Ділитися чи не ділитися щастям?

Блукаючи Болоньєю, ми помітили ось такі банти на дверях.

20180208_170231.jpg

Припустили, що це пов’язано з появою дитинчат у домі, пораділи за батьків та пішли собі далі, щасливі з того, що хтось поділився і з нами своїм щастям. У Венеції ми побачили рожевий бантик та підпис “Джулія” і тоді я вирішила, що маю розповісти усім про таку чудову традицію.

20180209_115444.jpg

Повернувшись додому, я сіла шукати інформацію з цього приводу і першим посиланням виявився російськомовний сайт пікабу, на якому хтось також побажав поділитися радістю з користувачами. Але коментарі мало не ввели мене в депресію: “а як же педофіли!”, “а як же кіднепінг!”, “це схоже на запрошення на панихиду”.

Тож я вирішила перепитатися у італійців, що воно за таке і що вони думають про кіднепінг, педофілів та звідки взялась така традиція.

  1. Італійці не думають про педофілів. (Я вам більше скажу, педофіли до малюків не мають жодного інтересу, а потім, коли дитинча підростає, бантик знімають (кеп)).
  2. Про кіднепінг. З 90-х років в Італії існує закон, згідно з яким все майно та кошти сім’ї, в якої викрали члена родини, блокується державою, тож навіть якщо родина і має намір виплатити гроші викрадачам, вона не може цього зробити. Для мене це дивно, але італійці кажуть, що викрадання людей в них викорінене.
  3. Звідки пішла така традиція італійці так і не змогли знайти, але вважається, що це символ, що вберігає дитинча від злих духів. А також така чудова традиція вкорінилися в усій Італії, принаймні, вона знайома мешканцям Лаціо, Емільї-Романії, Венето, Сицилії, Пьемонту та Пульї.

 

Як можна порівняти рожеву стрічку з запрошенням на панихиду, я в біса не можу зрозуміти. Але що з мене взяти, чурбан… ну а про те, що треба скривати ім’я дитини при народженні, то тут вже кожному своє. Нещодавно до мене приїздив гість з Бразилії, в якого вдома лишалася вагітна сестра. Так от як будуть звати дитинку мені повідомили одразу, тут у Києві йому купувалися речі, а вечірку на честь народження влаштували за день до його народження. І народився чудовий малий янгелик.

Тож я зробила такі висновки: кожен думає в міру свого світовідчуття. Хтось, дивлячись на бантик, бажає батькам і дитинці щастя і здоров’я і вдячний, що з ним поділилися радістю, а хтось одразу думає про педофілів на панихиді. Тож робіть як вам серце підказує. Мені от моє каже, що біль, розділений з близькими –  ділиться, а радість – примножується. Примножуйте радість в своєму серці та в цьому світі!

4 thoughts on “Ділитися чи не ділитися щастям?

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s