшла (а це інше крило будівлі), я зрозуміла, що я у найближчій калабані відмиюся краще, ніж в цьому болоті. Я не вірю, що навіть 100 дівчат могли б створити таке. Про туалет і казати не хочу. Дзеркала над умивальниками розташовані так, що я змогла б себе побачити, тільки якби встала на коліна. Ostello Aig Piero Rotta… принижуй, домінуй, володорюй… став гостей на коліна.

Зараз забронювати номер на букінгу – неможливо. А от почитати відгуки – будь-ласка.

А це мої фаворити:

Screenshot_3Screenshot_4Screenshot_5Screenshot_6

А щоб ви не думали, що я змовилася з букінгом, оссьо:

Screenshot_7

 

Ревізор не рекомендує: Ecolines

Перш за все хочу сказати, що я дуже не люблю писати щось погане про роботу тієї чи іншої компанії, тому що розумію, що завжди є нюанси і людський фактор. Але іноді цей фактор чи якісь інші можуть можуть витягнути компанію з болота, а іноді закопати ще дужче.

Моя історія е Еколайнс сталася рік тому і я б ні за що не згадала про неї, якби не наше тревел-реаліті, яке почалось з неприємності, пов’язаною з Еколайнс.

У вересні минулого року я поверталася з Барселони і мій маршрут викликав жах навіть у досвічених подорожуючих: Барселона-Париж-Варшава-Львів-Київ. З Барселони до Парижу (точніше до фантастичного Бове), а потім і до Варшави я дісталася без ускладнень. А о 22:00 мала вирушати автобусом Еколайнс до Львову. З 21:00 я вийшла з автовокзалу (на який приїхала за три години, бо я ще той кіпіш-мастер) і пішла на платформи, де простовбичила 2 години, підходячи до КОЖНОГО автобусу з логотипами Ecolines та до КОЖНОГО автобусу, який прямував до України. Звійсно, мого автобусу не було. Я розмовляла з діспетчерами автобусів еколайнс, я розмовляла з людьми, що також очікували той самий автобус. Диспетчери комусь телефонували, але ніхто нічого не знав. А такі ж, як я пасажири, мерзли на автостанції і метикували, як дістатися України. Скажу я вам стовбичити на холоді вночі в іншій країні, коли ти ще й дівчина – не круто. Львову я, звичайно ж дісталася (скористалася послугами приватного перевізника, але, звичайно ж, за окремі кошти і тільки тому, що поїхати цією ж машиною погодилася українська пара, що також поверталася з Іспанії). Але на цьому історія з Еколайнс не скінчилася. Повернувшись додому, я написала на їх сторінці у фейсбуці прохання пояснити, що сталося з автобусом. Наївна я очікувала на вибачення і пояснення. А отримала брехню про те, що на мене чекали, мені телефонували, а я… ай-ай-ай, така погана, не з’явилася до автобусу. І все це було у формі: ви – дебіли, чого до нас прив’язалися.

Тож я вирішила, що на цьому мої стосунки з компанією Еколайнс завершилися.

Звичайно ж, еколайнс має і переваги: доступні ціни, акції зі знижками та розгалуджену мапу сполучень.

А що кому важливіше – вирішувати вам. Моя мета – лише розповісти про те, який досвід мала я.