Аргус + Антиной = ідеал?

У Castello Sforzesco в Мілані  відкрили фреску Брамантіно “Argus” і вона так вразила мене, що я роботам Леонардо не надала такого значення як цій фресці (до речі, доволі довго фреску приписували саме Леонардо, десь в його роботах є дуже схожий ескіз).

ось так виглядає фреска “Аргус”

Абсолютно ідеальне зображення чоловіка. Щоправда… який же ідеальний чоловік (чи навіть образ) без голови? Тож я неодноразово запитувала себе, яким має бути обличчя, що ідеально підійде Аргусу?
А все було так просто… постійне хвилювання про поїздку до берегів Нілу і фраза з О.Уайльда “Я вже писав Вас раніше… у вінку з тяжкого листя лотосу Ви сиділи на носі корабля імператора Адріана…
У мистецтва вже є ідеальне обличчя і це обличчя Антиноя.

З другого сторіччя можна було не запарюватися пошуком ідеального обличчя. Потрібен портрет божества? Візьміть, будь ласка, Антиноя…. ну я й взяла.
А коли трошки пошукала, що в мене є з зображень Антиноя, то мені здалося, що Брамантіно не далеко втік від античного ідеалу.

зліва – Аргус, праворуч – Антиной

Якби б все було так просто… Брамантіно намалював Аргуса приблизно у 1490 році, Антиноя створено у 2 сторіччі, але саме ця статуя була схована в землі аж до кінця 18 сторіччя.
Звичайно, це є типова поза для Діоніса-Осіріса і в подібній позі малювали всіх, кого не лінь. Але все одно я люблю такі ідеальні співпадіння, навіть якщо вони й залишаються просто співпадіннями.

Всі проти Мікеланджело: чий бронзовий колос переколосив?

Дозвольте я вам трохи розповім про те, що коїлося у 15-16 сторіччі у мистецьких колах Італії.

Леонардо да Вінчі (а в моєму колі будь-яке мистецтво починається з нього) отримав замовлення від герцога Мілану на створення величезної кінної статуї. Леонардо працював над цим замовленням неймовірно довго, вирішуючі колосальні питання, такі як: що робити, якщо для створення такої величезної скульптури необхідно створити піч таких масштабів, що яма для її утворення дістане внутрішніх вод Мілану?

Але для розуму Леонардо і для його “Фабрики” не було нічого неможливого, тож коня було зроблено попередньо чи то з теракоти, чи то з глини. Статуя вражала і довго тішила око замовника і його оточення. Для Леонардо було придбано 18 тонн бронзи, але… насувалася війна і вся ця бронза була надіслана тестю замовника – графу дЕсте у Феррару для лиття пушок. 

Але цього було недостатньо, французи припхалися в Мілан, з якого всім, хто працював на Людовіко, треба було квапливо тікати. А гляниний кінь залишився сам однісінький у Мілані, і був розбитий французькими лучниками.

Леонардо повертається до Флоренції, де декілька років потому нова зірка цього міста – Мікеланджело –  створює інший колос – статую Давіда.

Коли роботи наближалися до звершення, була зібрана комісія, яка мала вирішити, де пізніше ця статуя буде встановлена. Дехто вважав, що її треба підняти на Собор чи поставити десь поруч із ним, інші казали, що мармуру нічого не страшно і хай стоїть прямо перед Палацом Синьйорії, а третя група пропонувала поставити її неподалік від Палацу, але під навіс – у лоджію Ланці.

Леонардо

До цієї групи належав і Леонардо і, не дивлячись на те, що статую встановили перед Палацом, багато хто з біографів Мікеланджело та Леонардо робить акцент на тому, що Леонардо заздрив Мікеланджело і хотів сховати статую у лоджію, що дуже обурило Мікеланджело і пізніше вилилося у відкритий конфлікт на вулицях Флоренції, що стався безпосередньо між Леонардо і Мікеланджело.

Мікеланджело

У цьому конфлікті Леонардо спитали, що він думає про певні рядки з Божественної Комедії, на що #Леонардо сказав, що їм краще поспитатися у #Мікеланджело, що проходив повз. На що Мікеланджело розітнуло на тираду, мовляв “сам пояснюй, ти, що зробив модель коня, а вилити її так і не зміг і зупинився на півдороги”. Леонардо, що був на 20 років старшим, зашарівся, а Мікеланджело і того було мало,тож він додав: “А ще ці міланці вважали тебе здібним для такої роботи”. І даВінчі напхав і міланцям.

Леонардо, якого всі біографи зображують людиною привітною і люб’язною, нічого на це не відповів, принаймні, історія про це не знає і на цьому, можливо, інцидент би і вичерпався, але б це було не цікаво.

Мікеланджело переїздить до Риму, де стає улюбленцем Папи Римського. Леонардо ж, що раніше працював на ворога цього нового Папи Юлія II, може мріяти лише про те, щоб йому це не пригадали. 

Мікеланджело – зірка Італії домовляється з Папою Юлієм про створення монументальної гробниці для нього (для Юлія II), яку мали б прикрашати більше 40 скульптур. Певний час роботи просуваються добре, Мікеланджело майже на рік їде до Карари за мармуром, а в той час  #Браманте – друг Леонардо ще з часів Мілану і головний архітектор Риму, грає на забобонних почуттях Папи Римського і підбурює його відмовитись від ідеї створення гробниці, а натомість перебудувати головний Храм, колосальний проект якого Браманте вже підготував… Базиліку Святого Петра. І йому це вдається. 

А Мікеланджело залишається не з чим, він поспіхом збирає речі і ображений полишає Рим.

А далі відбувається щось таке, про що, якби знімали кіно, то вийшло б ось так погано:

Папа Юлій посилає гінців, щоб ті перехопили Мікеланджело, але той не повертається, а тільки пише йому сонет (СОНЕТ, КАРЛ! Папі Римському; та по них фікрайтери плачуть… сонетиками вони листувалися). 

Корочше кажучи, всю драму під назвою “Ти мене не любиш, я поїхала до мами; в головній ролі – Мікеланджело” я розписувати не буду. 

Зустрілися вони у Болоньї, яка не скорилася ні Борджа, ні венеціанцям, ні французам, а от зі святійшою людиною домовитися не змогли, Папа випхав з Болоньї правлячу партію і взяв її як… ну точно не як Папа Римський. І зажадав він собі статую з бронзи у непокірній Болоньї, та неабияку! А колосальну! Але спочатку Мікеланджело пручався, бо казав, що не вміє такого робити, потім він накосячив і мав все переробляти, а коли все ж таки зробив, вона простояла аж 4 роки…

…після чого її скинули, а залишки дісталися д’Есте і з них… guess what? вилили пушки! 

Те, за що Мікеланджело шеймив #даВінчі, потім сталося з ним самим! 

Але коня Леонардо таки зробили 5 сторіч потому за його записами і зараз цей кінь стоїть у Мілані.

А що там по статуї Юлія Другого роботи Мікеланджело? 

Звичайно ж, пізніше Мікеланджело розмалює Сікстинську Капелу, яку теж можна назвати Колосом, але то буде потім і то вже будуть клопоти Рафаеля, про які ми подумаємо іншим разом.

За мотивами багатьох біографій Леонардо та книжки “Життя Мікеланджело” Ромена Роллана.

Кам’яний ліс Міланського Собору

Запрошую усіх на прогулянку до Міланського Собору – Duomo.

За цей запис я хочу подякувати 1ubit. Одним своїм коментарем вона надихнула мене на створення нового відео, яке, можливо, ніколи б і не вийшло. Але ми робимо щось більш завзято, коли це комусь потрібно.

25 городов Италии и первый конкурс #exploreITA

Мои коллеги говорят: на твоей карте одна страна. Я поправляю: две… я же куда-то возвращаюсь каждый раз.

Вот уже почти 3 года Италия является моей музой и отрадой, наставницей и любовницей, поставщиком лучшего кофе и воспоминаний.

За эти почти 3 года я объездила… мало. Я всё ещё ничего не могу сказать об итальянцах, не разбираюсь в их музыке и истории как могла бы. Но с другой стороны – это всего 3 года. А в эту поездку я подвела пунктирную черту под 25 итальянским городом, с которым успела познакомиться. В связи с этим некруглым юбилеем предлагаю небольшой конкурс: кто угадает, в каком Итальянском городе я провела первую в своей жизни ночь в Италии, тот получит от меня памятный сувенир. 

Однаждыв поездке я и моя молодая команда поймали себя на мысли, что города стали сливаться в один и мы уже не помним, в каком мы городе и куда едем, а где уже побывали. Чтобы такого не случалось, думаю, надо периодически себе напоминать о тех местах, в которых побывал и чем они запомнились.

1969_oooo

Senigallia

Крепость, внутри которой находится выставка совеременного искусства. Я была уверенна, что именно в этой крепости Чезаре Борджиа казнил своих капитанов. Но нет…

1947_oooo

Cesena

 

 

Чезена – тоже попала в мой список “маст си” благодаря Чезаре Борджиа, именно этот город он планировал сделать своей столицей. Город студенческий, там есть бесплатные точки с отличным вайфаем.

 

 

 

1725_oooo

Verona

В первый раз Верона меня совершенно не впечатлила, не смотря на то, что я попала в дом Джульетты. В отличие от полного туристов двора дома. в сам дом Джульетты мало кто рискует зайти. А жаль. Но больше всего Верона меня впечатлила, когда я рискнула провести вечер на итальянский манер – с бокалом аперетива и никуда не спеша.

 

 

1633_oooo

Bergamo

 

О, мой очаровательный Бергамо. Одна из жемчужин моих поездок. окружённый горами, разделённый на верхний и нижний город. Чудесный, восхитительный Бергамо.

 

 

 

1619_oooo

Bolzano

Эта поездка была спонтанной. Я хотела к природе, к горам, к рекам, к умопомрачительным видам. Мой друг поддержал меня, а затем нашёл статью, что именно в Больцано хранится мумия человека, которой более 5300 лет. Дождь, солнце, снова дождь… и снова дождь – идеальная для меня погода.

 

 

 

1599_oooo

Lecce

Красоту архитектуры Лечче стоит воспевать в песнях и былинах. Мол есть где-то город у моря с белым мягким камнем, где вырезаны небывалой красоты люди и узоры.

 

 

 

1575_oooo

Mantova

Скромная, дерзкая, чихать желавшая на туристов, Мантуя кусает за ноги свой ребристой выкладкой главных площадей. Я бы сравнила Мантую с женщиной. Не самой привлекательной. Но это если смотреть только на внешность. Если же копнуть глубже, не побояться потратить 12 евро на Палаццо Те или на Палаццо Дукале, то Мантуя откроется совершенно с другой стороны. Ну а посетить театр Бибиена… ради этого в Мантую можно поехать из любой точки мира.

 

1572_oooo

Firenze

 

А вот Флоренция – совершенно другое дело. Эта дама с богатейшими украшениями, которые она не стесняется демонстрировать абсолютно всем. Да и сама по себе Флоренция безумно хороша. Но самым интересным для меня всегда во Флоренции будут булочки – лампредотто и церковь, в которой начинается сюжет Декамерона.

1527_oooo

Sirmione

 

Я ехала туда за крепостью в воде, но крепости толком и не получила. Но Сирмионе богат не только крепостью. Самая главная его достопримечательность – озеро Гарда с его прозрачной теплейшей водой, галечные пляжи и холодные источники. Узкие улочки и дома, полностью покрытые цветущими кустарниками.

 

1491_oooo

Pisa

 

Пиза – студенческая. А зная, что такое учёба в Пизанском универе, понимаешь, что даже стоять с этими умными малолётками – кайф. А ботанический парк при университете с бамбуковой рощей, в которой хочется затеряться и познать дзен, а цветущие в феврале ландыши! Ах да, ещё там есть эта башня. ну вы знаете.

 

1420_oooo

Pesaro

 

Город смутивший и подаривший детскую радость. Я никогда не забуду как мы ринулись в октябрськое море, повергнув в шок всех итальянцев, кутавшихся тогда в шарфы. Они уже носили сапоги, а мы позбрасывали свои босоножки и побрели по Адриатическому морю.

 

 

1364_oooo

Tivoli

 

Город, который часто обходят стороной, а зря. Там не только две потрясающие виллы, сам по себе город очень милый. Помимо вилл, там ещё есть крепость. А на подъезде к городу мощнейший водопад, который видно из поезда.

 

1262_oooo

Milano

Город контрастов и суровых контролёров. Там, если Вы забудете забрать карточку в турникете, Вас уже будут поджидать. Если что, штраф – 36,5 евро =)  Роскошный центр Милана совершенно никак не вяжется с утренним Лампуньяно, где нет ни одной свободной лавочки, а мусор, как перекотиполе, кружит под ногами. Город, в котором есть не только изысканная древность, но и восхищающее будущее.

 

1101_oooo

Palmanova

Город – крепость с населением 5 000 человек, с потрясающей пиццерией и самым классным официантом в мире. Город, в который нельзя войти, не рискнув жизнью, город, в который не поместится фура. И при этом город, в который съезжается огромное количество дорогущих машин. Город, в котором можно сыграть шахматную партию прямо перед входом в Собор, а в Соборе ужаснуться от реалистичности статуй. Врядли я бы хоть когда-то попала в Пальму, если бы не музыка.

 

1026_oooo

Vicenza

 

Камянная кошка и Океан Ельзи в колонке парня, который совершенно не понимал, что это играет. Младшая дочь Венеции, у которой, слава Богу, нет каналов. Или мы просто их не нашли?

 

 

945_oooo

Marostica

 

И снова спасибо музыке, что повела меня за собой в этот маленький чудесный уголок. В Маростику можно вернуться хотя бы из-за чудесного жилья, которое мы нашли. 2 восхитительных концерта, крепость далеко в горах и самое вкусное в мире клубничное мороженное.

 

 

858_oooo

Udine

 

УдинеНаш! =) Не поехала бы я в Пальманову, не увидела бы я тогда и Удине, не заскочила бы в украинский магазинчик, в котором самые дешёвые украинские кремы для рук продаются по цене самых крутых медицинских марок. В Удине мы побывали на службе в церкве и смогли проникнуться этой магией, после чего по городу ходили молча. И это было сказочно.

 

856_oooo

Brescia

 

У них есть метро! Нет, вы понимаете! Метро! Метро на втопилоте. А ещё есть крепость где-то высоко-высоко, а ещё площадь с двумя храмами. Но главное – у них есть Пирло. И это был мой первый опыт “насладиться моментом”. Именно Брешия научила меян не спешить.

 

 

443_oooo

Venezia

3 раза за год – это перебор, хотя… чёрт возьми, это действительно самый романтичный город и он на меян влияет. Я видела там свадьбы, я видела там предложение руки и сердца, я видела влюблённых в гондолах, я видела сладкие поцелуи. Венеция, что ты делаешь со мной? А ещё там есть церковь, потолок которой утрёт нос любому другому.

 

 

388_oooo

Rimini

 

На великах вдоль морского побережья… это одно из самых ярких воспоминаний, что останутся со мной навсегда. Каменная библиотека, что так перевернула моё понимание Италии, свежая рыба с только что вернувшихся из моря судов – всё это Римини.

 

258_oooo

Bari

 

Вы не видели чёрного моря, если не были в Бари =) Никогда не видела прежде, чтобы море выплёвывало чёрную воду на белую набережную. И эти ломанные улочки, деревья в огромных горшках.

 

 

171_oooo

Forli

 

Город, который оказался лишним. Мы приехали ипопали на попытку суицида – не лучшее начало, а потому настроение было подпорчено. Но то, как звучит Форли, будет всегда мне греть душу. Форли, Форли, Форли…

 

34_oooo

Ancona

Как и Форли, Пезаро и Сенигаллия, Анкона попала в мой список блягодаря моей туристической музе – Чезаре Борджиа. Я вот думаю, может, создать такой себе стёб: “Борджиа Тревел – экстремальные путешествия со скандалами, казнями, убийствами и оргиями. И в конце Вас, скорее всего, отравят. Спешите приобрести тур!” Так вот Анкона и её чудесный лазарет, статуя Папы, которую везли по морю и много приятных мелочей.

 

173_oooo

Roma

 

О, Рим! На этот город нужна отдельная жизнь! Сколько бы раз я туда не попадала, а понимаю, что посмотреть все красоты этого города мне не удастся никогда. Roma bella, tu, le muse tue asfalto lucido, “Arrivederci Roma”…

 

596_oooo

Bologna

 

И наконец, Болонья – город, вызвавший самое огромное негативное впечатление, а через месяц засыпал всё это снегом и влюбил в себя. Студенческий город с самым лучшим кофе, с окошком, каждый раз открывая которое, ощущаешь что-то новое.

 

 

25 – это только начало. Я ещё не добралась до Турина, в котором должна была, наверное, побывать ещё в самый первый приезд. А ещё впереди нас ждёт Неаполь и Сицилия. Пора уделить больше времени югу.

 

 

Ernest Airlines запроваджує нові рейси з Києва до Риму

ЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТ

ЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТ

ЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТ

ЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТ

ЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТЕРНЕСТ

Вууууууууууууууууууууууууууууххху!

Ернест відкриває додаткові рейси з Україні в Італію і це кайф. Тепер є прямі рейси в Вічне Місто.

Screenshot_1

Теперь з Києва можна долетіти до Мілану (аж в 2 аеропорти), Болоньї, Неаполю та Риму.

А зі Львову до Мілану, Венеції, Неаполя та Риму

Screenshot_2

Рейси до Риму доступні з 19 жовтня. Ціни від 66 євро в одну сторону… але то так лише заманюють, насправді ж у жовтні якщо забажаєте на вихідні гайнути у Рим, то квитки вам обійдуться у 163 євро в обидві сторони.

 

Статуя Джованні Дуньяні або Святого Джованні, 1727 рік

Мілан, розкішний замок Сфорца

Міланський Замок Сфорца або Castello Sforzesco знаходиться в спокійній і мальовничій частині Мілана, трохи поодаль від мега-популярних серед туристів Дуомо і Галереї Вітторіо – Емануеле. Фронтальна частина замку виходить до тієї частини міста, яка стала візитною карткою міста – Дуомо, Галерея, Монтенаполеоне.

Башня Филарете, сквозь которую можно увидеть памятник Гарибальди

Башня Філарете, крізь яку можна арбачити монумент Гарібальді

Позаду ж залишаючи затишок і комфорт у вигляді величної Арки Миру, Парку Сімпеоне і нового шикарного району міста – City Life.

Ось, мабуть, свою розповідь про замок я і почну, зайшовши, так би мовити, через чорний хід.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnugso.jpg

Арка Миру, розташована біля входу в парк Сімпеоне, була зведена в 2 етапи. У 1807 році архітектор Луїджі Каньола отримав замовлення від самого Наполеона – тоді Короля Італії. У цьому творі Бонапарт бажав відобразити перемоги на Апеннінському півострові. Але коли Каньола завершив лише дві третини свого творіння, Королівство Італія припинило своє існування і роботи були припинені. Продовжити роботу над Аркою змогли лише в 1826 році. Каньола тоді вже помер і продовжувати роботи було довірено відразу двом зодчим – Франческо Лондоні і Франческо Певереллі. Вони відмінно впоралися із завданням, звівши спорудження на 24 метри у висоту і 25 метрів в ширину. Спочатку задумана як “Арка Перемоги” – символ військових досягнень однієї людини, монумент отримав назву “Арка Миру”, що уособлює перемогу над самою війною.

Арка Мира, вдали можно рассмотреть замок Сфорца

Арка Миру, вдалечі можна роздивитися замок Сфорца

 

Я вкрай рекомендую прогулятися навколо Арки і пройти під нею, її барельєфи – чудові, а статуї гідні окремої повісті, але сьогодні я збираюся розповісти зовсім не про них.

Площадь Семпионе

Площа Семпіоне

Щож, перетинаючи площу Семпіоне, на якій височить велична Арка, потрапляємо в чарівний оазис – Парк Семпіоне, але про нього в цьому дописі я не скажу ні слова, так як парк дійсно гідний окремого опусу, який я обов’язково напишу трохи пізніше.

покажу міст з Русалками над невеликому ставком, в якому неспішно плавають черепашки і величезні рибки, а берег облюбували качечки

покажу лише міст з Русалками над невеликим ставком, в якому неспішно плавають черепашки і величезні риби, а берег облюбували качечки

І так, нарешті, ми дісталися до Замку Сфорца.

Замок Сфорца, вид від Парку Сімпеоне

Замок Сфорца, вид від Парку Сімпеоне

Ким же були його власники? Даний замок, навіть якщо дивитися на нього, так би мовити, ззаду – від парку Семпіоне, вселяє певний страх своїм потужним розмахом. Воно й не дивно. Мілан – столиця прекрасного і багатого регіону Ломбардія – завжди був могутнім містом. А сила його полягала в силі його правителів – династії герцогів Сфорца. Спочатку замок будувався не ними, а сім’єю Вісконті, але не зміг пережити повстання народного і був розібраний. З 1450 року на його місці почалося будівництво замку сім’єю Сфорца. Роботу над замком вели відразу три архітектора: Якопо да Кортона, Джованні да Мілано і Марколеоне та Ногароле, що не дивно, так як грандіозне по своєму задумі (а пізніше і в будівництві) спорудження вимагало концентрації кращих зодчеських умів і втілень всіх новітніх досягнень архітектури того часу.

Панорама на Замок Сфорца від Парку Сімпеоне.

Панорама на Замок Сфорца від Парку Семпіоне.

Квадратна споруда з потужними фортечними стінами, обрамленими зубцями у вигляді ластівчиних хвостів (точніше, це трактування орла Римської Імперії), відмінно демонстрували силу сімейства Сфорца. Весь замок оточений ровом, який, до речі, до цих пір виглядає цілком собі глибоким.

Глибина рову навколо замку досі досить значна

Глибина рову навколо замку досі досить значна

По периметру на чотирьох кутах квадрата кріпосної стіни красуються чотири сторожові вежі у формі циліндрів.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuinc.jpg

Саме таким спочатку був замок Сфорца, але вже в 1452 році була побудована потужна чотирьохрівнева в’їзна вежа, а далі почався період добудов, надбудов і перебудов, в яких взяв участь навіть Леонардо да Вінчі, попрацювавши над внутрішнім оздобленням замку.

Розпис стель в одному з переходів замку Сфорца

Розпис стель в одному з переходів замку Сфорца

На жаль, зараз від його старань майже нічого не залишилося. Але і без цього у внутрішніх дворах замку є чим помилуватися.

Статуя Джованні Дуньяні або Святого Джованні, 1727 рік

Статуя Джованні Дуньяні або Святого Джованні, 1727 рік

Всередині замок здається ще більшим ніж зовні, тут кілька величезних внутрішніх дворів, кожен за своїми розмірами міг би бути значною міською площею.

Розкішний внутрішній двір

Розкішний внутрішній двір

Власне кажучи, площа в замку також є, прикрашена склепінням арок роботи Філарета і Браманте.

а зараз тут живуть котики

а зараз тут живуть котики

Двори в замку настільки великі, що в них проводилися не тільки бали, але і лицарські турніри.

головна площа замку Сфорца

головна площа замку Сфорца

До кінця XV століття замок Сфорца вважався одним з найбільших і багатих у всій Італії. Але, на жаль, з 1494 року політичні та військові конфлікти між Іспанією, Священною Римською Імперією і Францією змусили Людовіко Сфорца (тодішнього правителя Мілана) бігти.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuiqb.jpg

Тоді ж замок зайняв король Франції Людовик XII. Пізніше, при наступниках Людовика, замок був майже занедбано, а в 1521 році в вежу Філарета влучила блискавка, від чого та була частково зруйнована, а пізніше і зовсім розібрана.

напевно, найромантичніший двір замку - з арками, ставком і прекрасними квітами

напевно, найромантичніший двір замку – з арками, ставком і прекрасними квітами

Коли замок дістався іспанцям, вони вписали його в частину нових укріплень Мілана і влаштували в ньому військову казарму.

Площа в замку Сфорца

Площа в замку Сфорца

В покоях, де раніше проживали герцоги і їх свита, тепер розташувалися казарми для двох тисяч солдатів. У той же час замок зміцнювався як фортеця, був обнесений валами і фортифікаційними спорудами.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuis9

Фортифікації в замку Сфорца

Збережені джерела говорять про те, що замок був повністю підготовлений для особливих потреб: тут були розташовані склади, госпіталь, церква і навіть таверна.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuiss.jpg

А зали, колись розписані самими Леонардо Да Вінчі і великим, але не настільки відомим в наші часи Брамантіно (справжнє ім’я – Бартоломео Суарді), якими раніше захоплювалися і гордилися Сфорца, стали всього лише підсобними приміщеннями.

внутрішній двір з аркадами

внутрішній двір з аркадами

У період правління Наполеона місцеві жителі зажадали від нього вступити з замком Сфорца також, як французи – з Бастилією, але Бонапарт відмовився від цієї ідеї, наказавши не тільки зберегти замок, але і надати йому більш середньовічний вигляд, знову викопавши рів, який раніше був знищений , як і деякі інші фортифікаційні споруди.

Ров в наше время

Рів в наш час

Але по-справжньому реконструювати пам’ятник архітектури взялися тільки в 1861 році, коли вже не було бажаючих його знищити, навпаки, він увійшов до списку надбань Мілана. Тоді за реконструкцію замку взявся Лука Бертрам – італійський архітектор, який досконально вивчив всі доступні документи, що збереглися за 6 століть існування замку.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuiv9

План міста Мілан 1573 року

Бертрам хотів максимально відтворити всю ту пишність, яку колись мав замок Сфорца. Бертрам і його послідовники настільки якісно підійшли до виконання поставленого завдання, що їм навіть вдалося розмістити сховища води в кутових вежах замку, що допомогло вирішити ще й проблему з водою в місті.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuivq

Внутрішній двір і височіє над ним вежа

До 1905 року замок був повністю реконструйований і послужив прототипом Московського Кремля, над яким працювали міланські архітектори.

У самому замку теж є на що подивитися. Там знаходиться декілька музеїв, квиток в які – єдиний і коштує всього 5 євро.

Портрет Массімільяно Сфорца - сина Людовіко Сфорца і Беатріче Дестe

Портрет Массімільяно Сфорца – сина Людовіко Сфорца і Беатріче Дестe

Замок відкритий 7 днів на тиждень з 7:00 до 19:30, а ось музеї працюють з 9:00 до 17:30, але вхід в музеї закривається о 17:00. Також музеї закриті по понеділках, 1 січня, 1 травня, 25 грудня і на Великдень. Зате є час безкоштовного відвідування: по вівторках з 14:00, по середах і неділях за годину до закриття.

На території замку є туалети, а також працює кафе.

На території замку є туалети, а також працює кафе.

Дістатися до замку Сфорца можна на метро. Зупинка Cairoli Castello (вартість проїзду в метро – 1,5 євро) або на трамвайчику до зупинки Cairoli. Але найкраще прогулятися пішки. Піша прогулянка від Дуомо займе не більше ніж 10 хвилин.

увы, часов до 9 фонтан не работает

на жаль, години до 9 ранку фонтан не працює

Перед входом в замок розташований фонтан, який ввечері дуже красиво підсвічується. Але краще все ж в замок приходити в денний час, щоб розглянути всю ту велич, яку вмілим реставраторам вдалося відродити. Або доповнити. До таких доповнень відносять годинник Вісконті на 70-метровій вежі Філарета.

Вид на в'їзну вежу

Вид на в’їзну вежу

Годинник, до речі, має ще одну назву – Сонце Правосуддя, що як раз і дає їм право називатися годинами Вісконті, адже Сонце Правосуддя – символ династії Вісконті, яка заклала перший камінь в цей чудовий замок.

Башня Філарете

Башня Філарете

На жаль, за часів Другої світової війни замок знову постраждав і знову піддався тотальній реставрації, яку вдалося завершити тільки в 2005 році.

Недалеко від замку є маленька площа з лавками і величезними вазонами, в які посаджені дерева.

thumb-597a202aff93674040081b07-597f416d9f522-1cnuj3n

площа в 50 метрах від замку

На площі можна присісти і ще раз насолодитися вежею Філарете і Сонцем Правосуддя, щоправда, вже на відстані.

Вид на замок з площі Piazza Castello

Вид на замок з площі Piazza Castello

З цієї дистанції замок не здається таким величезним, але як і раніше викликає захоплення.

До Мілану можна дістатися дуже дешево. Квитки в обидві сторони можна купити всього за 1400 грн. Але якщо будете подорожувати у такий спосіб, будь ласка, ознайомтеся з тим, що ви побачете у Дебрецені, та яких ризиків необхідно уникнути у такій подорожі.