Всі проти Мікеланджело: чий бронзовий колос переколосив?

Дозвольте я вам трохи розповім про те, що коїлося у 15-16 сторіччі у мистецьких колах Італії.

Леонардо да Вінчі (а в моєму колі будь-яке мистецтво починається з нього) отримав замовлення від герцога Мілану на створення величезної кінної статуї. Леонардо працював над цим замовленням неймовірно довго, вирішуючі колосальні питання, такі як: що робити, якщо для створення такої величезної скульптури необхідно створити піч таких масштабів, що яма для її утворення дістане внутрішніх вод Мілану?

Але для розуму Леонардо і для його “Фабрики” не було нічого неможливого, тож коня було зроблено попередньо чи то з теракоти, чи то з глини. Статуя вражала і довго тішила око замовника і його оточення. Для Леонардо було придбано 18 тонн бронзи, але… насувалася війна і вся ця бронза була надіслана тестю замовника – графу дЕсте у Феррару для лиття пушок. 

Але цього було недостатньо, французи припхалися в Мілан, з якого всім, хто працював на Людовіко, треба було квапливо тікати. А гляниний кінь залишився сам однісінький у Мілані, і був розбитий французькими лучниками.

Леонардо повертається до Флоренції, де декілька років потому нова зірка цього міста – Мікеланджело –  створює інший колос – статую Давіда.

Коли роботи наближалися до звершення, була зібрана комісія, яка мала вирішити, де пізніше ця статуя буде встановлена. Дехто вважав, що її треба підняти на Собор чи поставити десь поруч із ним, інші казали, що мармуру нічого не страшно і хай стоїть прямо перед Палацом Синьйорії, а третя група пропонувала поставити її неподалік від Палацу, але під навіс – у лоджію Ланці.

Леонардо

До цієї групи належав і Леонардо і, не дивлячись на те, що статую встановили перед Палацом, багато хто з біографів Мікеланджело та Леонардо робить акцент на тому, що Леонардо заздрив Мікеланджело і хотів сховати статую у лоджію, що дуже обурило Мікеланджело і пізніше вилилося у відкритий конфлікт на вулицях Флоренції, що стався безпосередньо між Леонардо і Мікеланджело.

Мікеланджело

У цьому конфлікті Леонардо спитали, що він думає про певні рядки з Божественної Комедії, на що #Леонардо сказав, що їм краще поспитатися у #Мікеланджело, що проходив повз. На що Мікеланджело розітнуло на тираду, мовляв “сам пояснюй, ти, що зробив модель коня, а вилити її так і не зміг і зупинився на півдороги”. Леонардо, що був на 20 років старшим, зашарівся, а Мікеланджело і того було мало,тож він додав: “А ще ці міланці вважали тебе здібним для такої роботи”. І даВінчі напхав і міланцям.

Леонардо, якого всі біографи зображують людиною привітною і люб’язною, нічого на це не відповів, принаймні, історія про це не знає і на цьому, можливо, інцидент би і вичерпався, але б це було не цікаво.

Мікеланджело переїздить до Риму, де стає улюбленцем Папи Римського. Леонардо ж, що раніше працював на ворога цього нового Папи Юлія II, може мріяти лише про те, щоб йому це не пригадали. 

Мікеланджело – зірка Італії домовляється з Папою Юлієм про створення монументальної гробниці для нього (для Юлія II), яку мали б прикрашати більше 40 скульптур. Певний час роботи просуваються добре, Мікеланджело майже на рік їде до Карари за мармуром, а в той час  #Браманте – друг Леонардо ще з часів Мілану і головний архітектор Риму, грає на забобонних почуттях Папи Римського і підбурює його відмовитись від ідеї створення гробниці, а натомість перебудувати головний Храм, колосальний проект якого Браманте вже підготував… Базиліку Святого Петра. І йому це вдається. 

А Мікеланджело залишається не з чим, він поспіхом збирає речі і ображений полишає Рим.

А далі відбувається щось таке, про що, якби знімали кіно, то вийшло б ось так погано:

Папа Юлій посилає гінців, щоб ті перехопили Мікеланджело, але той не повертається, а тільки пише йому сонет (СОНЕТ, КАРЛ! Папі Римському; та по них фікрайтери плачуть… сонетиками вони листувалися). 

Корочше кажучи, всю драму під назвою “Ти мене не любиш, я поїхала до мами; в головній ролі – Мікеланджело” я розписувати не буду. 

Зустрілися вони у Болоньї, яка не скорилася ні Борджа, ні венеціанцям, ні французам, а от зі святійшою людиною домовитися не змогли, Папа випхав з Болоньї правлячу партію і взяв її як… ну точно не як Папа Римський. І зажадав він собі статую з бронзи у непокірній Болоньї, та неабияку! А колосальну! Але спочатку Мікеланджело пручався, бо казав, що не вміє такого робити, потім він накосячив і мав все переробляти, а коли все ж таки зробив, вона простояла аж 4 роки…

…після чого її скинули, а залишки дісталися д’Есте і з них… guess what? вилили пушки! 

Те, за що Мікеланджело шеймив #даВінчі, потім сталося з ним самим! 

Але коня Леонардо таки зробили 5 сторіч потому за його записами і зараз цей кінь стоїть у Мілані.

А що там по статуї Юлія Другого роботи Мікеланджело? 

Звичайно ж, пізніше Мікеланджело розмалює Сікстинську Капелу, яку теж можна назвати Колосом, але то буде потім і то вже будуть клопоти Рафаеля, про які ми подумаємо іншим разом.

За мотивами багатьох біографій Леонардо та книжки “Життя Мікеланджело” Ромена Роллана.

5 thoughts on “Всі проти Мікеланджело: чий бронзовий колос переколосив?

  1. “Ти мене не любиш, я поїхала до мами; в головній ролі – Мікеланджело”
    а от я б почитала!
    Давай п’єсу по схожим історичним подіям напишеш? в тебе гарно виходить!

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s