Го в Пізу!

SkyUP відкриває прямі рейси в Пізу з квітня 2020. Ще одне пряме сполучення з Італією, як на мене, це супер-мега +, рейси за часом зручні – в Пізу виліт об 11, приліт за італійським часом в 12:30, повернення також вдень, виліт о 13:30, в Києві – о 17:00. Ідеально. Ну а для того, щоб ви краще зрозуміли як сильно ви хочете до Пізи, ось Вам дещо про неї:

Всі проти Мікеланджело: чий бронзовий колос переколосив?

Дозвольте я вам трохи розповім про те, що коїлося у 15-16 сторіччі у мистецьких колах Італії.

Леонардо да Вінчі (а в моєму колі будь-яке мистецтво починається з нього) отримав замовлення від герцога Мілану на створення величезної кінної статуї. Леонардо працював над цим замовленням неймовірно довго, вирішуючі колосальні питання, такі як: що робити, якщо для створення такої величезної скульптури необхідно створити піч таких масштабів, що яма для її утворення дістане внутрішніх вод Мілану?

Але для розуму Леонардо і для його “Фабрики” не було нічого неможливого, тож коня було зроблено попередньо чи то з теракоти, чи то з глини. Статуя вражала і довго тішила око замовника і його оточення. Для Леонардо було придбано 18 тонн бронзи, але… насувалася війна і вся ця бронза була надіслана тестю замовника – графу дЕсте у Феррару для лиття пушок. 

Але цього було недостатньо, французи припхалися в Мілан, з якого всім, хто працював на Людовіко, треба було квапливо тікати. А гляниний кінь залишився сам однісінький у Мілані, і був розбитий французькими лучниками.

Леонардо повертається до Флоренції, де декілька років потому нова зірка цього міста – Мікеланджело –  створює інший колос – статую Давіда.

Коли роботи наближалися до звершення, була зібрана комісія, яка мала вирішити, де пізніше ця статуя буде встановлена. Дехто вважав, що її треба підняти на Собор чи поставити десь поруч із ним, інші казали, що мармуру нічого не страшно і хай стоїть прямо перед Палацом Синьйорії, а третя група пропонувала поставити її неподалік від Палацу, але під навіс – у лоджію Ланці.

Леонардо

До цієї групи належав і Леонардо і, не дивлячись на те, що статую встановили перед Палацом, багато хто з біографів Мікеланджело та Леонардо робить акцент на тому, що Леонардо заздрив Мікеланджело і хотів сховати статую у лоджію, що дуже обурило Мікеланджело і пізніше вилилося у відкритий конфлікт на вулицях Флоренції, що стався безпосередньо між Леонардо і Мікеланджело.

Мікеланджело

У цьому конфлікті Леонардо спитали, що він думає про певні рядки з Божественної Комедії, на що #Леонардо сказав, що їм краще поспитатися у #Мікеланджело, що проходив повз. На що Мікеланджело розітнуло на тираду, мовляв “сам пояснюй, ти, що зробив модель коня, а вилити її так і не зміг і зупинився на півдороги”. Леонардо, що був на 20 років старшим, зашарівся, а Мікеланджело і того було мало,тож він додав: “А ще ці міланці вважали тебе здібним для такої роботи”. І даВінчі напхав і міланцям.

Леонардо, якого всі біографи зображують людиною привітною і люб’язною, нічого на це не відповів, принаймні, історія про це не знає і на цьому, можливо, інцидент би і вичерпався, але б це було не цікаво.

Мікеланджело переїздить до Риму, де стає улюбленцем Папи Римського. Леонардо ж, що раніше працював на ворога цього нового Папи Юлія II, може мріяти лише про те, щоб йому це не пригадали. 

Мікеланджело – зірка Італії домовляється з Папою Юлієм про створення монументальної гробниці для нього (для Юлія II), яку мали б прикрашати більше 40 скульптур. Певний час роботи просуваються добре, Мікеланджело майже на рік їде до Карари за мармуром, а в той час  #Браманте – друг Леонардо ще з часів Мілану і головний архітектор Риму, грає на забобонних почуттях Папи Римського і підбурює його відмовитись від ідеї створення гробниці, а натомість перебудувати головний Храм, колосальний проект якого Браманте вже підготував… Базиліку Святого Петра. І йому це вдається. 

А Мікеланджело залишається не з чим, він поспіхом збирає речі і ображений полишає Рим.

А далі відбувається щось таке, про що, якби знімали кіно, то вийшло б ось так погано:

Папа Юлій посилає гінців, щоб ті перехопили Мікеланджело, але той не повертається, а тільки пише йому сонет (СОНЕТ, КАРЛ! Папі Римському; та по них фікрайтери плачуть… сонетиками вони листувалися). 

Корочше кажучи, всю драму під назвою “Ти мене не любиш, я поїхала до мами; в головній ролі – Мікеланджело” я розписувати не буду. 

Зустрілися вони у Болоньї, яка не скорилася ні Борджа, ні венеціанцям, ні французам, а от зі святійшою людиною домовитися не змогли, Папа випхав з Болоньї правлячу партію і взяв її як… ну точно не як Папа Римський. І зажадав він собі статую з бронзи у непокірній Болоньї, та неабияку! А колосальну! Але спочатку Мікеланджело пручався, бо казав, що не вміє такого робити, потім він накосячив і мав все переробляти, а коли все ж таки зробив, вона простояла аж 4 роки…

…після чого її скинули, а залишки дісталися д’Есте і з них… guess what? вилили пушки! 

Те, за що Мікеланджело шеймив #даВінчі, потім сталося з ним самим! 

Але коня Леонардо таки зробили 5 сторіч потому за його записами і зараз цей кінь стоїть у Мілані.

А що там по статуї Юлія Другого роботи Мікеланджело? 

Звичайно ж, пізніше Мікеланджело розмалює Сікстинську Капелу, яку теж можна назвати Колосом, але то буде потім і то вже будуть клопоти Рафаеля, про які ми подумаємо іншим разом.

За мотивами багатьох біографій Леонардо та книжки “Життя Мікеланджело” Ромена Роллана.

Архитектурный Mortal Kombat

Сегодня даже не понедельник, и эта запись будет даже не про Италию, но мне не стыдно, так как эта запись будет про Барселону. Более того про два абсолютных сокровища Барселоны – Дом Бальо и дом Мила. Оба эти проекта созданы одним человеком… да что там, гением архитектуры Антони Гауди.

Увы, многие люди, которые ещё не так глубоко подсели на Барселону как я в своё время, часто задаются вопросом, что смотреть? Чтобы охватить все творения Гауди – нужно приложить немалые материальные усилия. Я решила облегчить задачу некоторым туристам и попробовала сравнить этих мастодонтов архитектуры в Барселоне. Мои выводы будут в конце видео, расскажите мне, согласны ли вы со мной или не особо?

Видео-твиттер

У меня есть Н-ное количество коротеньких видео, которыми хочется поделиться со всеми. О друзьях, о поездках, о городах, о себе и т.д. Но эти видео не для блога, а так… мелкая зарисовка, такой себе видео-твит. А если есть видео-твиты, то нужен видео-твиттер. И нет, это не вайны… 😒

И да, все летние видео будут на русском, ибо в Испании я снимала на русском и глупо было бы перевернуть всё внезапно.

#giovedìmusicale: e ricominciò il suo canto

Хопа-хопа, наче вчора ще був понеділок, а сьогодні вже наш улюблений музичний четвер. Нещодавно я дізналася, що не всі знають пісню “Карузо”, а це означає, що не всі мають змогу під неї кайфувати. Тож от вам, кайфуйте:

Ну, а тим, кому мало просто музики, давайте ж розберемося, що то за пісня така геніальна. Написав її Лучо Далла – італійський музикант, родом з Болоньї. На теренах СНД пісню часто перекладають як “Пам’яті Карузо”.

Трактування тексту пісні може бути різним, залежно від того, кого вважати головним жіночим персонажем – молоду дружину Карузо чи його доньку. В залежності від цього пісня може змінювати свій вектор з романтичної лірики до філософської драми. Сюжет пісні розповідає про останній період життя великого італійського тенора Енріко Карузо, що жив на зламі 19-20 сторіч.

Перший куплет пісні дуже короткий, він розповідає нам, що десь там, де блищить море, біля Сорренто, на терасі стоїть чоловік і обіймає молоду дівчину, що плаче. Чоловік співає:

Te vojo (voglio) bene assai
ma tanto tanto bene sai
è una catena ormai
che scioglie il sangue dint’e
vene sai

Саме приспів дає нам змогу обирати настрій пісні і головного жіночого персонажа, бо фраза “ті вольо бене” дослівно перекладається як “я хочу тобі добра” і таку фразу можна сказати і дитині, і коханій людині. Українською це пояснити ще легше. “Я кохаю тебе” ми можемо сказати тільки людині, в яку закохані і це має глибокий романтичний аспект. А от “я люблю тебе” фраза більш універсальна. Її можна сказати і членам сім’ї, і друзям і Бітьківщині. “Ті вольо бене” – це те саме наше універсальне “я люблю тебе”.

Другий куплет – довший і тяжчий. В ньому розповідається про спогади, що постають перед головним героєм і смерть.

guardò negli occhi la ragazza,
quegli occhi verdi come il mare
poi all’improvviso uscì una lacrima
e lui credette di affogare

Він поглянув в очі дівчини – зелені, наче море, покотилася сльоза і він подумав, що задихається.

Енріко Карузо помер у віці 48 років через проблеми зі здоров’ям. Під час одного з виступів, він отримав травму, що, як виявилося потім, пошкодила одну нирку . Але лікар Карузо поставив невірний діагноз. Далі стан Енріко дуже сильно погіршився, наприкінці 1920 – на початку 1921 йому було зроблено 7 операцій під час яких лікарі відкачували рідину з його легенів та гоїли їх. Карузо повернувся до Італії, де його оглянув лікар… як виявилося, що не добре знав про важливість гігієни, і стан Карузо знову погіршився. Лікарі з Риму наголошували на тому, що співаку треба неодмінно приїхати до них в клініку, щоб видалити пошкоджену нирку. По дорозі до Риму співаку стало зле, йому дали морфін і на ранок він помер. Тож фраза “він подумав, що задихається” тут не просто так.

Не дивлячись на трагічний фінал другого куплету, третій розповідає нам про те, як швидко плине життя і яке все може в ньому бути оманливе, проте в очах наших дітей (я прихильниця саме варіанту про дітей, а не про коханих) життя продовжується і хоча б ради цього треба співати:

e non ci penso poi tanto
anzi, si sentiva giа felice,
e ricominciò il suo canto

і вже не думаючи про це, почуваючи себе щаслим, почалася пісня його

А який варіант обирете ви, хто стоїть на терасі в Сорренто поруч із головним героєм: молода дружина чи дочка?

Та знаю я що дочці не могло бути більше 2 років на момент смерті батька, але все одно.