У своїй печакуча, до якої я повертатимусь ще не один раз, я розповідала про пакетні тури до Риму, в яких на сам Рим закладається годин 5, не більше. І саме подив “ЩО можна побачити за 5 годин в Римі” спонукав мене відмовитись від ідеї такої поїздки, спланувати її самостійно і рушити. Так ми і зробили. І ось зараз, переглядаючи старі фото, я згадала, що в перший день в Римі ми і провели десь 5 годин…

Почну здалеку. Ми летіли з зупинкою в аеропорті Будапешту. Зупинка була лише 3,5 години, але ми встигли там надуріти на цілий окремий допис.

Прилетівши, ми дісталися міста і почали своє вивчення Риму одразу від Терміні. Першою пам’яткою, що нам стрілася, була церква Санта Марія Маджоре:

Біля неї ми провели хвилин 10, бо на той час вона була закрита. Шляхи мої з цією церквою перетнуться не раніше ніж за рік.

Далі дорога нас повела до Колізею, це лише 1,2 км.

Не дивлячись на те, що ми були у лютому, а це вважається найменьш туристично навантажений місяць, в черзі ми простояли хвилин 40. І це реально не багато. Маю сказати, що ті, хто мав білети, стояли не меньше. Адже черга утворюється не через покупку білетів, а через перевірку речей, а її проходять усі, не дивлячись на те, купив ти квиток у касі чи онлайн.

На Колізей ми витратили близько 1,5 години, враховуючи очікування в черзі.

Не буду казати щось на кшталт “там нема чого дивитися”. Якщо ви – людина, що цікавиться історією, то для вас просто перебування в цій споруді – насолода.

Багато хто надовго затримується біля Хреста, що його було встановлено для того, щоб нагадати тим, хто розбирав Колізей для будівництва своїх маєтьків, що це є місце, де страчували християн і тому сюди не можна просто прийти і щось винести.

У Колізеї, кажуть, натовп такий, що неможливо подивитись на арену. Фактично, арени там немає (проте, і натовпу також).

Але, зновж таки, якщо ви цікавитесь історією, то ви знаєте, що ось ці руїни – це так звані “куліси” колізею. Саме там утримувалися гладіатори та дикі звірі і саме там було збудовано перший прототип ліфту, що підіймав звірів на арену. Коли дика кішка з’являлася на арені ніби з під-землі, пишуть, натовп шаленів.

У Колізеї дуже круті східці, тож будьте максимально уважні.

Ну а якщо ви НЕ цікавитесь історією, то так, для вас це лише старі руїни, які треба відвідати лише задля галочки.

Поруч із Колізеєм стоїть Тріумфальна арка Костянтина.

Побудована була у 315 році на честь перемоги імператора Костянтина над Максенцієм.

Квиток у Колізей дає право проходу на Римський Форум, проте Форум взимку зачиняється доволі рано і вже захід сонця ми спостерігали за межами форуму.

Проте, маю зазначити, що той захід сонця, коли останні промінчики виглядають з-за колон античного храму…

…мабуть, саме в той момент я закохалася у Рим.

Але в сторону лірику! Від наших 5 годин майже вже нічого не лишилося, тож, встигаючи милуватися розкопками всіх віків, біжимо на зустріч із, як на мене, найгарнішим місцем у світі – Piazza Venezia.

Вітторіано, Пам’ятник Вітторіо-Емануїлу… так називают це грандіозне спорудження російськомовні гіди та сайти. Італійці називають це місце Altare della Patria (Алтар Батьківщини). І маю сказати, що від цієї назви у мене мурахи по шкірі. Але насправді Altare della Patria – це лише частина правди. Все ж таки, повна назва цього колосального спорудження – Il Monumento nazionale a Vittorio Emanuele II o (Mole del) Vittoriano.

Я ніяк не могла змусити себе піти звідти. До речі, саме на площі Венеції я вперше помітила красу італійських чоловіків. Проте і від них і від пам’ятника Вітторіо-Емануїлу треба бігти далі до неймовірного Треві.

Ось де дійсно багато люду, то це біля Треві. Коли ми вперше туди потрапили, мені здалося, що я його навіть не побачу, бо всі стояли так щільно і ніхто не збирався звідти йти. На наступний день і навіть на наступний мій приїзд до Риму ситуація не змінилася – біля Треві завжди людно.

Ну ось і все, на справді, 5 годин вже вичерпано і якщо ви поїхали автобусним туром, то маєте вже бігти до автобусу. Якщо мені не зраджує пам’ять, то за умовами туру, ночувати ви матимете за межами Риму, тож прогулятися містом вночі також не вийде.

 

 P.S. Будь ласка, не думайте, що я хочу когось образити за вибір пакетного туру – ні в якому разі і якщо вам так здалося, то я зазаделегідь приношу вибачення. Навіть, якщо у вас будуть лише п’ять годин чи п’ять зайвих хвилин, витратьте їх на Рим. Бо після своїх перших 5 годин у Римі, я зрозуміла, що мені на це місто знадобиться ще одне життя. І якщо воно у мене було б, я б віддала його Риму.

P.P.S. За словами моїх батьків, першою улюбленою піснею в мене стала пісня Атас гурту Любе. Кажуть, слів я не знала, але підмугикивала завжди, а от на приспиві як дурне верещала “АТАС”. До чого це я? а ось до чого:

 ПЕРШЕ ФОТО У РИМІ

…це місто щось знало про мій приїзд!