Брешія: моя історія кохання… і зустрічі з Пірло

Наш потяг затримується на 90 хвилин 😯 чому б не записати свої емоції від Брешії… у вигляді рандомних спогадів.

Під час подорожі до нас приєднався собака і поки всі знімали волосатого красунчика, я на хвильку відволіклась, а там за вікном таке…

До Брешії прибули по обіді. Знали про неї:

1. Там є метро.

2. Там багато не італійців.

3. Італійці там дуже багаті.

4. Там якийсь супер вау ух ти стадіон.

А їхали ми туди випити коктейль Пірло.

1. Метро

Як тільки приїхали, побачили вивіску “метро”, пішли дивитись, що ж там за метро таке.

А метро дійсно прикольне. Вартість – 1.40 євро. Дійсний білет 90 хвилин.

Ніяких працівників в метро не побачили, квитки купуються в автоматі, у сусідньому – компастуються і вуаля! Ми не знали куди їхати, тому вирішили їхати в парк.

Туристів у Брешійському метро легко відрізнити: люди що сідають перед переднім вікном (або самим останнім) і зачаровано вдивляються в тонель 😍 – то є туристи.

До парку не доїхали, перескочили на зупинці poliambulanzia в іншу сторону і знов зачаровано задивились у вікно:

Вийшли на зупинці vittoria, дізналися, що метро у Брешії працює аж до 2 години

і піднялись у місто… а в місті – нікого.

Одна з центральних площ – площа Перемоги (що будувалася Муссоліні) була абсолютно порожньою. Ми вже вирішили, що то люди нас полякалися і пішли показати, що ми не ворожі.

Зайшли в Імперське кафе 1932 року відкриття, намагалися порозумітися з дівчиною-бартендером, бо вона англійську не знає, а ми – італійську. Зійшлись на російській 🤗

Кава: ну такоє

Після кави майнули по гарним площам, церквам, піднялися до палацу, спустилися до римського форуму (так, форум, так, римський, так, у Брешії).

Брешія, до речі, за часів Імперії була Брексією. Але про все це я буду розповідати окремими дописами, а зараз… що в нас там друге по плану?

2. Там багато не-італійців.

Під не-італійцями ховається нетолерантне “вихідці з арабських та африканських регіонів”, але про дівчинку в кафе ви вже читали.

На вулицях Брешії дійсно багато “гостей, що затрималися” і ведуть вони себе дуже голосно, багато хто вдягнений у не європейський одяг (але для мене це прикольно), але голосніше за все лунав МАТ про те як ці самі “гості” дивляться на неї “как на мясо”… далі було багато лайки, але я це пропущу.

Повернуся до вулиць Брешії, на яких ми розмовляли пошепки, особливо коли виходили з наступної церкви, бо тиша дійсно така як у порожніх церквах.

І тільки “гості” розмовляють по телефонах, використовуючи гучний зв’язок. І ще один чолов’яга з блютус-гарнітурою вирішує свої ділові питання так голосно, що на чорта йому та гарнітура? Його на карпатських полонинах і так чутно.

3. Італійці там дуже багаті

Дістатися багатих районів з супер-віллами вдалося тільки під кінець, а ось такої кількості ну дууууже дорогих авто я не бачила ні в Мілані, ні в Римі 😎

4. Там якийсь супер вау ух ти стадіон.

А про стадіон ми згадали двічі: перший раз як тільки приїхали. І другий, як вже повернулися на вокзал 😶 ну… наступного разу.

Ну і нарешті, першопричина моєї зацікавленості Брешією – коктейль з іменем одного з найулюбленіших футболістів – ПІРЛО.

Взагалі-то, я алкоголь не вживаю, але заради Пірло… після того як обійшли все місто, обрали найкращу площу, всілися перед собором і замовили ПІРЛО. Дівчина-офіціант пояснила, що напій подається на кампарі чи на…. іншу назву я забула. Кампарі – більш міцний. Дівчина, до речі, також запропонувала перейти на російську. Коктейль нам подали за 5 хвилин разом з чіпсами, оливками, ще одними чіпсами і трьома міні-бутербродами: один з рибкою, другий – з томатам і третій – з ковбаскою. І все це за 5 євро. Беліссімо.

Коктейль – легкий і смачний, непитющий мені в голову вдарив норм хвилин на 5, але він того вартий.

Брешія – чарівна, я поїхала туди через ідею-фікс, а поринула у різні епохи.

Там усюди балкони з квітами чи плющем.

Під ногами – Ермал Мета (ну тобто чий альбом я слухатиму на зворотньому шляху вже вирішено)

Всі вулиці різнокольорові.

З вікон лунають оперні арії

Як не підійми очі, побачиш який-небудь дивний купол чи образ діви Марії

DSC_1067

Квіти в вазонах, на балконах, у башт, у кафе – усюди.

Брешія – чудова, красива…може, саме з цієї причини наш потяг відкладено вже на 130 хвилин, щоб ми ще насолодилися містом???

А поруч сидить дівчина, яку я прийняла спочатку за підлітка-хлопця і смалить траву. Ну, дійсно, чого б і ні 😐

PS тиша у місті повністю невілюється вокзалом. При нас зачиняли двері вокзалу, моя голова трохи не тріснула. А потяги тут скриплять так, що хочеться під них кинутися. Поїзд приїхав-таки через годину… а от коли поїдемо – невідомо. Поїхали таки за 90 хвилин від зазначеного часу, слухатиму Ермала Мету, а у Вероні приготую карбонару.

Гарного всім понеділка!

4 thoughts on “Брешія: моя історія кохання… і зустрічі з Пірло

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s