МАЛЬТА: балкони, двері, вулиці

Шановне панство, щиро вітаю вас на оновленому сайті EXPLOREITA.COM!

І хай вас не дивує заголовок; цей сайт, як і моє серце, все ще безроздільно належить Італії, але й про сусідів треба не забувати. До того ж, як на мене, Мальта – це ідеальне поєднання Італії та Англії, таких протилежних, що їх поєднання важко й уявити, проте мальтійцям це вельми вдалося.

Можливо, не всі мальтійці ладні зі мною погодитися, але я всього лише занотовую те, що побачила на власні очі та відчула своїм серцем, яке вже знітилося в стражданні за Італією, та Мальта так люб’язно та ласкаво змогла залікувати мою душу. Відчуваєте, високий стиль? То я начиталася романів Джейн Остен, тому відчути себе трошечки в Англії мені було неабияк приємно. І Мальта і в цьому змогла мені зарадити.

Але годі про Італію та Англію, давайте-но повернемося до Мальти, такої чарівної, мальовничої і… стоп.

Знаєте чого я боялася, збираючись на Мальту? Отакої картини:

Руді кицьки біля рудого каміння на рудій бруківці вкритій рудою пилюкою. Щось таке я вже бачила на іншому острові, який в буклетах також виглядав яскраво і різнобарвно, проте нічого крім рудих кицьок та випаленої червоної землі я там не побачила. Отже саме з такими острахами я збиралася на Мальту, та замість одноманіття побачила там таке:

Сама Мальта – кольору топленого молока, вся з каменя, що скидається за структурою на пісочне печиво, але мальтійці так люблять додавати в своє топлене молоко яскраві кольори, що перші дні мені перехоплювало подих від цього різнобарв’я.

Це вам не фото з буклету, це одна з 6 маленьких віл, що рівним рядком стоять на вулиці Il-Wilga у місті Сент-Джуліан поруч із диким пляжем, на якому існує лише одне застереження:

не купатися топлес!

Ось що хвилює мальтійців, хоча… як мені здалося… мальтійців взагалі мало що хвилює, тому якщо ви дуже любите, щоб вас обслуговували швидко і без помилок, то, заради Бога, ні в якому разі не їдьте на Мальту. Бо замовите каву з молоком, принесуть або одне молоко на дві чашки, або взагалі не принесуть, можуть забути цукор, а як попросиш, то офіціант сам визначить, скільки того цукру тобі можна споживати.

Або ще вам історія про мальтійський сервіс: прийшло мені в голову поїхати одного дня у місто Мосту, подивитися на тамтешню церкву, але день то був незвичайний, а п’ятниця… до того ж страсна. Їхали ми їхали… аж бачу я… приїхали не у Мосту, а у Мдіну. І нічого нікому не пояснюючи, водій починає збирати речі і от-от має покинути автобус. Ми його питаємо “Шановний, ми ж бо до Мости їхали”, а він відповідає “А чого туди їхати, сьогодні ж релігійне свято, церква зачинена”. Логічно, чи не так? Ми йому пояснюємо, що нам ніхто нічого не сказав, ми ж всі збиралися до Мости, але водій був невблаганний, тоді одна поважна леді з намистом з перлів спитала його “то куди ж ви прямуєте далі?” – “Особисто я прямую додому”, – відповів водій і вийшов з автобусу.

Отакі бувають кумедні прикрості на Мальті, але коли ти розумієш, що тебе висадили біля парку, що поруч із Мдінською брамою, сваритися зовсім не хочеться, та й як взагалі сваритися на тій Мальті? Подивіться на це море:

Цю фотографію не торкнувся жодний фоторедактор, такий колір води там всюди. Навіть коли за декілька днів почався шторм, хвилі, що билися об скелі, були також такого неймовірного насичено бірюзового кольору. Кажуть, бірюзовий колір допомагає людині зосередитися на собі та приносить розраду тим, хто почуває себе самотнім.

Однією з особливих і нійбільш відомих принад Мальти є… балкони.

жовто-синє

Балкони тут найчастіше подібні одні на інших, проте кольори та оздоблення можуть відрізнятися. Часто балкони та вхідні двері фарбують в один колір, але бувають і ось такі варіанти, коли одні двері співпадають з кольором балкону, а інші – різко контрастують.

Я, звичайно ж, не могла пройти повз жовто-блакитного поєднання кольорів.

Більшість балконів настільки охайні та причепурені, що навіть важко уявити як часто господарям треба їх ремонтувати та підфарбовувати, щоб вони мали такий охайний вигляд.

Проте є і меньш охайні, або взагалі занедбані балкони, мальтійці кажуть, що за такими балконами або хазяї не можуть доглядати, або там взагалі ніхто не живе. В такому випадку влада Мальти намагається допомогти, і самі мальтійці доволі поблажливо ставляться до влади, їх довольнить те, як змінилася Мальта за останні роки, як швидко відремонтували всі дороги, як поліпшилася економіка завдяки туризму.

Говорячи про туризм на Мальті, можу сказати єдине: я ще ніде не чула стількох невідомих мені європейських мов. Здебільшого я завжди можу розрізнити мови, бо найбільше чую німецьку, італійську чи іспанську мову, де б я не була, але на Мальті… на Мальті повний інтернаціоналізм.

Самі ж мальтійці розмовляють мальтійською, проте майже 100% мальтійців володіє англійською, також велика кількість населення знає італійську.

Але повернімося до балконів.

Оцей – мій улюблений. Щось в поєднанні цього небесно-блакитного та витончених білих фіранок здається мені ідеалом романтики і надихає на поетичність.

Мені цікаво уявляти які серенади співалися під цим балконом, які зітхання він чув, які слова кохання промовлялися з нього кудись в темноту вузької вулиці.

А вулиці на Мальті, до речі, реально вузькі. І не лише у старій Мдіні чи середньовічній Валетті.

А й в більш новому і сучасному Сент-Джуліані, в якому наче зібралися всі бари та дискотеки цілого острову. Саме в Сент-Джуліан треба їхати усім гульвісам та тим, в кого день та ніч помінялися місцями.

Саме в Сент-Джуліані розташована найвища будівля Мальти – 23-поверхова башта Портомасо. Так, знаю, вам здається, що 23 поверхи – це смішно, але уявіть собі, що все населення мальти – це 340 000 осіб, як один з 10 районів Києва, а площа… ну і площа як один з районів Києва. А ще й сесмічна активність, а ще й вітри.

Тому цілком зрозуміло, чому майже всі помешкання заввишки 3-4 поверхи, а вулиці такі вузькі.

Хоча якими б ці вулиці не здавалися вузькими, карета все ж таки проїхати цими вулицями може. Це ми особисто перевірили у Мдіні, коли біля самої головної брами орендували вельми ошатне ландо всього за 35 євро, що провезло нас головними вулицями Мдіни, а форейтор окрім того що встигав керувати конячкою, ще й розповідав нам про історію Мдіни, та вказував на найцікавіші місця у місті.

Для мене ця поїздка стала одним з найнезабутніших моментів відпочинку на Мальті. Мені дуже сподобалося, як реагували люди на карету на вузеньких вулицях Мдіни. Туристи привітно всміхалися та махали руками і я почувала себе як справжня принцеса, що вперше виїхала в світ. Мдінці ж пакували свої речі та ховалися в дверні пройми на час, поки проїде карета. І жодного осуду в погляді. Тільки посмішка та привітність.

Ось про таку Мальту я буду розповідати вам найближчим часом, познайомлю вас із собором, якому нема рівних навіть в Італії, розкажу про те як я познакомилася з бароном та відчула себе героїнею книги Джейн Остен, покажу вам Мальтійську Венеру та ще багато-багато чого.

До нових зустрічей, шановне панство. Па-па!

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s