Прибутковий будинок пані Рахіль Майкапар, Горький та ще дещо про архітектуру Києва

Будинок номер 6 на вулиці Лютеранській зупинив мене на декілька хвилин. Чи я точно в Києві? Так, справді, цей пам’ятник архітектури знаходиться у Києві, майже одразу над Хрещатиком. Зараз у цьому будинку офіси, перукарні, “адвокат” і таке інше, а у 1905 році цей будинок на замовлення єврейської купчихи Рахіль Майкапар збудував архітектор Мартін Клуг. Не дивлячись на те, що ім’я архітектора німецьке і сам він народився у німецькій сім’ї, тим не менш, ми будемо вважати його Киянином.

Пан Клуг почав творити у Києві ще у 1894 році, більш за те, одним з перших  Київських проектів став торговий дім Кімайера, над яким 46-річний архітектор працював разом із 33-річним Городецьким. Разом вони подарували місту ось цю чарівну споруду на вулиці, що тепер зветься вулицею Городецького.

Городецького_Архітектора_вул.,_13_DSC_5494©Автор: Posterrr – Власна робота, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=28524601

До того і після німець зводить ще декілька чудових будівель:

  • Будинок купця М. Григоровича-Барського –  Прорізна, 21 (1894 г.)
  • Хрещатик, 42 (1894 – 1895 рр.)
  • Хрещатик, 42 (1894 – 1895 рр.)
  • Власний прибутковий будинок на вул. Саксаганського № 96 (1898-1899 рр.)

Після купівлі ділянки під будівництво будинку номер 96 на вулиці Саксаганського, пан Клуг взяв позику у Київському товаристві взаємного кредиту та доволі швидко збудував чотирьохповерховий прибутковий будинок. Після цього Мартін Вільгельмович взяв ще одну позику – довгострокову – на будівництво інших будинків, проте коли будівельна лихоманка стала проходити, пан Клуг залишився без замовлень, без грошей і навіть його власний прибутковий дім став не прибутковим, а збитковим, за що й був описаний судом і відібраний. Сам Клуг писав: “Майна не маю ніякого. Все, що було, продано частково мною, частково судовим приставом. Я платив кредиторам до останньої можливості, закладаючи майно у приватних осіб і в ломбарді. Тепер я дійшов до того, що вже нічого не маю. Головними причинами моєї неспроможності стала з минулого року важка криза, застій в роботах і пов’язаний з цим брак кредиту. Я закладав свої будинки, по настанні терміну доводилося діставати гроші під нову заставну, щоб сплачувати стару, платив куртаж і відсотки кожен раз, і скінчилося тим, що будинки залишилися за банком. Тепер я живу тільки з того, що заробляю. У дружини моєї теж нічого немає: що було – давно продано”.

Архітектор все ж вибрався з боргової ями і збудував ще багато чудових споруд, такі як:

  • Прибутковий будинок на вул. Вєтрова № 1 (1898 г.)
  • Житловий будинок на вул. Воздвиженській № 17 (1898 г.)
  • Прибутковий будинок на вул. Тургенєвській № 17 (1899 р)
  • Прибутковий будинок на вул. Антоновича № 5 (1899 р)
  • Прибутковий будинок на вул. Почайнинській № 40 (1899 р)
  • Жіноча гімназія лютеранської громади на вул. Лютеранській № 18 (1900)

І ось тут і починається робота архітектора на вулиці Лютераньскій.

Треба зазначити, що першим було збудовано флігель (від німецького Flügel – крило), який зараз є на картах за адресою Лютеранська 6б. Виглядає флігель ось так:

І до нього пан Клуг немає ніякого відношення. У 1901 році його звів Вишневський Микола Олександрович.

Мабуть, справи з прибутками пані Рахіль вела краще за Клуга, тому у 1905 році Клуг, за її замовленням, збудував це архітектурне диво:

20170325_165457

Роздивлятися цей будинок можна довго, краще брати з собою бінокль, тоді можна побачити і сов, що тримають здобич, кажана, тендітні жіночі голівки, але перш за все – бородатих чоловіків. І це справді дивовижно, так як ми звикли до могутніх юних велетнів – атлантів, а тут – чоловіки середньої статури, довгобороді.

20170325_165527

На жаль, під час війни будівля зазнала значних втрат, у 1950-х будівлю реконструювали, але до наших часів планування першої забудови не збереглося. Проте, знаючи яким обстрілам піддавався Київ у роки війни, маємо бути вдячні, що збереглося те, що збереглося і було що реконструювати

20170325_165555

Вулиця Лютеранська у ті часи вважалася галереєю розкоші, тут будувалися гарні будинки заможними людьми, щоб інші заможні люди винаймали в них квартири. Зараз, якщо комусь цікаво, зняти 3-кімнатну квартиру в цьому будинку вартує 54 600 гривень на місяць.

Проте, у  так званий “Комплекс Садиба Майкапар” входила ще й третя будівля – Лютеранська 8 нині, а тоді – Лютеранска 6. Там де зараз проїзд, раніше була ділянка з номером і садибою, але після пожежі садиба вигоріла, утворився проїзд (назву якого гугл не знає) і щоб номер не пропадав, його віддали флігелю.

Screenshot_6

Про цей будинок є що розказати, (проте нема чого показати, бо обшарпані колони я вам не показуватиму). У 1914 році саме у цьому “флігелі” на останньому 6-му поверсі мешкав Максим Горький разом із своєю цивільною дружиною Марією Андрєєвою. Вони познайомилися ще у 1900, коли їм обом було по 32 роки. Вона тоді була заміжня, проте вже цікавилася більшовицькими ідеями. Знайомство з творчістю Горького ще більше поглиблювало її інтерес до їх спільної справи. У 1903 Андрєєва виконала важливу місію партії –  користуючись своїм становищем дружини поважного залізничного чиновника, доставила в Нижній Новгород Горькому валізу з тиражем першотравневих листівок, при цьому в своєму купе першого класу сховала в дорозі розшукуваного поліцією підпільника на прізвисько «Никодим». У 1904 році Андрєєва у Відні знайомиться з Леніним, а вже у 1905 йде від чоловіка і подає на розлучення. На відміну від пані Андрєєвої, Горький свій офіційний шлюб так і не розірвав, тому одружитися на Андрєєвій не міг. Доволі довго пара співмешкала разом, 19 січня 1906 року разом з Горьким і Скитальцем (Петровим) на благодійному літературно-музичному вечорі в Фінському національному театрі в Гельсінгфорсі Андрєєва, згідно зі звітами царської охоронки, прочитала звернення «антиурядового змісту». З тих же документів випливає, що «Марія Желябужська була залучена в 1906 році до редакції газети” Нове життя “, ця контора слугувала місцем конспіративних побачень активних працівників Санкт-Петербурзької соціал-демократичної організації і явочним місцем для членів Російської соціал-демократичної робітничої партії, які приїздили в С.-Петербург з інших міст ». Ці донесення через сім років, після повернення з Італії, стали підставою для її кримінального переслідування в Росії.

Тож, з 1914 по 1917 пані Андрєєва є нев’їздною до Москви, вона проживає у Києві, грає одразу у двох театрах та проживає на вулиці Лютеранській, у флігелі садиби пані Рахіль. Пізніше стосунки Андрєєвої з Горьковим поступово прохолоднішають. Горький вже не розділяє ідеї революції, а розстріли Миколи Гумільова і царя Павла Олександровича (Горький особисто прохав Леніна не робити цього) розчаровують Горького ще більше. Проте, це вже зовсім інша історія. І вона не стосується ні вулиці Лютеранскьої, ні садиби пані Майкапар.

Довершуючи розповідь про Лютеранську 6, раджу зазирнути у сусідній двір і подивитися зелені будиночки 2 та 4.

Старенькі, з потічками під вікнами, але все ж таки вони ще такі чарівні… і зелені.

20170325_165958

20170325_165748

Ну а ще трохи ближче до Хрещатика і вже зовсім не на Лютеранській чарівні кути відомих будівель. З Хрещатика їх і не побачиш.

 

 

За матеріалами: corrente-1ukrainaincognita, Михайла Кальницькогоinteresniy-kiev.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s