25 городов Италии и первый конкурс #exploreITA

Мои коллеги говорят: на твоей карте одна страна. Я поправляю: две… я же куда-то возвращаюсь каждый раз.

Вот уже почти 3 года Италия является моей музой и отрадой, наставницей и любовницей, поставщиком лучшего кофе и воспоминаний.

За эти почти 3 года я объездила… мало. Я всё ещё ничего не могу сказать об итальянцах, не разбираюсь в их музыке и истории как могла бы. Но с другой стороны – это всего 3 года. А в эту поездку я подвела пунктирную черту под 25 итальянским городом, с которым успела познакомиться. В связи с этим некруглым юбилеем предлагаю небольшой конкурс: кто угадает, в каком Итальянском городе я провела первую в своей жизни ночь в Италии, тот получит от меня памятный сувенир. 

Однаждыв поездке я и моя молодая команда поймали себя на мысли, что города стали сливаться в один и мы уже не помним, в каком мы городе и куда едем, а где уже побывали. Чтобы такого не случалось, думаю, надо периодически себе напоминать о тех местах, в которых побывал и чем они запомнились.

1969_oooo

Senigallia

Крепость, внутри которой находится выставка совеременного искусства. Я была уверенна, что именно в этой крепости Чезаре Борджиа казнил своих капитанов. Но нет…

1947_oooo

Cesena

 

 

Чезена – тоже попала в мой список “маст си” благодаря Чезаре Борджиа, именно этот город он планировал сделать своей столицей. Город студенческий, там есть бесплатные точки с отличным вайфаем.

 

 

 

1725_oooo

Verona

В первый раз Верона меня совершенно не впечатлила, не смотря на то, что я попала в дом Джульетты. В отличие от полного туристов двора дома. в сам дом Джульетты мало кто рискует зайти. А жаль. Но больше всего Верона меня впечатлила, когда я рискнула провести вечер на итальянский манер – с бокалом аперетива и никуда не спеша.

 

 

1633_oooo

Bergamo

 

О, мой очаровательный Бергамо. Одна из жемчужин моих поездок. окружённый горами, разделённый на верхний и нижний город. Чудесный, восхитительный Бергамо.

 

 

 

1619_oooo

Bolzano

Эта поездка была спонтанной. Я хотела к природе, к горам, к рекам, к умопомрачительным видам. Мой друг поддержал меня, а затем нашёл статью, что именно в Больцано хранится мумия человека, которой более 5300 лет. Дождь, солнце, снова дождь… и снова дождь – идеальная для меня погода.

 

 

 

1599_oooo

Lecce

Красоту архитектуры Лечче стоит воспевать в песнях и былинах. Мол есть где-то город у моря с белым мягким камнем, где вырезаны небывалой красоты люди и узоры.

 

 

 

1575_oooo

Mantova

Скромная, дерзкая, чихать желавшая на туристов, Мантуя кусает за ноги свой ребристой выкладкой главных площадей. Я бы сравнила Мантую с женщиной. Не самой привлекательной. Но это если смотреть только на внешность. Если же копнуть глубже, не побояться потратить 12 евро на Палаццо Те или на Палаццо Дукале, то Мантуя откроется совершенно с другой стороны. Ну а посетить театр Бибиена… ради этого в Мантую можно поехать из любой точки мира.

 

1572_oooo

Firenze

 

А вот Флоренция – совершенно другое дело. Эта дама с богатейшими украшениями, которые она не стесняется демонстрировать абсолютно всем. Да и сама по себе Флоренция безумно хороша. Но самым интересным для меня всегда во Флоренции будут булочки – лампредотто и церковь, в которой начинается сюжет Декамерона.

1527_oooo

Sirmione

 

Я ехала туда за крепостью в воде, но крепости толком и не получила. Но Сирмионе богат не только крепостью. Самая главная его достопримечательность – озеро Гарда с его прозрачной теплейшей водой, галечные пляжи и холодные источники. Узкие улочки и дома, полностью покрытые цветущими кустарниками.

 

1491_oooo

Pisa

 

Пиза – студенческая. А зная, что такое учёба в Пизанском универе, понимаешь, что даже стоять с этими умными малолётками – кайф. А ботанический парк при университете с бамбуковой рощей, в которой хочется затеряться и познать дзен, а цветущие в феврале ландыши! Ах да, ещё там есть эта башня. ну вы знаете.

 

1420_oooo

Pesaro

 

Город смутивший и подаривший детскую радость. Я никогда не забуду как мы ринулись в октябрськое море, повергнув в шок всех итальянцев, кутавшихся тогда в шарфы. Они уже носили сапоги, а мы позбрасывали свои босоножки и побрели по Адриатическому морю.

 

 

1364_oooo

Tivoli

 

Город, который часто обходят стороной, а зря. Там не только две потрясающие виллы, сам по себе город очень милый. Помимо вилл, там ещё есть крепость. А на подъезде к городу мощнейший водопад, который видно из поезда.

 

1262_oooo

Milano

Город контрастов и суровых контролёров. Там, если Вы забудете забрать карточку в турникете, Вас уже будут поджидать. Если что, штраф – 36,5 евро =)  Роскошный центр Милана совершенно никак не вяжется с утренним Лампуньяно, где нет ни одной свободной лавочки, а мусор, как перекотиполе, кружит под ногами. Город, в котором есть не только изысканная древность, но и восхищающее будущее.

 

1101_oooo

Palmanova

Город – крепость с населением 5 000 человек, с потрясающей пиццерией и самым классным официантом в мире. Город, в который нельзя войти, не рискнув жизнью, город, в который не поместится фура. И при этом город, в который съезжается огромное количество дорогущих машин. Город, в котором можно сыграть шахматную партию прямо перед входом в Собор, а в Соборе ужаснуться от реалистичности статуй. Врядли я бы хоть когда-то попала в Пальму, если бы не музыка.

 

1026_oooo

Vicenza

 

Камянная кошка и Океан Ельзи в колонке парня, который совершенно не понимал, что это играет. Младшая дочь Венеции, у которой, слава Богу, нет каналов. Или мы просто их не нашли?

 

 

945_oooo

Marostica

 

И снова спасибо музыке, что повела меня за собой в этот маленький чудесный уголок. В Маростику можно вернуться хотя бы из-за чудесного жилья, которое мы нашли. 2 восхитительных концерта, крепость далеко в горах и самое вкусное в мире клубничное мороженное.

 

 

858_oooo

Udine

 

УдинеНаш! =) Не поехала бы я в Пальманову, не увидела бы я тогда и Удине, не заскочила бы в украинский магазинчик, в котором самые дешёвые украинские кремы для рук продаются по цене самых крутых медицинских марок. В Удине мы побывали на службе в церкве и смогли проникнуться этой магией, после чего по городу ходили молча. И это было сказочно.

 

856_oooo

Brescia

 

У них есть метро! Нет, вы понимаете! Метро! Метро на втопилоте. А ещё есть крепость где-то высоко-высоко, а ещё площадь с двумя храмами. Но главное – у них есть Пирло. И это был мой первый опыт “насладиться моментом”. Именно Брешия научила меян не спешить.

 

 

443_oooo

Venezia

3 раза за год – это перебор, хотя… чёрт возьми, это действительно самый романтичный город и он на меян влияет. Я видела там свадьбы, я видела там предложение руки и сердца, я видела влюблённых в гондолах, я видела сладкие поцелуи. Венеция, что ты делаешь со мной? А ещё там есть церковь, потолок которой утрёт нос любому другому.

 

 

388_oooo

Rimini

 

На великах вдоль морского побережья… это одно из самых ярких воспоминаний, что останутся со мной навсегда. Каменная библиотека, что так перевернула моё понимание Италии, свежая рыба с только что вернувшихся из моря судов – всё это Римини.

 

258_oooo

Bari

 

Вы не видели чёрного моря, если не были в Бари =) Никогда не видела прежде, чтобы море выплёвывало чёрную воду на белую набережную. И эти ломанные улочки, деревья в огромных горшках.

 

 

171_oooo

Forli

 

Город, который оказался лишним. Мы приехали ипопали на попытку суицида – не лучшее начало, а потому настроение было подпорчено. Но то, как звучит Форли, будет всегда мне греть душу. Форли, Форли, Форли…

 

34_oooo

Ancona

Как и Форли, Пезаро и Сенигаллия, Анкона попала в мой список блягодаря моей туристической музе – Чезаре Борджиа. Я вот думаю, может, создать такой себе стёб: “Борджиа Тревел – экстремальные путешествия со скандалами, казнями, убийствами и оргиями. И в конце Вас, скорее всего, отравят. Спешите приобрести тур!” Так вот Анкона и её чудесный лазарет, статуя Папы, которую везли по морю и много приятных мелочей.

 

173_oooo

Roma

 

О, Рим! На этот город нужна отдельная жизнь! Сколько бы раз я туда не попадала, а понимаю, что посмотреть все красоты этого города мне не удастся никогда. Roma bella, tu, le muse tue asfalto lucido, “Arrivederci Roma”…

 

596_oooo

Bologna

 

И наконец, Болонья – город, вызвавший самое огромное негативное впечатление, а через месяц засыпал всё это снегом и влюбил в себя. Студенческий город с самым лучшим кофе, с окошком, каждый раз открывая которое, ощущаешь что-то новое.

 

 

25 – это только начало. Я ещё не добралась до Турина, в котором должна была, наверное, побывать ещё в самый первый приезд. А ещё впереди нас ждёт Неаполь и Сицилия. Пора уделить больше времени югу.

 

 

2 євро за квиток у пізнє середньовіччя

Отже, як я вже розповідала раніше, після того як я спіймала себе на думці, що Собор я спрймаю лише як “о, прохолодно, кайф” і перестала себе за це вважати людиною, я зрозуміла, що пора бігти на вокзал, повертатися до затишної Верони і більше з неї не вилазити. Але карта мені підказала, що десь в 3 хвилинах від мене є якийсь театр Бібієна. Допхалася я до нього, глянула і ще раз впевнилася, що пора валити з цього міста.

Але вгледіла жіночку, що заходила до театру і послідкувала за нею, наче Аліса за білим кролем. Жіночка мені повідомила, що відвідати театр можна за скажені 2 євро, я відрахувала монетки і нічого не очікуючи зайшла за гардину, одразу ж втягнувши голову в плечі, бо…

20180724_155236

Маленьке приміщення мене здивувало і наштовхнуло на позитив, наче щось знайшла дійсно старе і зачаровано прекрасне. А далі 2 кроки вліво і я вже затискала рот обома руками, щоб не пищати як дівчисько, бо…

Замість субтитрів: я казала щось погане про Мантую? Беру свої слова назад! Подивіться на цей прекрасний театр.

І він справді прекрасний.

DSC_1251

Побудований ще у 1769 році за проектом Антоніо Бібієна театр зберіг свій неймовірний шик. Навіть колір – не звичний червоний, а спокійний коричневий. Хоча, маю зазначити, що цей “коричневий”, підкреслений ліхтариками, та відтінений жовтуватим білим, справляє враження більш пишного, ніж той самий червоний.

DSC_1256.JPG

Спочатку мені здалося, що я у ляльковому театрі, таким він здався маленьким, у партері щільно туляться один до одного окремі крісла і здаються, що їх там зовсім мало, але це лише так здається. Загальна кількість глядачів, що можуть перебувати у театрі – 363 особи.

DSC_1243.JPG

В театрі немає оркестрової ями, тому на сцену можна піднятися одразу з зали. Але за сценою є балкончики, які, можливо, також можуть використовуватися як місця для музикантів. Але то лише моє припущення. Сцена, до речі, також доволі мала, всього 12 на 5,5 метри.

DSC_1250.JPG

Театр було відкрито 3 грудня 1769 року, а кількома тижнями потому, на сцені Театру Бібієна давав концерт 13-річний Вольфганг-Амадей Моцарт.

 

Зараз театр працює за призначенням, там проводяться концерти та вистави, ціна білетів варіюється в залежності від заходів. Але класичні концертні заходи, що їх проводить театр, вартують – 17 євро. А білет за концерт запрошеного виконавця – 30 євро – партер.

Тож, підсумовуючи усе вище згадане, можу сказати одне: я шукала у Мантуї щось таке, що вразить мене у саме серце, здається, я їхала до цього місця з розумінням, що я щось таке знайду, і я його знайшла. Театр Бібієна – дивовижне маленьке пізнє середньовіччя у сучасній Мантуї, що, мабуть, недолюблює туристів і саме тому проводить реконструкцію УСЬОГО в найтуристичний місяць. В мене є декілька улюблених виконавців, є декілька улюблених сцен і я мрію побачити своїх улюблених виконавців на цих улюблених сценах, тепер і у театрі Бібієна у Мантові.

 

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: 

вартість відвідання театру – 2 євро;

часи роботи – з понеділка по п’ятницу 10.00-13.00 та 15.00-18.00, субота, неділя, святкові дні – 10.00-18.00

 

Ну а після того як я повернулася до центру міста, я зрозуміла, що нікуди не поспішаю і маю час ще на один собор, точніше Церкву Святого Андрія.

DSC_1263

 

 

Мантуя – Нова Болонья?

Мантуя мене зустріла беззвучними криками автомобіліста, щоб я переходила дорогу. Блимало жовтим і я не зорієнтувалася, а 10 секунд затримки тому чолов’язі, мабуть, день зіпсували. Вже тоді мала б зрозуміти, що не варто мені було туди їхати, але ні… я – бояришня вперта. Поперла далі, а там всі вулиці перекриті – ремонтні роботи і лише тулячись до будівель можна пройти до центру. Від вокзалу йти хвилин 15 до старого міста. І я собі йшла, будучи впевненою, що як тільки я дійду до центру, там буде гарно, прибрано і… і так і було.

DSC_1155

С площі Мартірі ді Бельфіоре відкривається перший звичний малюнок італійського старого міста: статуя якогось папи з дитиною, парк, башта Святого Доменіко – дзвіниця 14 сторіччя зберіглася тут ще з часів існування монастиря. Башта, на жаль, закрита для відвідування, але то лише перша башта у Мантуї (з вашого дозволу далі продовжу називати Мантую – Мантовою – мені так зручніше і красивіше). На цій же площі знаходиться Loggia di Giulio Romano – історична споруда 1536 року будівництва. Раніше вона виглядала трохи інакше і мала статуї риболовів, але пізніше вони були прибрані. Ця лоджія була частиною великого будинку і простягалася над каналом, що сполучав два озери.

DSC_1166

Середньовічна Мантуя також була побудована на каналах і раніше по місту плавали реальні рибацьки шхуни, але дивлячись зараз на маленький канальчик, це важко собі уявити.

DSC_1168

Пізніше всі канали були преобразовані у вулиці та мостові. Проте якщо поглянути на величезні озера Мантови, то уявити собі кипляче життя з пропливаючими повз вікна парусами вже не так важко, але про них пізніше.

DSC_1169

Мантуя зустрічає яскравими кольорами, величезним куполом собору, що його видно ще з далеку, але дуже швидко ти розумієш, що є якийсь нюанс… такий от старий будинок зі старими фресками, що вже майже зтерлися чи відвалилися. Може, навіть, комусь на голову. Вам ніколи фреска на голову не падала?

DSC_1171.JPG

Попереду я побачила ще одну башту і вирішила дізнатися, може, хоч туди мене пустять подивитися на Мантову зверху вниз?

DSC_1173.JPG

Собор (праворуч на фото) було зачинено, а на першому поверсі башти знаходиться центр інормації для туристів… насправді там табакерія, але позначка “інформація турістічі” також є. У табакерії крапає кондиціонер і стоїть відро, куда ця вода методично накрапає. Мені сказали, що і ця башта закрита для відвідування, але я можу сходити в башту з годинником.

DSC_1186

Башта з годинником має лише один вихід на балкон і його височінь десь… десь другий поверх. Що б я мала побачити з цієї безмежної висоти?

На тій самій площі був ще один визначний (за Мантуванськими мірками) будинок 1455 року будівництва. Будинок цей належав Джованні Боніфорте да Конореццо, що приїхав із сім’єю з Мілану. Спочатку батько Джованні відкрив тут свою аптеку, потім був міняйлом, а пізніше зрозумів, що найприбутковіший бізнес – це вовна. Саме цей бізнес батько Джованні і передав своєму синові.

DSC_1184

На першому поверсі будинку був магазин, на верхніх – палати хазяїв. Хто побудував цей будинок – невідомо, проте відомо, що він повністю відповідав побажанням замовника. У всій Мантуї немає нічого подібного, що ускладнює роботу історичної реконструкції.

Подивившись на будинок, я пішла далі і… там все під реконструкцією. Тобто увесь центр міста реконструюється. У липні – саме час.

DSC_1195.JPG

Побачити щось за будівничими лісами було неможливо і це гнітило. Те, що було відкритим, в око ніяк не впадало. Тож я вирішила знайти затінок і трохи перепочити.

DSC_1194.JPG

Трохи затінку знайшлось у Giardini di Piazza Lega Lombarda. Після відпочинку я вирішила, що по 12 євро за Палаццо Те та Палаццо Дукале у місті, яке досі анічим не вразило, витрачати нема сенсу, тож вже збиралася повернути назад на вокзал, коли…

DSC_1199

Будинок Ріголетто. Спочатку я вирішила, що це кафе чи ресторан, але мені було все одне, бо в моїй голові вже лунала La Donna e mobile.

В багатьох містах світу є пам’ятники літературним персонажам, як то будинок Джульєтти і її статуя у Вероні, музей Шерлока Холмса у Лондоні, Проня Прокопівна та Голохвастов у Києві і т.ін. То ж чому б Мантові, де розгортається дія неймовірної опери Ріголетто, не мати свій персональний пам’ятник персонажу. У будинку Ріголетто нема нічого окрім пам’ятника, балкону та туристичного центру, де можна взяти карту.

DSC_1205

Тоді я вирішила, що Мантова для мене тут і завершиться…

Замість субтитрів: Три речі, які туристи мають зробити у Мантові: перша – послухати La Donna e Mobile , друга – зробити селфі з Ріголетто і третя – поїхати додому. Вибач, Мантова, не цього разу.

…але на карті поруч я побачила театр, а далі фортецю і вирішила, що ще трохи часу я можу приділити цьому місту.

DSC_1208.JPG

Фортеця обнесена ровом, у рві вода… брудна і смердюча. Саме тут я згадала про свій перший візит до Болоньї. Більше того у воді стояли якісь статуї коней та балерин. Деякі з них плавали в брудній воді і самі вже були дуже гидкого вигляду.

Не найліпша картина для туристичних відвідин, але пам’ятаючи свій досвід з Болонією, я відчувала, що маю знайти щось таке, що зачепить мене і змусить повертатися сюди знову і знову.

Одразу за Фортецею парк з величезним озером, і навіть не одним. Подивіться на карту Мантуї:

Screenshot_9

Пам’ятаєте напочатку я розповідала про те, що Мантова була вся пронизана каналами? Дивлячись на ці величезні озера в це вже не так важко повірити. По озерах, до речі, ходять пароми.

DSC_1232

Вартість катання – 9 євро для дорослого. Паромчики ходять двічі на день, о 14:30 та о 19:00.

Після цього мені стало трохи ліпше, але споглядання сіро-коричневих стін знов навіяло смуток, а бруківка на величезній площі Piazza Sordello викладена камінням догори для мене, щасливого власника взуття на плоскій підошві –  просто катування. Якимось дивом я скоротила собі дорогу через площу, заскочивши у Мантуанський Собор:

DSC_1236

Зайшла з одного боку, вийшла з іншого – зрізала кут.

DSC_1239.JPG

До собору, до речі, ніяких питань – гарний, пишний, прохолодний.

І я вже собі бігла на вокзал, написала другу, що повернуся у Верону за годину, коли побачила на карті якийсь театр… але про нього я намалюю окремий допис.

 

PS користуючись нагодою, хочу ще раз зізнатися у коханні нашому прекрасному українському тенору – Валентину Дитюку, знайомство з яким почалося саме з опери Ріголетто, в якій він виконував партію Герцого Мантуанського.

_mg_7540

(фото з сайту opera.com.ua)