Мантуя – Нова Болонья?

Мантуя мене зустріла беззвучними криками автомобіліста, щоб я переходила дорогу. Блимало жовтим і я не зорієнтувалася, а 10 секунд затримки тому чолов’язі, мабуть, день зіпсували. Вже тоді мала б зрозуміти, що не варто мені було туди їхати, але ні… я – бояришня вперта. Поперла далі, а там всі вулиці перекриті – ремонтні роботи і лише тулячись до будівель можна пройти до центру. Від вокзалу йти хвилин 15 до старого міста. І я собі йшла, будучи впевненою, що як тільки я дійду до центру, там буде гарно, прибрано і… і так і було.

DSC_1155

С площі Мартірі ді Бельфіоре відкривається перший звичний малюнок італійського старого міста: статуя якогось папи з дитиною, парк, башта Святого Доменіко – дзвіниця 14 сторіччя зберіглася тут ще з часів існування монастиря. Башта, на жаль, закрита для відвідування, але то лише перша башта у Мантуї (з вашого дозволу далі продовжу називати Мантую – Мантовою – мені так зручніше і красивіше). На цій же площі знаходиться Loggia di Giulio Romano – історична споруда 1536 року будівництва. Раніше вона виглядала трохи інакше і мала статуї риболовів, але пізніше вони були прибрані. Ця лоджія була частиною великого будинку і простягалася над каналом, що сполучав два озери.

DSC_1166

Середньовічна Мантуя також була побудована на каналах і раніше по місту плавали реальні рибацьки шхуни, але дивлячись зараз на маленький канальчик, це важко собі уявити.

DSC_1168

Пізніше всі канали були преобразовані у вулиці та мостові. Проте якщо поглянути на величезні озера Мантови, то уявити собі кипляче життя з пропливаючими повз вікна парусами вже не так важко, але про них пізніше.

DSC_1169

Мантуя зустрічає яскравими кольорами, величезним куполом собору, що його видно ще з далеку, але дуже швидко ти розумієш, що є якийсь нюанс… такий от старий будинок зі старими фресками, що вже майже зтерлися чи відвалилися. Може, навіть, комусь на голову. Вам ніколи фреска на голову не падала?

DSC_1171.JPG

Попереду я побачила ще одну башту і вирішила дізнатися, може, хоч туди мене пустять подивитися на Мантову зверху вниз?

DSC_1173.JPG

Собор (праворуч на фото) було зачинено, а на першому поверсі башти знаходиться центр інормації для туристів… насправді там табакерія, але позначка “інформація турістічі” також є. У табакерії крапає кондиціонер і стоїть відро, куда ця вода методично накрапає. Мені сказали, що і ця башта закрита для відвідування, але я можу сходити в башту з годинником.

DSC_1186

Башта з годинником має лише один вихід на балкон і його височінь десь… десь другий поверх. Що б я мала побачити з цієї безмежної висоти?

На тій самій площі був ще один визначний (за Мантуванськими мірками) будинок 1455 року будівництва. Будинок цей належав Джованні Боніфорте да Конореццо, що приїхав із сім’єю з Мілану. Спочатку батько Джованні відкрив тут свою аптеку, потім був міняйлом, а пізніше зрозумів, що найприбутковіший бізнес – це вовна. Саме цей бізнес батько Джованні і передав своєму синові.

DSC_1184

На першому поверсі будинку був магазин, на верхніх – палати хазяїв. Хто побудував цей будинок – невідомо, проте відомо, що він повністю відповідав побажанням замовника. У всій Мантуї немає нічого подібного, що ускладнює роботу історичної реконструкції.

Подивившись на будинок, я пішла далі і… там все під реконструкцією. Тобто увесь центр міста реконструюється. У липні – саме час.

DSC_1195.JPG

Побачити щось за будівничими лісами було неможливо і це гнітило. Те, що було відкритим, в око ніяк не впадало. Тож я вирішила знайти затінок і трохи перепочити.

DSC_1194.JPG

Трохи затінку знайшлось у Giardini di Piazza Lega Lombarda. Після відпочинку я вирішила, що по 12 євро за Палаццо Те та Палаццо Дукале у місті, яке досі анічим не вразило, витрачати нема сенсу, тож вже збиралася повернути назад на вокзал, коли…

DSC_1199

Будинок Ріголетто. Спочатку я вирішила, що це кафе чи ресторан, але мені було все одне, бо в моїй голові вже лунала La Donna e mobile.

В багатьох містах світу є пам’ятники літературним персонажам, як то будинок Джульєтти і її статуя у Вероні, музей Шерлока Холмса у Лондоні, Проня Прокопівна та Голохвастов у Києві і т.ін. То ж чому б Мантові, де розгортається дія неймовірної опери Ріголетто, не мати свій персональний пам’ятник персонажу. У будинку Ріголетто нема нічого окрім пам’ятника, балкону та туристичного центру, де можна взяти карту.

DSC_1205

Тоді я вирішила, що Мантова для мене тут і завершиться…

Замість субтитрів: Три речі, які туристи мають зробити у Мантові: перша – послухати La Donna e Mobile , друга – зробити селфі з Ріголетто і третя – поїхати додому. Вибач, Мантова, не цього разу.

…але на карті поруч я побачила театр, а далі фортецю і вирішила, що ще трохи часу я можу приділити цьому місту.

DSC_1208.JPG

Фортеця обнесена ровом, у рві вода… брудна і смердюча. Саме тут я згадала про свій перший візит до Болоньї. Більше того у воді стояли якісь статуї коней та балерин. Деякі з них плавали в брудній воді і самі вже були дуже гидкого вигляду.

Не найліпша картина для туристичних відвідин, але пам’ятаючи свій досвід з Болонією, я відчувала, що маю знайти щось таке, що зачепить мене і змусить повертатися сюди знову і знову.

Одразу за Фортецею парк з величезним озером, і навіть не одним. Подивіться на карту Мантуї:

Screenshot_9

Пам’ятаєте напочатку я розповідала про те, що Мантова була вся пронизана каналами? Дивлячись на ці величезні озера в це вже не так важко повірити. По озерах, до речі, ходять пароми.

DSC_1232

Вартість катання – 9 євро для дорослого. Паромчики ходять двічі на день, о 14:30 та о 19:00.

Після цього мені стало трохи ліпше, але споглядання сіро-коричневих стін знов навіяло смуток, а бруківка на величезній площі Piazza Sordello викладена камінням догори для мене, щасливого власника взуття на плоскій підошві –  просто катування. Якимось дивом я скоротила собі дорогу через площу, заскочивши у Мантуанський Собор:

DSC_1236

Зайшла з одного боку, вийшла з іншого – зрізала кут.

DSC_1239.JPG

До собору, до речі, ніяких питань – гарний, пишний, прохолодний.

І я вже собі бігла на вокзал, написала другу, що повернуся у Верону за годину, коли побачила на карті якийсь театр… але про нього я намалюю окремий допис.

 

PS користуючись нагодою, хочу ще раз зізнатися у коханні нашому прекрасному українському тенору – Валентину Дитюку, знайомство з яким почалося саме з опери Ріголетто, в якій він виконував партію Герцого Мантуанського.

_mg_7540

(фото з сайту opera.com.ua)

34 thoughts on “Мантуя – Нова Болонья?

      • Понятно. А география города в принципе позволяет.
        Мое настоящее взрослое знакомство с оперой началось с Риголетто . Дитюк отлично исполняет арию герцога.

        Вподобано 1 особа

    • у меня, можно сказать тоже… до этого я была и на Наталке-Полтавке и на Чио-Чио Сан, но, наверное, именно Риголетто так пленило меня. Хотя, вот уже купила билетик на Чио-Чио Сан с Дитюком в сентябре, посмотрим, может, и эта опера станет для меня культовой. Ибо с прошлого раза остались только хиханьки в памяти.

      Подобається

      • хотя я вот сейчас задумалась… была же ещё Аида… была Тоска, хотя Тоска была позже… или раньше… ааай… как бы ни было, опера – это вещь

        Подобається

  1. Сповіщення: 2 євро за квиток у пізнє середньовіччя – exploreITA – from souvenirs to more souvenirs

  2. Сповіщення: Верона з висоти пташиного польоту – exploreITA – from souvenirs to more souvenirs

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s