25 городов Италии и первый конкурс #exploreITA

Мои коллеги говорят: на твоей карте одна страна. Я поправляю: две… я же куда-то возвращаюсь каждый раз.

Вот уже почти 3 года Италия является моей музой и отрадой, наставницей и любовницей, поставщиком лучшего кофе и воспоминаний.

За эти почти 3 года я объездила… мало. Я всё ещё ничего не могу сказать об итальянцах, не разбираюсь в их музыке и истории как могла бы. Но с другой стороны – это всего 3 года. А в эту поездку я подвела пунктирную черту под 25 итальянским городом, с которым успела познакомиться. В связи с этим некруглым юбилеем предлагаю небольшой конкурс: кто угадает, в каком Итальянском городе я провела первую в своей жизни ночь в Италии, тот получит от меня памятный сувенир. 

Однаждыв поездке я и моя молодая команда поймали себя на мысли, что города стали сливаться в один и мы уже не помним, в каком мы городе и куда едем, а где уже побывали. Чтобы такого не случалось, думаю, надо периодически себе напоминать о тех местах, в которых побывал и чем они запомнились.

1969_oooo

Senigallia

Крепость, внутри которой находится выставка совеременного искусства. Я была уверенна, что именно в этой крепости Чезаре Борджиа казнил своих капитанов. Но нет…

1947_oooo

Cesena

 

 

Чезена – тоже попала в мой список “маст си” благодаря Чезаре Борджиа, именно этот город он планировал сделать своей столицей. Город студенческий, там есть бесплатные точки с отличным вайфаем.

 

 

 

1725_oooo

Verona

В первый раз Верона меня совершенно не впечатлила, не смотря на то, что я попала в дом Джульетты. В отличие от полного туристов двора дома. в сам дом Джульетты мало кто рискует зайти. А жаль. Но больше всего Верона меня впечатлила, когда я рискнула провести вечер на итальянский манер – с бокалом аперетива и никуда не спеша.

 

 

1633_oooo

Bergamo

 

О, мой очаровательный Бергамо. Одна из жемчужин моих поездок. окружённый горами, разделённый на верхний и нижний город. Чудесный, восхитительный Бергамо.

 

 

 

1619_oooo

Bolzano

Эта поездка была спонтанной. Я хотела к природе, к горам, к рекам, к умопомрачительным видам. Мой друг поддержал меня, а затем нашёл статью, что именно в Больцано хранится мумия человека, которой более 5300 лет. Дождь, солнце, снова дождь… и снова дождь – идеальная для меня погода.

 

 

 

1599_oooo

Lecce

Красоту архитектуры Лечче стоит воспевать в песнях и былинах. Мол есть где-то город у моря с белым мягким камнем, где вырезаны небывалой красоты люди и узоры.

 

 

 

1575_oooo

Mantova

Скромная, дерзкая, чихать желавшая на туристов, Мантуя кусает за ноги свой ребристой выкладкой главных площадей. Я бы сравнила Мантую с женщиной. Не самой привлекательной. Но это если смотреть только на внешность. Если же копнуть глубже, не побояться потратить 12 евро на Палаццо Те или на Палаццо Дукале, то Мантуя откроется совершенно с другой стороны. Ну а посетить театр Бибиена… ради этого в Мантую можно поехать из любой точки мира.

 

1572_oooo

Firenze

 

А вот Флоренция – совершенно другое дело. Эта дама с богатейшими украшениями, которые она не стесняется демонстрировать абсолютно всем. Да и сама по себе Флоренция безумно хороша. Но самым интересным для меня всегда во Флоренции будут булочки – лампредотто и церковь, в которой начинается сюжет Декамерона.

1527_oooo

Sirmione

 

Я ехала туда за крепостью в воде, но крепости толком и не получила. Но Сирмионе богат не только крепостью. Самая главная его достопримечательность – озеро Гарда с его прозрачной теплейшей водой, галечные пляжи и холодные источники. Узкие улочки и дома, полностью покрытые цветущими кустарниками.

 

1491_oooo

Pisa

 

Пиза – студенческая. А зная, что такое учёба в Пизанском универе, понимаешь, что даже стоять с этими умными малолётками – кайф. А ботанический парк при университете с бамбуковой рощей, в которой хочется затеряться и познать дзен, а цветущие в феврале ландыши! Ах да, ещё там есть эта башня. ну вы знаете.

 

1420_oooo

Pesaro

 

Город смутивший и подаривший детскую радость. Я никогда не забуду как мы ринулись в октябрськое море, повергнув в шок всех итальянцев, кутавшихся тогда в шарфы. Они уже носили сапоги, а мы позбрасывали свои босоножки и побрели по Адриатическому морю.

 

 

1364_oooo

Tivoli

 

Город, который часто обходят стороной, а зря. Там не только две потрясающие виллы, сам по себе город очень милый. Помимо вилл, там ещё есть крепость. А на подъезде к городу мощнейший водопад, который видно из поезда.

 

1262_oooo

Milano

Город контрастов и суровых контролёров. Там, если Вы забудете забрать карточку в турникете, Вас уже будут поджидать. Если что, штраф – 36,5 евро =)  Роскошный центр Милана совершенно никак не вяжется с утренним Лампуньяно, где нет ни одной свободной лавочки, а мусор, как перекотиполе, кружит под ногами. Город, в котором есть не только изысканная древность, но и восхищающее будущее.

 

1101_oooo

Palmanova

Город – крепость с населением 5 000 человек, с потрясающей пиццерией и самым классным официантом в мире. Город, в который нельзя войти, не рискнув жизнью, город, в который не поместится фура. И при этом город, в который съезжается огромное количество дорогущих машин. Город, в котором можно сыграть шахматную партию прямо перед входом в Собор, а в Соборе ужаснуться от реалистичности статуй. Врядли я бы хоть когда-то попала в Пальму, если бы не музыка.

 

1026_oooo

Vicenza

 

Камянная кошка и Океан Ельзи в колонке парня, который совершенно не понимал, что это играет. Младшая дочь Венеции, у которой, слава Богу, нет каналов. Или мы просто их не нашли?

 

 

945_oooo

Marostica

 

И снова спасибо музыке, что повела меня за собой в этот маленький чудесный уголок. В Маростику можно вернуться хотя бы из-за чудесного жилья, которое мы нашли. 2 восхитительных концерта, крепость далеко в горах и самое вкусное в мире клубничное мороженное.

 

 

858_oooo

Udine

 

УдинеНаш! =) Не поехала бы я в Пальманову, не увидела бы я тогда и Удине, не заскочила бы в украинский магазинчик, в котором самые дешёвые украинские кремы для рук продаются по цене самых крутых медицинских марок. В Удине мы побывали на службе в церкве и смогли проникнуться этой магией, после чего по городу ходили молча. И это было сказочно.

 

856_oooo

Brescia

 

У них есть метро! Нет, вы понимаете! Метро! Метро на втопилоте. А ещё есть крепость где-то высоко-высоко, а ещё площадь с двумя храмами. Но главное – у них есть Пирло. И это был мой первый опыт “насладиться моментом”. Именно Брешия научила меян не спешить.

 

 

443_oooo

Venezia

3 раза за год – это перебор, хотя… чёрт возьми, это действительно самый романтичный город и он на меян влияет. Я видела там свадьбы, я видела там предложение руки и сердца, я видела влюблённых в гондолах, я видела сладкие поцелуи. Венеция, что ты делаешь со мной? А ещё там есть церковь, потолок которой утрёт нос любому другому.

 

 

388_oooo

Rimini

 

На великах вдоль морского побережья… это одно из самых ярких воспоминаний, что останутся со мной навсегда. Каменная библиотека, что так перевернула моё понимание Италии, свежая рыба с только что вернувшихся из моря судов – всё это Римини.

 

258_oooo

Bari

 

Вы не видели чёрного моря, если не были в Бари =) Никогда не видела прежде, чтобы море выплёвывало чёрную воду на белую набережную. И эти ломанные улочки, деревья в огромных горшках.

 

 

171_oooo

Forli

 

Город, который оказался лишним. Мы приехали ипопали на попытку суицида – не лучшее начало, а потому настроение было подпорчено. Но то, как звучит Форли, будет всегда мне греть душу. Форли, Форли, Форли…

 

34_oooo

Ancona

Как и Форли, Пезаро и Сенигаллия, Анкона попала в мой список блягодаря моей туристической музе – Чезаре Борджиа. Я вот думаю, может, создать такой себе стёб: “Борджиа Тревел – экстремальные путешествия со скандалами, казнями, убийствами и оргиями. И в конце Вас, скорее всего, отравят. Спешите приобрести тур!” Так вот Анкона и её чудесный лазарет, статуя Папы, которую везли по морю и много приятных мелочей.

 

173_oooo

Roma

 

О, Рим! На этот город нужна отдельная жизнь! Сколько бы раз я туда не попадала, а понимаю, что посмотреть все красоты этого города мне не удастся никогда. Roma bella, tu, le muse tue asfalto lucido, “Arrivederci Roma”…

 

596_oooo

Bologna

 

И наконец, Болонья – город, вызвавший самое огромное негативное впечатление, а через месяц засыпал всё это снегом и влюбил в себя. Студенческий город с самым лучшим кофе, с окошком, каждый раз открывая которое, ощущаешь что-то новое.

 

 

25 – это только начало. Я ещё не добралась до Турина, в котором должна была, наверное, побывать ещё в самый первый приезд. А ещё впереди нас ждёт Неаполь и Сицилия. Пора уделить больше времени югу.

 

 

Ревізор не рекомендує: Fjore di Lecce

Давайте одразу скажу, що нічого глобально поганого у цьому гостьовому домі не було. Все було чисто, гарний інтер’єр, чисті простирадла… і прозорі двері у вбиральню. Але давайте реально почну з хорошого:

20171007_180528

Погодьтеся, на перший погляд номер виглядає ну дуже привабливо. І саме на це ми й купилися. Спочатку я, а потім і Альона, ну а Вані вже нічого не залишалося, як гнати з нами до Лечче, а потім з Лечче у Ріміні (710 км.чарівних краєвидів):

Screenshot_14

Коли ми приїхали у Лечче, нам довелося чекати на власників хвилин 50. Не критично, так, але за ці 50 хвилин денного світла, ми могли б оббігти весь центр Лечче. Коли прийшли власники, нам відкрили двері, завели і сказали де залишити ключі. ну добре, про вай-фай і інше ми вже потім дізнавалися.

20171007_180243.jpg

Не знаю, чи ви помітили, але в номері немає вікон. Ну, тобто взагалі. Хоча, ні, брешу. Зараз, переглядаючи фото на сайті, я бачу вікно… в туалеті. І веде воно на східці під’їзду.

фото належить Fjore di Lecce

фото належить Fjore di Lecce

І ось саме про туалет і піде мова. Справа в тому, що двері у вбиральню – прозорі. Не на 100%, десь всього на 90%, але навіть не це є найцікавішим нюансом. Коли заходиш у вбиральню, душ – справа, унітаз та біде – зліва. Душова кабіна знаходиться за реальною стіною, а ось біде та унітаз… ну корочше, для тих, хто знаходиться в номері, в якій би частині номера він не знаходився, той, хто сидить на унітазі, буде як Мона Ліза – завжди дивитися прямо на вас.

фото належить Fjore di Lecce

фото належить Fjore di Lecce

Тож… не знаю, що і сказати. І начебто, і ціна гарна і номер прибраний та стильний, і поруч з центром, проте це унітазне питання… трохи спантеличує.

Двері в місто Барі та круговерть натхнення

Раніше я вже розповідала цю історію тут, але я так люблю її і вона викликає в мене стільки позитиву, що я хочу винести її окремо.

Найголовніше в Барі – це навіть не Собор Святого Миколая. Це – мешканці, які не ховаються на високих поверхах чи за високими парканами. Вони живуть своїм життям, а ти блукаєш, зазираючи в їх домівки. Ось така картина в Барі – більш ніж нормальна.

Але буває й ще цікавіше. Ми йшли по вулиці, зазирали у внутрішні дворики, фотографували двері, зазирали за них.

І раптом за однією з дверей трапився не двір, а вітальня. У вітальні сиділи люди. Вони подивилися на мене, я на них… я в шоці, їм – пофіг.

_DSC0237

На таку ностальгію мене наштовхнула моя Альонка, яка зранку розповіла, що трохи підзакинула свої “Двері в Місто“, але сьогодні їй написала стороння дівчинка, яка повідомила, що дуже любить цей аккаунт і він її надихає. Цими словами дівчинка надихнула Альону продовжувати, а Альона надихнула мене на цей допис. Може, сюди зазирне хтось сторонній і цей допис надихне його, і це наше тепле натхнення прокотиться по всьому світу і знов повернеться до нас.

 

 

Надихайтеся! 

Ялинка в Лечче

Як вам така ялиночка?

View this post on Instagram

Dimmi dove sei  vorrei parlarti  di tutte quelle cose che  ho mandato già in fumo  per colpa della solitudine  non l'ho mai detto a nessuno  a nessuno tranne che a te  questa sera sei bellissima  se sai che non è finita abbracciami . . . #lecce #insta_salento #volgolecce  #cartolinesalentine #loves_united_salento #verso_sud #panoramimeridionali #vivopuglia #volgopuglia #top_pugliaphoto #ig_puglia_ #super_puglia_channel #sud_super_pics #yallerspuglia #instapuglia #weareinpuglia #kings_shots #loves_madeinitaly #ok_europe #instaamici #loves_urban #traveling_puglia #salentolife #salentoland #italialikexmas #shotz_of_italia #visititalia_dinotte #thehub_night #likes_puglia #pocket_nights

A post shared by Fabio Leone 🦁 (@quisque_de_popolo) on

Жодне дерево не постраждало.

 

PS виявилось, що ця ялинка вже не вперше з’являється в Італії. Раніше вона була встановлена в Турині. 

Як на мене, дуже крута тема – зробити 10-20 гарних ялинок, які будуть кожного року переміщатися до нового міста. Це ж така економія для держави!

Розвідка Боєм: Барі місто-музей

Коли я розповідаю як пролітаю по двум-трьом новим містам за день, дехто дивиться на мене з недовірою. Бо що можна подивитися за декілька годин? В чомусь вони праві – подивитися місто, щоб сказати “я бачив все” неможливо ні за 4 години, ні, тим більш, за 2 години. Але можна відчути місто. Наведу приклад: у Барі, про яке піде мова далі, ми провели години чотири, поблукали містом, поїхали… і тепер мріємо про велику подорож до Барі.

_DSC0247

А на велику і відому Болонью в нас був відведений цілий день. Ми силували себе поблукати там ті самі 4 години і зрозуміли, що наврядчи повернемося до цього міста. Наведу ще приклад: Пезаро, Анкона, Сенігалія – ці міста ми продивилися за один день. І можу сказати, що побачили все. І якщо до Пезаро, до його ласкавого моря, повернутися хотілося б, то до його сміття – ні. А от в Сенігалію можна було б повернутися – затишне місто. Але ми пройшлися всюди. В Рокка Ровереска я обнишпорила кожен закуток наче шукала живого Чезаре Борджа (ну, я ж колись поїхала в Рим шукати докази вбивства ним Хуана), і диво яке – не знайшла.

_DSC0824.JPG

Я не знайшла Чезаре, не знайшла місце, де він стратив своїх капітанів (до речі, якщо будете шукати, не будьте такими бовдурами як я, то було не в Рокка Ровереска, а тут), я втратила Болонью, не подивилася Імолу та Феррару, але я знайшла Барі. І знайшла себе в його ломаних вулицях і місцевих жителях – музейних експонатах.

дерев в старій частині міста майже нема, проте є безліч кадок, вазонів та кущів

дерев в старій частині міста майже нема, проте є безліч кадок, вазонів та кущів

Воу, воу, оце мене понесло. До місцевих ще треба дійти, бо й навіть доїхати.

Ми прилетіли рано, годині о 9. Так як багажу не було, то вже хвилин за 10 ми відшукали автобус до міста.
_DSC0272.JPG

Діставшись Bari Centrale, підгрузили мапу і рушили вперед. Одразу біля вокзалу нас стрів Монументальний Фонтан з шільдами та скорпіонами.

_DSC0037

Трохи глибше по площі Альдо Моро зустрічаємо і його бюст, а ще за квартал звідти – парк, біля якого – університет того самого Альдо Моро.

_DSC0045

Студентів не було зовсім. Лише вихідці з Африканського континенту деінде. Тоді нам здалося, що їх там багато (це ми ще Болоньї не бачили просто).

_DSC0262

Далі минаємо структуровані вулиці з дорогими бутіками, цікавими вітринами та магазинами косметики і бачимо вдалечі щось розкішне і панське.
_DSC0254
Різко змінюємо напрям руху і несемось вперед – театр. Театр Петруцеллі, збудований ще у 19 сторіччі на кошти заможної сім’ї, чиє ім’я тепер і носить. У 80-ті роки минулого сторіччя тут виступали Лучано Паваротті та Рудольф Нурієв.
_DSC0056
Біля театру спіймала себе на двух думках: дме і пахне морем. Так, в кварталі за театром – море.
_DSC0082
В той день штормило, вітер підіймав чималі хвилі, але хвилерізи з легкістю їх трощили і до набережної докочувались вже не хвилі, а хвильки.
_DSC0078.JPG
Але чорні. Таким чорним ніколи не було навіть Чорне море.
_DSC0079.JPG
Не уявляла, що море може бути таким, наче по чернозему розлитим. Але, мабуть, на то є одразу дві причини:
1. Шторм.
_DSC0088
2. Ми були одразу біля порту.
_DSC0068
Там же, до речі, і рибний ринок, робота якого, хоч і ледь-ледь, але все одно продовжувалася.
_DSC0099.JPG
Одразу біля набережної – площа Феррарезе, на якій колись було розкопано ділянку дороги, збудованої ще імператором Траяном у далекому (ну, дуууууже далекому) 109 р.н.е.
_DSC0102.JPG
А далі – Старе місто. Вулиці крутять тебе, вертять, заманюють у вузкі тунелі з образами та маленькими статуями святих та Діви Марії.
Але якби тебе не носило по тих вулицях, оминути два найголовніші собори – Святого Сабіно та Святого Миколая – не вдасться.
_DSC0134
Вони відрізняються від звичних нам Церков, Соборів та Храмів не лише простотою екстер’єру (простотою, але не красою), а й стриманістю інтер’єру.
Тут нема неймовірної кількості статуй, образів та символів. Навпаки – вікна в Сан-Сабіно тримають слони.
_DSC0112.JPG
Вище… ні, не черепахи. Горгульї.
_DSC0111
І здавалося б, ну де в Італії слони? Та лише в історії! бо безліч війн, в яких нинішні Італійські землі брали участь, подарували не лише воєнні здобутки, а й знайомство з безліччю всього нового – зі слонами у тому числі.
_DSC0110.JPG
Орнамент, що обплітає контури вікна мені чомусь нагадує щось східне.
Як я вже казала, інтер’єр дуже простий і лаконічний, але мені, наприклад, в ньому набагато просторіше і спокійніше. Стеля – перекриття балок, стіни – світлі, неф відгороджений арками, що тримаються на таких же світлих колонах.
_DSC0130
Перед собором немає великої площі, немає нічого, щоб відривало собор від міста. Трохи ліворуч ще одна церква Святого Джакомо. Двері в ній дуже старі, тому прохід прикритий червоною оксамитовою рядниною.
_DSC0131.JPG
Всередені базиліка кардинально відрізняється від Сан Сабіно. Окрім її чарівного барочного інтер’єру, там ще лунає спів хору. Можливо, то лише запис, а можливо й янголи.
_DSC0132.JPG
Після всього побаченого необхідно було зробити паузу і почастувати себе смачнущою італійською кавою. Хто шукатиме – знайте, ось тут:
Screenshot_1.png
Смачна кава, приємні люди, свіжі круасани і будівельник з такими блакитними очами, що, здалося, наче я знаю, чому море в Барі – чорне. Вся морська блакить в його очах:
blueeyed.jpg
або в його:
preview
_DSC0146.JPG
Одразу навпроти виходу – старий замок, біля якого безліч туристичних груп. Вартість квитка – 8 євро. Castello Normanno Svevo був збудований у 1131 році королем Сицилії Рожером ІІ на руїнах більш старого візантійського укріплення.


Ми вирішили не заходити, а пішли блукати далі. Маленькі вулички раз по раз приводили нас до ще одного собору – Roman Catholic Archdiocese of Bari-Bitonto.

_DSC0168

На жаль, подивитися Собор зсередини в нас не вийшло, проте ми знали, куди саме ми йдемо і знали, що соборів в нас ще буде вдосталь.

_DSC0154

натрапили на місцевого Хатіко

Найголовніше в Барі – це навіть не Собор Святого Миколая. Це – мешканці, які не ховаються на високих поверхах чи за високими парканами. Вони живуть своїм життям, а ти блукаєш, зазираючи в їх домівки. Ось така картина в Барі – більш ніж нормальна.
_DSC0189.JPG
Але буває й ще цікавіше. Ми йшли по вулиці, зазирали у внутрішні дворики, фотографували двері, зазирали за них.
_DSC0238
І раптом за однією з дверей трапився не двір, а вітальня. У вітальні сиділи люди. Вони подивилися на мене, я на них… я в шоці, їм – пофіг.

_DSC0237

Далі була церква Святого Миколая, але ця перлина Барі варта окремого допису, на який я наважуся найближчим часом.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Ми ж, після відвідин собору, зазирнули до крамниці з сувенірами, та рушили далі. Бо попереду на нас чекало приголомшливе місто Лечче.