Верона з висоти пташиного польоту

Ще до того як Мантуя не дозволила мені подивитися на неї зверху вниз, я змогла це зробити з Вероною, але не без перепон. Отже, прогулюючись Вероною, я помітила людей на одній з башт і вирішила, що і мені треба до них, то ж ми добігли до цієї вежі – Вежа Ламберті. Примикає вона до Palazzo della Ragione.

DSC_0883

Але має окремий вхід, хоча про це я дізналася коли вже купила квиток. Виявилося, що у ціну квитка до вежі включено ще й відвідання зібрання сучасного мистецтва. Але це я вже пізніше зрозуміла… але перше, що я побачила у залі мене не злякало, то ж я вирішила, що дійсно, подивитися можна.

DSC_0888

мініатюрні скульптури діячів мистецтва та політики з гіпсу, мармурові статуї на зріст дорослої людини…

 

Капелла з фантастичною стелею.

 

Бюсти… зновж-таки з мармуру.

DSC_0890

Картини як-то класичні…

DSC_0897

Так і більш сучасні

20180721_161403

Єдине що нагадало про сучасне мистецтво – це зала з деревом з дерева та резиновими плодами… чи то листя. Та величезною панорамою гір.

DSC_0896

Більше нічого “сучасного” в поганому розумінні словосполучення “сучасне мистецтво” не було.

Після завершення експозиції, я спиталася в дівчини, як тепер дістатися вежі і вона сказала, що задля цього мені треба вийти та зайти безпосередньо у музей, що знаходиться у підніжжя вежі. Почався дощ і всі поховалися під навіс, де я і побачила цього дружаню:

20180721_160216

Дружаня – затятий подорожник, його кріплять до рюкзака і йому все норм.

У вежі мені сказали: вибачте, через дощ вежа закрита.

АЛЕ Ж Я БАЧИЛА ТАМ ЛЮДЕЙ!

коли закінчиться дощ, ви зможете піднятися.

Яка я була злюща. Але нова зустріч з дружанею все змінила.

20180721_170838

Та й дощ все робить тільки кращим (окрім мого волосся)

 

Після порції кави, мені все ж таки вдалося піднятися на вежу і це очікування було варте усього.

20180721_171844

Кажуть, що будь-яке місто прекрасне з гори, але не кожне місто – Верона.

20180721_172106

Вартість квитка – 8 євро.

20180721_171708

20180721_171536

перед вежею в мене закінчилася батарейка в фотоапараті, тому фото і відео тільки з телефона, але все одно, там є на що подитивися.

У башти Ламберті є свій чудовий сайт: http://torredeilamberti.it/

До речі, в них є і своє відео.

Працює башта з понеділка по п’ятницю 10.00 – 18.00

Субота, неділя та святкові дні 11.00 – 19.00

(останній вхід за 45 хвилин до закриття)

Для тих, хто любить активний відпочинок, на вежу можна піднятися і по східцях. А для ледащ як я – ліфт.

 

 

13 thoughts on “Верона з висоти пташиного польоту

  1. Італія незрівнянна для туристів. З фотографій Верони відкривається прекрасний вид на місто. Музеї – це щось інше. Добре, якщо ти все ще подорожуєш, то ти все ще насолоджуєшся тим, що живеш один раз, а поїздка – це задоволення. Вітаю з Венесуели.

    Вподобано 1 особа

  2. Вид Вероны своеобразный. Такой город из одинаковых домов – как будто застраивался в одно время. Или не так? ..
    Не помню такого единооборазного вида сверху у других городов. Но какие мои годы – еще увижу, я думаю.
    Фотографии капеллы потрясающие!

    Вподобано 1 особа

    • даже не знаю, что ответить. Да, оно как-то однообразно. А я даже и не замечала, но в целом, когда снизу… в глаза не бросается, хотя… в Вероне я в основном по большим улицам ходила. А вот по маленьким – не особо.

      Вподобано 1 особа

    • мы сейчас как никогда всей страной именно это и стараемся сделать. Взять хотя бы мой блог, я понимаю, что большинство подписчиков – русскоговорящие, другие – совсем не из СНГ. И меня иногда прорывает нарусский язык, но всё же я возвращаюсь к украинскому, так как хочу тоже делать что-то полезное в этой стране, как бы парадоксально это не звучало. Я очень хочу, чтобы как можно больше людей побывало в других странах, ибо именно когда я стала путешествовать и поняла, что путешествия – это не какая-то блажь, это абсолютная реальность, я стала по другому относиться к родной стране. Я поняла, что у нас есть недостатки, но у нас есть и плюсы! И в чём-то жить в Украине лучше, чем жить в Италии даже. А теми темпами, которыми мы сейчас шагаем в плане наведения порядка в стране и головах, я думаю, этих плюсов будет всё больше и больше.

      Подобається

  3. Но это же большое своеобразие, если так. Такие одинаковые крыши, архитектура. Это редко каким городам удается. Помню приехала ко мне подруга из Киева и была разочарованно Москвой. Это хаос разновременной разноархитектурной застройки. Она привыкла, что в Киеве районами строится. Вот такой квартал, далее другого времени – в этом определенная гармония. А в Москве точечная застройка – смешение времен.

    Вподобано 1 особа

    • Ага, видимо нам киевлянам всем это бросается в глаза =)
      Ну, что касается Вероны, это старый город. Все эти домики довольно старые, некоторые 14, некоторые 17, какие-то 19-го веков. Мы жили в 2,5 километрах от города, там дома уже высокие, хотя когда заходишь в подъезд – диву даёшься, такая читота, едва ли не мрамор блестит. Или вот в Риме тоже… жили тоже где-то в 2 километрах от центра, там такиииииие подъезды: (с 8:20)

      просто жесть!

      Подобається

    • думаю, не только Верона.
      Я смотрела фильм про Флоренцию, там главная героиня говорила: я выучилась на архитектора, но здесь во Флоренции нельзя строить. Приходится уезжать.

      Нечто подобное читала и про Венецию.

      Вподобано 1 особа

  4. Да. Венецию очень тщательно сохраняют, но это уникальный памятник. Флоренция с высоты гораздо разнообразнее и разношерстнее Вероны. Насколько я помню – в ней со строительством действительно сложно. Похоже на Верону по памяти выглядит Дубровник. Там тоже такие разнообразные но похожие красные крыши.

    Вподобано 1 особа

    • мне очень нравится, как люди сохраняя фасад перестраивают всё внутри, это удивительно. Мы в Болонье жили в таком удивительном месте. Наш вход в подъезд был как-то сбоку, в торце, и до третьего этажа квартир не было, на 4 и 5 этаже – по одной двери (что там, я не знаю), а вот на 6 – две квартиры. И лифт, который едет только с 1 на 6 этаж и вниз также.

      а вот в Дубровнике не была, хотя сейчас посмотрела аеросъёмку – да, похоже. Действительно.

      Вподобано 1 особа

      • Я тоже очень уважительно отношусь к сохранению накопленного, сделанного. Это так сложно, особенно в наше время. Вот для меня Украина ассоциируется с мамой моей подруги, которая причитала, что девочки проголодались и надо им поесть голубчиков, мы пришли на кухню, а на тарелках лежат по 3 «голубчика», размером с 3 стандартных голубца в моем понимании. И это так искренне, от души. Это вкуснейшие шоколадные конфеты размером в два раза больше обычных. Это такая душевная щедрость, которая очень трогательная. Приперы еды я привела, но это касается всего. Вот эту душевную щедрость Украины во всем труднее сохранить, чем все материальные блага. Она есть во всем: языке, растениях, красоте архитектуры, людях. Если это сохранять, то остальное будет само.

        Вподобано 1 особа

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s