Dear Juliet… або Хай живе легенда! Будинок Джульєти у Вероні – варто чи ні?

Колись давно я прочитала короткий коментар на тему Будинку Джульєти у Вероні: “не стоит”. І я свято повірила, що будинок справді не вартий моєї уваги, тому коли Верона перший раз майнула на обрії, я навіть не засмутилась, що ми до неї не доїхали. А ось коли нарешті доїхали, я думала так: вистачить часу – зайдемо, не вистачить – адьос. І навіть не зрозуміла, як так сталося, що у подвір’я будинку Джульєти нас занесло натовпом туристів.

Будинок Джульети у Вероні

Коли закінчуються папірці, люди починають писати на пластирях

Ми просто йшли по вулиці, роздивлялися місто і тут бац: натовп, всі щось фотографують, шукають папірці, ручки.

#exploreITA #terrastellata

… а дехто знаходить ну дуже вже радикальні методи залишити згадку про себе

Дякувати Богу, на зріст я ще та каланча, тож змогла роздивитись, куда це нас несе бурхливий потік туристів (типу ми не туристи, ми ж не містом приїхали милуватись, а оперу слухати, ну да, ага ). Попереду стояла самотня витончена статуя з відполірованою аж до золотого кольору правою груддю. За нею зелений паркан з плюща, що в’ється вгору і тягнеться до балкону Джульєтти. І тут я зрозуміла, наскільки я – #homoturisticus, мені взагалі було пофіг шо там по грошам, в мене мала бути фотка з того балкону.

#homoturisticus

… і в мене тепер є така фотка!

Моя колега вирішила не заходити, тож залишилася на подвір’ї з телефоном, що слугує мені камерою в усіх мандрівках. А я стримайнула на балкон. Вартість вхідного квитка 6 євро. Більш ніж нормальна ціна за таку розвагу, а відчути те, що відчуваєш, виходячи на той балкон, я вважаю, має кожна дівчина. Коли ти виходиш на балкон, абсолютно всі очі дивляться лише на тебе. Хай на хвилинку, хай на одну мить, але на цю мить, ти – Королева!

terrastellata

#exploreITA

Приміщення, з якого можна вийти на балкон  – майже порожнє. Красива арка, декілька картин зі сценами з безсмертного твору Шекспіру, стільчики та стіл під вікнами і дві привітні жіночки, що слідкують за порядком.

Але у кінці приміщення стоїть якась наче клітка і коли ти намагаєшся спуститися вниз по сходах, ті жіночки вказують тобі на клітку.

дом джульетты в вероне

… та сама клітка

Виявилось, що за нею сходи, що ведуть на вищі поверхи, де продовження експозиції. А там було що подивитися.

#exploreITA

камінний зал

Одразу за сходами камінний зал зі старовинними меблями та картинами.

20170706_170823

Після переходу по тоненькому коридору потрапляєш у спальню Джульєтти, де виставлені костюми тієї епохи:

І, звичайно ж, ліжко…

20170706_170911

Мабуть, спальня Джульєтти – найцікавіше місце. Можна з іронією чи сарказмом ставитися до стосунків двох молодих людей 14-16 років, які начебто покохали одне одного і за три дні вирішили, що життя скінчено; можна розуміти, що якщо колись тут і жила якась Джульєтта, то… ну камон, це ж лише твір. Але в серці кожного з нас є місце для романтики (о, навіть якщо в моєму є, то в ваших воно має відшукатися).

20170706_171000

Ну, а якщо ви все ще не відшукали в собі романтику, то просто подумайте про те, що це реальний житловий будинок 14 сторіччя. І в ті часи були модними отакі стільці та розмальовані стіни:

20170706_171058

В деяких частинах будинку стіни зовсім вже без цих чудових розмальовок, а десь ще зберіглися вручну намальовані “шпалери”:

20170706_171159

До того ж з вікон будинку відкривається чудова панорама на внутрішній двір:

20170706_171114

А на верхньому поверсі стоять… комп’ютери. Вони, звичайно ж оздоблені відповідно до інтер’єру.

20170706_171219

Кожен лист починається зі слів “Люба Джульєта”. Всі бажаючі можуть написати листа Джульєті, розповісти про своє кохання, попросити в неї допомоги чи поради. Мені навіть важко уявити, скільки листів кожен день приходить на адресу “Джульєти”. І хтось їх всі читає. І ці хтось – це Клуб Джульєти. Кожен бажаючий може долучитися до допомоги волонтерам, передивитися архіви та допомогти з відповідями на листи. Навіщо це? Щоб легенда про кохання жила й надалі. Клуб було започатковано ще 45 років тому, а до цього, ще в 30-ті роки ХХ століття, доглядач могили Джульєтти Еторе Солімані почав відповідати на листи, що залишали люди. Для чого вони це робили? Президент клубу Джульєти, якому вже за 80 років, відповів на це так: мені подобається читати, писати, слухати, співчувати та надихати.

Особисто моя думка: світ був би ще кращим, якби ми всі могли співчувати.

Для тих, хто цікавиться декором, представлені приклади оздоблення будинку тих часів.

20170706_171557

А також є невеличка колекція посуду:

20170706_171656

Стеля однієї з кімнат прикрашена зоряним небом:

20170706_171604

З верхніх поверхів будинку можна побачити не тільки внутрішній двір, доступний туристам, а й ще один, де проходять репетиції:

20170706_171625

На першому ж поверсі важко оминути статую Джульєти – попередницю тієї, що стоїть на подвір’ї:

20170706_171933

PS якщо ця стаття навіяла вам романтичний настрій, або вас зацікавив клуб Джульєти, ви можете переглянути фільм: Листи до Джульєти, а потім у коментарях описати свої враження. Я саме збираюся його подивитися і буде круто потім з кимось його обговорити.

Для настрою:

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s